Ухвала суду № 56122935, 22.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 р.Справа № 552/6184/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2016р. по справі № 552/6184/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

26 жовтня 2015 року позивач, ОСОБА_2, звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати поважною причину пропуску строку для звернення до місцевого загального суду з даним позовом та поновити цей строк;

- визнати неправомірною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області та Управління МВС України в Полтавській області у проведенні ОСОБА_2, перерахунку призначеної пенсії, що виразилось у неврахуванні періоду служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області та Управління МВС України в Полтавській області провести перерахунок призначеної мені пенсії з врахуванням періоду служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за сорок днів.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає відмову відповідачів врахувати періоду служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні незаконним, необгрунтованим та таким що порушує права позивача закріплені законодавством України.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірною відмову відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні ОСОБА_2 перерахунку призначеної пенсії, що виразилось у неврахуванні періоду служби на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні.

Зобов'язано відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням періоду служби на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за сорок днів.

Відповідач, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області посилається на те, що при обчисленні вислуги років позивача керувався вимогами чинного на той час наказу МВС України від 05.12. 2011 року № 895 і не могло врахувати положення наказу МВС України від 20.10.2008 року № 545, який втратив чинність з 16.01.2012 року.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ і наказом від 27.02.2015 року №88 о/с (а.с.6) був звільнений за пунктом 64 «ж» (у запас за власним бажанням).

Позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за поданням Управління МВС України в Полтавській області була призначена пенсія за вислугу років (а.с.5,15).

При призначенні пенсії ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було враховано вислугу років, яка складає 22 роки 00 місяців 19 днів.

При призначенні пенсії ОСОБА_2, йому не було враховано стаж роботи на пільгових умовах, а саме відповідно до Витягу з послужного списку від 12.08.2015 року №1/13-Т-362 період служби з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області (а.с.7-9).

В зв'язку з чим позивач 18 серпня 2015 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії (а.с.10).

21 серпня 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надіслало для розгляду за належністю звернення ОСОБА_2 стосовно правильності визначення вислуги років для призначення пенсії Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (а.с.11).

09 вересня 2015 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за №1/4-3146 надіслало ОСОБА_2 лист (а.с.13), в якому повідомило, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №780), наказу МВС України від 05.12.2011 року №895, затверджено перелік посад рядового і начальницького складу ОВС, час проходження служби на яких зараховується на пільгових умовах. Приймальника розподільника в переліку даного наказу не має. Крім того, пункт 3 наказу МВС України від 05.12.2011 року №895 визнав таким, що наказ МВС України від 20.10.2008 року №545, в переліку якого був приймальник розподільник, втратив чинність. Тому для проведення перерахунку призначеної пенсії з врахуванням служби на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника не має законних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи враховувати період служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні відповідачі діяли всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року №1803), до вислуги років зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджених відповідно Міністерством внутрішніх справ, Державним департаментом з питань виконання покарань, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

На виконання даної Постанови Кабінету Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №545 від 20.10.2008 року, згідно якого було затверджено Перелік посад рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять службу в ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, час служби в яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії один місяць за сорок днів. Згідно даного Переліку до такої посади віднесено посаду інспектора-чергового.

В наказі Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2008 року №545 зазначено, що вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується працівникам, зазначеним у пунктах 1.1 та 1.2 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року №1803 «Про внесення змін до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України» від 17.07.1992 року №393», при цьому таким працівникам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що час проходження ОСОБА_2 служби на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг наказом МВС №545 було визначено, як пільговий і весь період служби з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року є пільговим з розрахунку один місяць за сорок днів.

05.12.2011 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №895, яким визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 20.10.2008 року №545. Таким чином, з 05.12.2011 року строк служби на посадах в приймальнику розподільнику для бродяг не зараховувався як пільговий.

З матеріалів справи вбачається, що на час прийняття наказу №895, позивач не працював в приймальнику розподільнику. Отже цей наказ не скасовує для нього пільговий стаж роботи, який було відпрацьовано ним в період з 2000 по 2005 роки.

Щодо посилань відповідачів в апеляційних скаргах на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 12 вересня 2015 року отримав листа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за №1/4-3146 (а.с.12- 13), з якого дізнався, про відмову Управління МВС України в Полтавській області провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з врахуванням періоду служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць за сорок днів.

Таким чином, позивачем не пропущений строк звернення до суду з зазначеним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи враховувати період служби позивача на посаді інспектора-чергового приймальника розподільника для бродяг підпорядкованого УМВС України в Полтавській області в період з 19.07.2000 року по 14.11.2005 року в пільговому обчисленні відповідачі діяли всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2016 року по справі № 552/6184/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2016р. по справі № 552/6184/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.02.2016 р.