Постанова № 56123165, 23.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16780/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Саблук С.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

23 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання постанови незаконною та її скасування,

В С Т А Н О В И В :

Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання постанови незаконною та її скасування.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення про скасування постанови державного виконавця.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження, з виконання виконавчого листа по справі № 127/6953/14-а, виданого 05.12.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області про: «Зобов'язати Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2011 року до 08.10.2013 року та виплатити ОСОБА_2 недоотриману допомогу, відповідно до Закону України від 18.01.2011 року № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму на дитину до шести років з урахуванням проведених виплат».

11.12.2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.02.2015 року замінено сторону виконавчого провадження на Департамент соціальної політики Вінницької міської ради.

До відділу примусового виконання рішень надійшов лист Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому повідомляється, що управлінням рішення суду виконано частково, здійснено перерахунок за період згідно рішення суду та нараховано борг в сумі 19051,41 грн., який буде виплачено при наявності коштів.

Оскільки, виплата буде проведена після надання фінансування, так як статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

07.07.2015 року до позивача надійшла постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. про накладення штрафу від 01.07.2015 року для виконання. Даною постановою накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у розмірі 1360,00 грн.

Згідно матеріалів справи, постанова винесена у зв'язку з повторним невиконанням постанови Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/6953/14-а про зобов'язання управління провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2011 року до 08.10.2013 року та виплатити ОСОБА_2 недоотриману допомогу, відповідно до Закону України від 18.01.2011 року № 2240-ІП «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму на дитину до шести років з урахуванням проведених виплат».

Позивач вважає вказану постанову протиправною, а тому звернулась до суду із позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова є обґрунтованою та правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 1, 3 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

В силу вимог ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проте, з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Статтею 3 вищевказаного Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 № 845 (зі змінами) визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За положеннями абз. 2 п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії. Так, виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Колегія суддів також враховує, що 22.05.2015 року відповідно до ч.2 ст. 11, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», та ст. 263 КАС України відповідачем подано до Вінницького міського суду Вінницької області подання про зміну способу та порядку виконання рішення. Того ж дня винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2015 р. відмовлено в задоволенні подання відділу.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансованого забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України, що від 24 березня 2015 року; від 30 червня 2015 року; від 29 вересня 2015 року у справах з аналогічних спорів.

Зважаючи на викладене, колегією суддів встановлено, що при вирішення справи по суті, судом першої інстанції не була надана повноцінна та належна оцінка всім обставинам справи, не надано правової оцінки діям відповідача.

Так, відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не повно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради задовольнити повністю.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання постанови незаконною та її скасування скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 01.07.2015р. про накладення штрафу в сумі 1360 грн. на Департамент соціальної політики Вінницької міської ради за невиконання рішення суду по виконавчому провадженню за №45766087.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.