Ухвала суду № 56125024, 25.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/2809/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В.розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій -,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 19.06.2015 р. №0001921703, № 0001941703 та рішення від 01.09.2015 року № 0003471703 про застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними, оскільки вони прийняті упереджено, необґрунтовано, без з'ясування фактичних обставин справи та з порушенням чинного законодавства

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., результати якої оформлено актом від 20.05.2015 р. № 213/21-03-17-03/НОМЕР_3.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.164.2.6 п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на 7 834,94 грн.; п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на 11 030,75 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012 та 2013 роках на 6 523,01 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у неправомірному віднесенні позивачем до валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПАТ «Фірма Полтавпиво», та витрати на оренду приміщення на загальну суму 52 232,95 грн. без належного документального оформлення. Зокрема у товарно-транспортних накладних, якими оформлено перевезення товару від ПАТ «Фірма Полтавпиво», у графі прийняття товару та відповідальної особи вантажоодержувача зазначено підпис бухгалтера ОСОБА_5, яка діяла на підставі недійсної довіреності, у якій закінчився строк, на який вона видавалася, та за відсутності повноважень на отримання товару (серед обов'язків ОСОБА_5 відсутні повноваження з приймання ТМЦ з правом підпису первинних документів). Що стосується витрат на оренду складського та офісного приміщення, то ДПІ у м. Херсоні зазначає, що під час перевірки встановлено невідповідність між сумами, вказаними у фіскальних чеках РРО, виданими КП «Сервіс-опт» за послуги оренди, та сумами, включеними до складу інших витрат відповідно до книги обліку доходів та витрат. Відхилення склало 13 832,95 грн.

Протиправність формування податкового кредиту відповідач пов'язує з порушенням п.201.1 ст.201 ПК України, а саме, неправильним оформленням податкових накладних, отриманих від КП "Сервіс-опт", яке полягає у тому, що у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено неіснуючий договір на оренду комунального майна, а у податковій накладній від 07.06.2012 р. № 77 взагалі не зазначено договір, на підставі якого складена податкова накладна.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 р. № 0001921703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 11 752,41 грн., з яких за основним платежем - 7 834,94 грн., за штрафними санкціями - 3 917,47 грн., № 0001941703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 9 084,51 грн., з яких за основним платежем - 6 523,01 грн., за штрафними санкціями - 3 261,50 грн., а також рішення № 0001931703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1 417,46 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2015 р. № Ф-0001931703.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень та результатів перевірки, внаслідок чого рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 16.07.2015 р. №129/ФОП/21-22-10-04-06 скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1 417,46 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.06.2015 р. № Ф-0001931703 з визначенням нової суми штрафних санкцій.

На виконання рішення ГУ ДФС у Херсонській області від 16.07.2015 р. відповідачем прийнято рішення від 01.09.2015 р. № 0003471703 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1 031,54 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача є оптова торгівля неспеціалізована, неспеціалізована оптова роздрібна торгівля продуктами, роздрібна торгівля.

Між позивачем та ПАТ «Фірма Полтавпиво» укладено договір поставки від 05.04.2013 р. № 367, на виконання умов якого ПАТ "Фірма Полтавпиво" у червні 2014 року поставило ФОП ОСОБА_4 товар, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки проведено у безготівковій формі згідно квитанції від 03.07.2014 р.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна не відноситься до первинних документів, що підтверджують витрати, понесені на придбання товару, а твердження податкового органу стосовно відсутності належного документального підтвердження отримання від ПАТ "Фірма Полтавпиво" товару не відповідає дійсності та спростовується первинними бухгалтерськими документами.

Судом першої інстанції також встановлено, що 01.09.2007 р. між ФОП ОСОБА_4 та КП "Сервіс-опт" укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 31/Н, згідно якого ФОП ОСОБА_4 прийняв в оренду нежитлові вбудовані приміщення НОМЕР_4, площею 357,1 кв. м, що знаходяться на балансі КП "Сервіс-опт", по АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

16.10.2012 р. між цими ж сторонами укладено договір оренди комунального майна міської територіальної громади - нежитлових вбудованих приміщень НОМЕР_4, що знаходять на балансі КП "Сервіс-опт", по АДРЕСА_1, загальною площею 162,4 кв. м.

Отримання послуг з оренди приміщень оформлено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними, оплата за оренду здійснена у повному обсязі як готівкою, так і у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Як вбачається з платіжних документів, у травні 2012 року сума оплати за оренду склала 10 052,03 грн. (за березень, квітень 2012 року). Дана сума відображена у графі "Інші витрати" Книги обліку доходів і витрат саме у травні 2012 року. Аналогічна ситуація склалася і за липень, серпень 2012 року.

Таким чином, зібраними у справі доказами повною мірою спростовуються доводи відповідача про наявність відхилень між сумами, сплаченими за послуги оренди згідно фіскальних чеків РРО, та сумами, включеними до складу інших витрат відповідно до Книги обліку доходів та витрат.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що помилкове зазначення у податкових накладних дати і номеру договору, строк дії якого закінчився та не зазначення у податковій накладній договору, на підставі якого вона складалася, не є вирішальними ознаками для визнання таких податкових накладних недійсними за умови, якщо із суті господарських операцій вбачається їх реальний характер та товарність. Окремі недоліки в заповненні податкових накладних не роблять ці накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, отже прийняті податковим органом оскаржувані рішення є незаконними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,70 гривень (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас