Ухвала суду № 56124623, 28.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2016 рокусправа № 804/12416/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Буря Я.В.,

представника відповідача: Донцова Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000542302 від 27.06.2012р.,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000542302 від 27.06.2012р.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Активи, що придбані товариством за рахунок кредитних коштів, отриманих відповідно до кредитного договору № КП-457Г, не можуть вважатися кваліфікаційними активами, оскільки вони не створюються позивачем - а придбаваються ним у вигляді придатному для їх експлуатації. Кожний з цих активів являється окремим об'єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат із створення (виготовлення, виробництва, тощо); також визначився про правильність розрахованих позивачем витрат на страхування у розмірі 98049грн. (5% від рядка 06 декларації) що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що із 98 049,00 грн., використаних на добровільне страхування, до складу валових витрат слід відносити лише 24 537, 00 грн. Також зазначає, що перевіркою встановлено перевищення позивачем показників у рядку 06.4 «Декларації з податку на прибуток» на суму 8744339грн. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 28.04.2006 року №415. Якщо запозичення підприємства безпосередньо пов'язані із створенням кваліфікаційного активу, витрати на створення кваліфікаційного активу визначаються як уся сума витрат, здійснених протягом періоду створення активу. Згідно вказаного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», під фінансовими витратами розуміють витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані з запозиченнями. Після набуття чинності Податкового кодексу України (розділу ІІІ) фінансові витрати, які підлягають капіталізації, слід включати до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку. В порушення пп. 183.5.2 ст. 138 ПКУ , підприємством віднесено до валових витрат нараховані відсотки за користування кредитними коштами, які були витрачені на придбання основних фондів та проведення ремонту, але не включені до собівартості кваліфікаційного активу (не капіталізовані), тим самим завищено валові витрати за 2-3 квартали 2011 року на суму 8744339грн. Щодо порушень відносно розрахунку сум витрат на страхування зазначив, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин пп. 5.4.6 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5% валових витрат за звітній податковий період наростаючим підсумком з початку року.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що по результатами перевірки товариством "ПРИВАТОФИС" за даними податкового обліку у 2011 році задекларовано в рядку 06.4.1. декларації х податку на прибуток (відсотки по кредиту) фінансові витрати в сумі 8744339грн. Протягом 2011 року відсотки за позику становили 1049320грн. (8744339грн. х 0,12). Капіталізації, тобто включенню до собівартості кваліфікаційного активу, підлягає вся сума фінансових витрат (1049320грн., у тому числі за 2 кв. 2011 року 514406грн. та за 3 кв. 2011 року 534914грн.). В подальшому, листом від 21.05.2012 року «Про зміни деяких розділів, викладення в новій редакції акта планової виїзної перевірки» цей абзац викладено в іншій редакції: «Протягом 2011 року відсотки за позику, відповідно становили 8744339грн. Капіталізації, тобто включенню до собівартості кваліфікаційного активу, підлягає вся сума фінансових витрат 8 744 339грн. у тому числі за 2 кв. 2011 року 4 286 720грн. та за 3 кв. 2011 року 4 457 619грн.). На спростування даної позиції податкового органу позивач зазначив, що за даними рядку 06.4.1 декларації товариством "ПРИВАТОФИС" з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року та в цілому за 2011 рік, сума процентів, що включені до витрат з урахуванням обмежень, встановлених п. 141.2 ст. 141 розділу ІІІ ПКУ склала 4 286 720грн. та 8 744 339грн. відповідно в цілому за 2011 рік. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень п. 44.2 ст. 44 ПКУ. В період з 11.01.2011 року по 28.04.2011 року позивач за кредитним договором отримав 41 489 550грн. та за період 3 01.03.2011 року по 29.04.2011 року. Кредитні кошти були використані на придбання об'єктів нерухомості на суму 32570662,46 грн. Решта коштів була спрямована на потреби діяльності підприємства і не використовувалася на проведення ремонтів у придбаних об'єктів нерухомості. Посилається на пп. 138.10.5 ПКУ та 138.5.2 ст. 138 ПКУ. Зазначає, що з аналізу вказаних норм вбачається, що відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб'єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включено до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку. Ні в акті перевірки, ні в запереченнях проти адміністративного позову відповідач не надає інформацію про перелік кваліфікаційних активів позивача, фінансові витрати за рахунок кредитних коштів на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування активів і доведення до стану, у якому актив, придбаний для використання із запланованою метою або продажу, необхідно капіталізувати протягом періоду, що перевіряється.

Представники сторін в судовому засіданні свої позиції щодо рішення суду першої інстанції підтримали.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Приватофис" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. За результатами перевірки складений акт від 17.05.2012р. №1146/22-2/33546549. В акті зазначені порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.п.138.5.2 п.138.5, п.138.6 ст.138 ПК України занижено податок на прибуток на суму 503 618 грн. (а.с. 23-92 т.1).

