Постанова № 56123028, 25.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3726/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Стас Л.В.за участю: секретаряРазінкіної Л.В.Представника апелянта - Дрозд Д.М.

Представника позивача - Бубліка Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Водний Світ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТД «Водний Світ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0001672201 від 24.07.2014 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 335 250 грн., з яких 223,500 грн. - за основним платежем. 111 750 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації, висновки податкового органу базуються на припущеннях, в основі яких покладено податкову інформацію, отриману від інших податкових органів, яка, на думку позивача, не має жодної доказової сили щодо самого позивача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Водний світ»» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ГРАНТ-ТРЕЙД» за жовтень, листопад, грудень 2011 року, лютий, березень, квітень 2012 року, ПП «ТЕРРА-ПРАЙМ» за квітень - грудень 2012 року, ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» за червень, серпень 2013 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ПП «ТЕРРА-ПРАЙМ» у квітні - грудні 2012 року, ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» у червні, серпні 2013 року, результати якої оформлено актом від 15.07.2014 року № 2382/14-02-22-01/36881052.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ на суму 223 500,00 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у відсутності факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ».

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001672201 від 24.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 223 500 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111 750 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами повною мірою підтверджено факт реальності проведених господарських операцій щодо придбання позивачем послуг у ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ», отже збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним.

Проте колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів, підтверджені належним чином оформленими документами.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року між позивачем та ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» було укладено договір надання клінінгових послуг № 01/04/03, відповідно до якого замовник (ТОВ «ТД «Водний Світ») доручає, а виконавець (ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ») приймає на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт з прибирання приміщень замовника, розташованого за адресою: вул. Фрунзе, 15/1, вул. Комсомольська, 11/11 (а.с. 36 - 38).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та законності формування податкового кредиту позивачем надано копію договору, платіжні доручення, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні.

Разом з цим, надаючи правової оцінки наявним в матеріалах справи актам виконаних робіт, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що в цих документах відсутня інформація щодо витрат на працю, кількості осіб, які безпосередньо виконували обумовлені в договорі послуги, обсяг та перелік приладів, за допомогою яких виконувались надані послуги, товарно-матеріальних цінностей, якщо такі були використані при виконанні робіт.

На переконання судової колегії, інформативність актів здачі - прийняття робіт без відповідної деталізації, зокрема, зазначення в них відомостей про надання клінінгових послуг за певний період та вартість цих послуг не відповідає вимогам щодо беззаперечного підтвердження факту реального здійснення господарської операції, а відтак. не може підтверджувати фактичне виконання цих робіт контрагентом позивача.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідно податкової інформації на ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» працюює лише 1 особа, у вказаного Товариства відсутні матеріальні цінності та основні фонди.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, юридична адреса контрагента позивача - Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Шкільна, 17.

За повідомленням Щасливської сільської ради за вказаною адресою розташований індивідуальний житловий будинок, який належить на праві власності гр. ОСОБА_7, будь-яких ознак розташування за вказаною адресою ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» чи його службових осіб не виявлено.

Крім цього, на думку колегії суддів, значна відстань між місцезнаходженням виконавця послуг та місцем виконання послуг обумовлює необхідність використання транспортних витрат, що, з урахуванням їх обсягу та специфіки, свідчить про економічну необґрунтованість даної господарської операції, отже ставить під сумнів її реальність.

Таким чином, договір надання клінінгових послуг, неконкретні акти передачі-отримання наданих послуг, в даному випадку, не можуть вважатися достатніми первинними документами, що підтверджують факт виконання послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні клінінгові послуги, не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що виключає можливість встановлення факту їх надання та оцінки подальшого використання у своїй діяльності.

Оцінюючи докази у даній справі, колегія суддів зазначає, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

В свою чергу, господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання товару чи послуг, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача із придбання клінінгових послуг у ТОВ «КОНТИНЕНТМАШ» не мали реального товарного характеру, а відтак позивач позбавлений права формувати податковий кредит за даною господарською операцією.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Водний Світ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Водний Світ» - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: /підпис/І.П. КосцоваСудді: /підпис/І.О.Турецька /підпис/Л.В. Стас