Ухвала суду № 56122633, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 р. № 876/8472/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного у правління Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» про стягнення коштів з рахунків у банках,-

встановив:

29.05.2015 ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася в суд із адміністративним позовом до ТОВ «Престиж-Захід» у якому просив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, податковий борг в сумі 1638021,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток підприємств в сумі 929238,75 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000342200 та з податку на додану вартість в сумі 708782,79 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000332200. Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Престиж-Захід» оскаржувало у судовому порядку, однак постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 по справі № 813/9385/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у задоволенні позову відмовлено. Оскільки відповідач не сплачує узгоджені податкові зобов'язання, позивач просить стягнути їх на підставі рішення суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2015, яка прийнята у порядку скороченого провадження, позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув цю справу у порядку скороченого провадження згідно ст. 183-2 КАС України, оскільки жодними поданими позивачем документами не підтверджується наявність узгодженого податкового боргу. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, встановивши наявність у відповідача податкового боргу в сумі 1638021,54 грн, не дослідив того, що податкова вимога від 23.10.2014 стосується іншої суми податкового боргу в розмірі 16670,38 грн.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, однак електронною поштою надіслав заяву про відкладення розгляду справ на іншу дату, посилаючись на зайнятість у іншій справі у Вищому господарському суді України. Однак, вказане клопотання задоволеним бути не може, оскільки таке не підтверджене жодними доказами, зокрема, ухвалою чи повісткою про виклик в суд по іншій справі.

Представник позивача у судове засідання також не прибув, хоча належним чином про нього повідомлений.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у відсутності представників сторін без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки у процесі судового розгляду встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 1638021,54 грн, а вжиті податковим органом заходи щодо надіслання податкової вимоги про сплату боргу позитивного результату не дали.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції, з матеріалів справи вірно встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, ДПІ у м. Червонограді винесено податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000332200 та № 0000342200, якими збільшено суми грошових зобов'язань відповідно з ПДВ на суму 708782,79 грн та з податку на прибуток підприємств на суму 929238,75 грн.

ТОВ «Престиж-Захід», не погодившись із цим податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржувало їх у судовому порядку. Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 по справі № 813/9385/13-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, з моменту проголошення ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 19.09.2012 № 0000332200 та № 0000342200 грошові зобов'язання є узгодженими, а відтак підлягали сплаті протягом 10 днів до бюджету. Однак, відповідачем не надано доказів сплати цих зобов'язань, а тому такі набули статусу податкового боргу.

При цьому, оскарження у касаційному порядку вказаних вище судових рішень, не впливає на узгодженість цих зобов'язань.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 1823-25 від 23.10.2014 на суму 16670,38 грн.

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи те, що після надіслання податкової вимоги, відповідачем податковий борг не був погашений (не був зведений до нуля), а збільшився, що підтверджується наданою відповідачем обліковою карткою платника податків, додаткового надіслання податкової вимоги законодавством не вимагається.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий борг підлягає стягненню на підставі рішення суду за рахунок коштів на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції цю справу помилково вирішено у порядку скороченого провадження, оскільки згідно ч. 1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. Однак, ця справа стосується стягнення податкового боргу, спеціальний порядок вирішення якої визначений ст. 183-3 КАС України або може здійснюватись у загальному позовному провадженні.

Однак, такі порушення норм процесуального права, не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а впливають лише на право осіб, які беруть участь у справі, оскаржити рішення апеляційного суду в касаційному порядку. Тому для забезпечення такого права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати у резолютивній частині цієї ухвали на можливість її оскарження в касаційному порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 813/2768/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 26.02.2016.