В подальшому, 21.05.2012р. податковим органом складено лист №9271/10/22-2/26 "Про заміну розділів (викладення в новій редакції) акту перевірки ТОВ "Приватофис" від 17.05.2012р. №1146/22-2/33546549", в якому пункт 1 висновку акта перевірки викладено в наступній редакції, а саме:

- п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.3, п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.п.138.5.2 п.138.5, п.138.6 ст.138 ПК України занижено податок на прибуток на суму 2 273 473 грн.

На підставі акта перевірки від 17.05.2012р. податковою інспекцією 27.06.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000542302 за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 309 788,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 272 973 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36815 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, норми наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем завищено валові витрати внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, пов'язаних з добровільним страхуванням основних фондів (об'єктів нерухомості) та внаслідок не включення позивачем до собівартості кваліфікаційного активу нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено 30.03.2009 року, 16.03.2009 року, 17.03.2009 року, 10.01.2011 року, з ЗАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" договори страхування майна за № DNHSIM092989, № DNHSIM092694, № DNHSIM092755, № DNHSIM112054, та за якими ТОВ "ПРИВАТОФИС" платіжними дорученнями за № 13, 162, 161,160 сплачено 13.01.2011 року та 13.03.2011 року страхові премії на загальну суму 98049,00 грн. Суму понесених витрат за вказаними договорами страхування позивачем задекларовано у п. 04.12 декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011 року "сума витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпеченні, зазначених у р.04.5 декларації)", суму цього показника визначено за даними таблиці 5 додатку К1/1 до податкової декларації.

При цьому, показник "сума витрат за іншими видами страхування, що включається до складу валових витрат платника (не більше значення рядка 06 декларації за звітний період, обчисленого без урахування значення рядка 04.12.2 цієї таблиці * 5/95)" таблиці 5 додатку К1/1 декларації визначено позивачем в сумі 98049 грн. Значення рядка 06 "Скориговані валові витрати (04 +- 05)" декларації становить 3 266 343,00 грн. Код рядка 05 показника декларації "Коригування валових витрат, у тому числі (+-05 +- 05.2 + 05.3)" становить 2702084 грн. та включає самостійно виявлену помилку за результатами минулих податкових періодів (код рядка 05.3) в сумі 2702084 грн. Показник "валові витрати, у тому числі:" коду рядка 04 декларації становить 564 259 грн.

Відповідно до положень пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Слід зазначити, що, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових, витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платник податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Відповідно до п.п5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 (зі змінами та доповненнями), визначено, що розрахунок суми витрат на страхування здійснюється в табл. 5 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства. У рядку 04.12.2.5 табл. 5 відображаються витрати за іншими видами страхування та наведено механізм розрахунку граничної суми таких витрат: вона не повинна бути більшою за значення рядка 06 (скориговані валові витрати) декларації (без урахування значення рядка 04.12.2), помноженого на 5 і поділеного на 95. Загальна сума видатків на страхування відображається у рядку 04.12 табл. 5 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та переноситься в рядок 04.12 цієї декларації.

За вказаними вище показниками декларації за визначеною Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства методикою розрахунок допустимих абз. 3 пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону N 334/94-ВР 5 відсотків валових витрат, в межах яких позивач має право включити витрати на добровільне страхування до складу валових витрат, становить 166752 грн.32 коп. = 3 266 343,00 грн. - 98049,00 грн.*5%) : 95%, при цьому позивачем включено до складу валових витрат 98049,00 грн., що становить 3,09% валових витрат (98049,00 грн.* 100 / 3 168 294 грн. без урахування рядка 04.12).

Отже, податковим органом при визначенні сум витрат на добровільне страхування, які позивач має право віднести до складу валових витрат звітного періоду безпідставно не були прийняті до уваги суми витрат, не враховані позивачем у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання, які з огляду на положення п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону N 334/94-ВР включаються до складу валових витрат звітного податкового періоду. Таким чином, віднесені позивачем до складу валових витрат витрати зі страхування у розмірі 3,09% відповідають приписам п.п. 5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, а тому вимоги позивача з цього приводу є обґрунтованими.

Крім цього, в акті перевірки, з урахуванням листа від 21.05.2012 р. №9271/10/22-2/26 „Про заміну розділів (викладення в новій редакції) акту планової перевірки ТОВ „ПРИВАТОФИС" від 17.05.2012 р. за №1146/22-2/33546549", податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за 2-3 квартали 2011 року на суму 8744339 грн., у т.ч. за 2 кв.2011 року 4 286 720 грн. та 3 кв. 2011 року 4 457 619 грн. внаслідок віднесення до складу витрат сум нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, отриманими в межах кредитного договору № КП-457Г від 11.01.2011 року, які були витрачені на придбання основних фондів та проведення в них ремонтних робіт, отже, з позиції податкового органу, нараховані відсотки за користування таким кредитом мали включатися до собівартості кваліфікаційного активу (капіталізуватись).

