Ухвала суду № 56123139, 25.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Полонець С.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"25" лютого 2016 р. Справа № 295/16834/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "21" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених коштів ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області, які виразились в призупиненні виплати пенсії за віком державного службовця з 01 червня 2015 року. Також, просив стягнути з відповідача невиплачену пенсію у розмірі 41059,6 грн.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_4

Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області, які виразились в призупиненні виплати пенсії за віком державного службовця ОСОБА_4 з 01 червня 2015 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області відновити з 1 червня 2015 року виплату ОСОБА_4 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу".

В решті вимог відмовлено.

Ухвалою від 25 грудня 2015 року виправлено описку в резолютивній частині судового рішення, слова "призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" замінено на " призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з вимогами абз.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" в редакції, що набрала законної сили з 01.04.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Житомирі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та продовжує працювати на посаді начальника Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

З 01 квітня 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

Відповідно до вказаного закону, внесено зміни до абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими з 01.04.2015 року встановлено, що "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

У листопаді 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за віком на підставі п. 5 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, однак йому було відмовлено листом від 19.11.2015 № 574/13-8 (а.с. 7) з тих підстав, що він працює на посаді державного службовця та пенсія за віком йому не виплачується тимчасово - до законодавчого врегулювання пенсійного забезпечення.

Вважаючи, що дії відповідача неправомірні, позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УШ від 02.03.2015 року (далі - Закон № 213-VIII від 02.03.2015 року), пп. 2 п. 12 розділу 1 якого внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", згідно яких, тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій. осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України". "Про прокуратуру", " Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються та у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеною розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

В той же час, відповідно до п. 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів","Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що вона чітко визначає подію з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інших спеціальних законів.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

В зв'язку з чим, необхідно констатувати, що вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про державну службу" та інших спеціальних Законів щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Враховуючи те, що з 01.06.2015року для позивача як державного службовця скасовано норми, що передбачають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим відпали підстави для призупинення виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Зі змісту статті 18 Конвенції вбачається, що обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду Україна № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства, а тому висновки суду щодо обгрунтованості позовних вимог у названій частині є вірними.

Посилання відповідача на те, що пункт 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року не має жодного відношення до позивача, оскільки йому пенсію призначено до 01.06.2015 року, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена вище норма не передбачає, що вказані обставини мають застосовуватися виключно до осіб, яким пенсія буде призначена після 01.06.2015 року.

З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від "21" грудня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10031

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003

- ,