Рішення № 56123527, 27.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2016 Справа №607/15205/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

- головуючого судді Стельмащука П.Я.;

- секретаря Гудими Н.І.

- за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось в суд позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 246436,97грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на квартиру №72, що знаходиться в будинку №2 по вулиці В.Юрчака в місті Тернополі та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 65,0 кв.м., житлова площа -38,7 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Західно-Українською Товарною Біржею 07 жовтня 1997 року за № 224 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1997 року за № 1123,

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач не належним чином виконує зобовязання, які виникли з кредитного договору №1908/1107/55-002 від 29.11.2007р., забезпеченого договором іпотеки від 29.11.2007р., по своєчасному поверненню позичених коштів, в звязку з чим виникла заборгованість та право позивача на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, подавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не зявився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо зазначені ним причини визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 29.11.2007 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1908/1107/55-002, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 24000 доларів США із сплатою 11,90% річних на строк з 29.11.2007р. по 29.11.2017р.

25.05.2012року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно із вимогами ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №1908/1107/55-002 від 29.11.2007р., відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак, зобов'язання не виконуються, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 28.07.2015 року складає 246436,97грн., з яких: 227218,74 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19218,23 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За нормами ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязанння (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №1908/1107/55-002 від 29.11.2007р. між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, згідно з умовами якого він передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру №72, що знаходиться в будинку №2 по вулиці В.Юрчака в місті Тернополі та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 65,0 кв.м., житлова площа -38,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Західно-Українською Товарною Біржею 07 жовтня 1997 року за № 224 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1997 року за № 1123.

Згідно статті 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктами 11, 11.1, 11.3, 11.3.1 іпотечного договору від 29.11.2007року передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп.11.3.1 та 11.3.2 цього договору. Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.11.3. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта суб»єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб»єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р., з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи невиконання відповідачем основного зобов'язання, яке полягало у поверненні позивачу суми позики, в позивача виникло право вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача порушені відповідачем, а тому позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 246436,97грн., з яких: 227218,74 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19218,23 грн. заборгованість за відсотками, на квартиру №72, що знаходиться в будинку №2 по вулиці В.Юрчака в місті Тернополі та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 65,0 кв.м., житлова площа -38,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Західно-Українською Товарною Біржею 07 жовтня 1997 року за № 224 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1997 року за № 1123 .

Згідно ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 3 654грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 514, 516, 526, 530, 610-612, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 88, 169, 212, 218, 224-226, 228, 233, 294 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 246436,97грн., з яких: 227218,74 грн. заборгованість за тілом кредиту; 19218,23 грн. заборгованість за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - квартиру №72, що знаходиться в будинку №2 по вулиці В.Юрчака в місті Тернополі та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 65,0 кв.м., житлова площа -38,7 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Західно-Українською Товарною Біржею 07 жовтня 1997 року за № 224 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 17 жовтня 1997 року за № 1123.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 654грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий П.Я.Стельмащук