Відповідно до умов п.А4 кредитного договору № КП-457Г для обслуговування кредиту банком відкрито позичковий рахунок № 20638057000930, з якого, за даними виписок банку за період з 11.01.2011 року по 28.02.2011 року та період з 01.03.2011 року по 29.04.2011 року надано позивачу 41 489 550 грн. 06 коп. шляхом переказу коштів на поточний рахунок ТОВ "ПРИВАТОФИС" № 26003050003143.

Кредитні кошти, що надійшли на поточний рахунок позивача № 26003050003143, були спрямовані ним на придбання об'єктів нерухомості згідно наявних в матеріалах справи договорів купівлі-продажу та оплату витрат, що пов'язані з укладанням зазначених договорів на загальну суму 32 570 662,46 грн.

Згідно даних за випискою банку з поточного рахунку № 26003050003143 ТОВ "ПРИВАТОФИС" інша частина коштів, отриманих позивачем за умовами кредитного договору № КП-457Г, використана ним на поточні потреби діяльності підприємства та не використовувались на проведення ремонтів у придбаних відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, будь-яких інших доказів на спростування вказаного податковою інспекцією не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами господарської діяльності ТОВ "ПРИВАТОФИС" в періоді, що перевірявся податковим органом, були: купівля та продаж власного нерухомого майна (КВЕД - 70.12.0); здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД - 74.87.0); надання інших комерційних послуг (КВЕД - 74.87.0).

Згідно акта перевірки та податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2011 р. обсяг доходу позивача, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2011 рік склав 55 133 202 грн., кількість працівників підприємства за 4 квартали 2011 року - 35 осіб, що працюють за сумісництвом, за штатом - 0. Наведені показники діяльності позивача надають можливість віднести ТОВ "ПРИВАТОФИС" до суб'єктів малого підприємництва за критеріями, визначеними ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

З метою поповнення обігових коштів позивачем укладено 11.01.2011 року з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" кредитний договір № КП-457Г, який є поновлюваною кредитною лінією. При цьому, за даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивача за II та III квартали 2011 року показник "проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу III Податкового кодексу України" коду рядка 06.4.1 складає 4 286 720 гривень та 8 744 339 гривень.

Слід зазначити, що згідно наданої позивачем обігово-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" за 2011 рік сума нарахованих відсотків за користування коштами, отриманими за кредитним договором № КП-457Г від 11.01.2011 року, склала 695 644 гривень 67 копійок, які були сплачені банку 29 квітня 2011 року, підтвердженням чого є виписка банку по рахунку № 20681057000471, що були включені до складу витрат декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року(а.с. 152 т.3).

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток врегульовані розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього.

Пунктом 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 138.5.2 п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання фінансових витрат та їх розподіл між витратами періоду та вартістю кваліфікаційного активів проводиться на підставі наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" (далі - Положення). Відповідно до п.4 цього Положення фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень.

Таким чином капіталізація фінансових витрат здійснюється юридичними особами, за винятком суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), оскільки для таких суб'єктів фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями).

Згідно з п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки. Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу.

Кваліфікаційним активом згідно цього Положення є актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

В Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2010 №1300, викладено рекомендаційні підходи до порядку капіталізації фінансових витрат на створення кваліфікаційного активу, норми капіталізації та терміни, протягом яких здійснюється капіталізація.

Підпунктом 1.6 Методичних рекомендацій та листі Міністерства фінансів України № 31-34000-10-5/11601 визначено, що при застосуванні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" передбачено, що собівартість кваліфікаційного активу (витрати на створення кваліфікаційного активу) включає в себе витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Відповідно до п. 10 цього Положення, капіталізація фінансових витрат починається за наявності: визнання витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; визнання фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу; виконання робіт зі створення кваліфікаційного активу, включаючи технічні та адміністративні заходи, що виконуються до початку створення такого активу.

Тобто, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" читко визначено, що капіталізація фінанечових витрат розпочинається з моменту понесення витрат саме на створення активу, а не на придбання активу, який у подальшому не створюватиметься, а використовуватиметься у тому ж вигляді, в якому він був придбаний.

У ТОВ "ПРИВАТОФИС" відсутні витрати за рахунок кредитних коштів протягом періоду, що перевірявся податковим органом, на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування активів і доведення до стану, у якому актив придатний для використання із запланованою метою або продажу, які б відповідали критеріям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", за наявності яких відбувається створення кваліфікаційних активів, а фінансові витрати на їх створення капіталізації.

Отже, активи, що придбані ТОВ "ПРИВАТОФИС" за рахунок кредитних коштів, отриманих відповідно до кредитного договору № КП-457Г, не можуть вважатися кваліфікаційними активами, оскільки вони не створюються позивачем - а придбаваються ним у вигляді придатному для їх експлуатації. Кожний з цих активів являється окремим об'єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат із створення (виготовлення, виробництва, тощо).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000542302 від 27.06.2012р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: С.В. Чабаненко