Постанова № 561226, 26.12.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

26.12.06 Справа № 5/2190-13/231А Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Ковалишин Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Фонд»(далі ТзОВ «Гриф Фонд») від 16.10.2006р.

на постанову Господарського суду Львівської області від 19.09.2006р.

у справі № 5/2190-13/231А

за позовом ТзОВ «Гриф Фонд», м.Львів

до відповідача. Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м.Львова), м.Львів

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 26.04.2006р. №0006642320/20, №0006652320/2, №00001232/2

за участю представників:

від позивача –Левітан О.;

від відповідача –Рождественська Л.;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.09.2006р у справі №5/2190-13/231А, суддя Л. Станько., в позові відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована зокрема, ст.420, ст.421, ст. 422, ст.433, Цивільного кодексу України, ст. 1, ч.2-4 ст.5 Закону України «Про охорону права на знаки для товарів і послуг», п.11.3.1. п.11.3. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також тим, що знаки для товарів і послуг не є результатом творчої діяльності, але в правовому режимі прирівнюються до об’єктів промислової власності.; етикетки для вин мають всі ознаки знаків для товарів і послуг; без свідоцтва та внесення до реєстру зображення знака право власності на знак для товарів і послуг не поширюється;

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТзОВ «Гриф Фонд»подало апеляційну скаргу , в якій просить постанову Господарського суду Львівської області від 19.09.2006р. у справі №5/2190-13/231А скасувати, прийняти нову постанову, якою задоволити адміністративний позов повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 26.04.2006р. №0006642320/2, №0006652320/2, №0000012320/2. Скаржник, зокрема зазначає, що постанова винесена з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права а саме: укладені договори стосувались такого права інтелектуальної власності, як твір образотворчого мистецтва; об’єкти права інтелектуальної власності є об’єктами авторського права; кредитове сальдо по рахунку 361 рахувалося помилково у зв’язку з неправильним бухгалтерським проведенням; продажу товарів ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»не здійснювалось, а отримані кошти було повернуто;

У відзиві на апеляційну скаргу, ДПІ у Галицькому районі м.Львова просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав повного з’ясування всіх обставин справи. Зокрема зазначає, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківській рахунок платника або дата відвантаження товару; позивач отримав від ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»150000грн.; фактично відвантажено останньому на суму 73383,58грн.; позивачем не включено витрати понесені у зв’язку з нарахуванням роялтів в ціну одиниці продукції; право власності на знак для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом на знаки для товарів і послуг;

Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами докази і оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено планову документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного законодавства про, що складено акт від 25.11.2005р. №475/23-031/30052063 про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного законодавства іншого законодавства ТзОВ «Гриф Фонд»(далі по тексту постанови акт перевірки).

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2006р.:

№000664/2320/2, яким згідно з п.п.«а»,«б», «в», «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, п.п.17.1.1,17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та відповідно до п.1.30 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4. ст.5, п.п.11.3.3 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі: 176827грн. (з них основний платіж-134775грн. штрафні (фінансові) санкції 42052грн.);

№0006652320/2, яким згідно з п.п. «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7146,30грн. (з них основний платіж –4764,20грн. штрафні (фінансові) санкції –2382,10грн.);

№0000012320/2 яким згідно з п.п. «а»,«б», «в», «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, п.п.17.1.1,17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»та відповідно до п.1.30 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4. ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток у розмірі: 9900грн. (з них основний платіж-8250грн. штрафні (фінансові) санкції 1650грн.);

У п.3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки зазначено, що при перевірці ж/о по б/р 31.1,36.1 позивача у 4 кварталі 2004р. встановлено, що позивачем отримано від ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»150000грн. в тому числі податок на додану вартість –Дт 31.1 Кт 36.1 (платіжне доручення від 20.10.2004р., призначення платежу-за фольгу, згідно рахунку 306 від 20.10.2004р. ж/о по б/р 31.1). Фактично відвантажено у 4 кварталі 2004року ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»товар 73383,58грн.в тому числі податок на додану вартість –Дт 36.1 (ж/о по б/р) 36.1 по контрагенту ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім») Дебетове сальдо по ж/о 36.1 в частині контрагента ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»станом на 01.10.2004р. -48031,20грн в тому числі податок н6а додану вартість. Кредитове сальдо по ж/о 36 станом на 01.01.2005р. в частині контрагента ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»становить 28585,22грн. в тому числі податок на додану вартість. Однак до складу валового доходу за 4 квартал 2004 року по розрахунках з ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»включено лише 73383,58грн. в тому числі податок на додану вартість, а належало включити 101968,80грн. чим на думку відповідача порушено п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». (а.с.15)

У п.3.1.2 «Валові витрати»акту перевірки зазначено, що в порушення п.1.30 ст.1, п.п.5.2.1 п.п.5.3.9,п.п.5.4.2 п.5.2,п.5.3, .5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати у 4 кварталі 2004 року-278200грн. в тому числі 23700грн.- сума роялті нарахована (виплачена) п. Петровій А.О за використання авторського твору «малюнку (графіка) для оформлення поліграфічної продукції упаковка для коньяку «Чайка», «Ювійний», «Аркадия»; 41200- сума роялти нарахована (виплачена) Бойко М.К за використання авторського твору –пакет сувенірний; у 2 кварталі 2005 року –270000грн. –сума роялті нарахована (виплачена) Петровій А.О. за використання авторського твору «малюнки (графіка) для оформлення поліграфічної продукції «упаковка для коньяку «Чайка»«Ювілейний», «Аркадія»; 41200 грн. - сума роялті нарахована (виплачена) п. Бойко М.К. за використання авторського твору –пакет сувенірний; у 2 кварталі 2005р.- 270000грн. –сума роялті, нарахована (виплачена) Петровій А.О. за використання авторського твору «малюнти (графіка) для оформлення поліграфічної продукції етикеток для вин «Массандра»(а.с.19).

У п.3.1.5 «Податок на додану вартість»акту перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем, не включено до податкового зоболвязання в жовтні 2004 року 4764,2 грн – податку на додану вартість з вартості отриманих коштів 28585,22грн. в тому числі податок на додану вартість від ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім» за фольгу поліграфічну згідно рахунку 306 від 20.10.2004р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до авторського договору №1 від 26.05.2004р. Бойко М.К, який є автором та власником майнових прав на твір образотворчого мистецтва ( далі «Ліцензіар») з однієї сторони та ТзОВ «Гриф фонд»( далі Ліцензіат) уклали даний договір. Згідно з п.2.1 даного договору ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії цього договору та за винагороду, яка сплачується Ліцензіару, невиключну ліцензію на використання твору (малюнки для оформлення промислової продукції), володільцем авторського права на який є Ліцензіар.

Відповідно до п.5 вищезазначеного договору за використання твору Ліцензіат виплачує Ліцензіару щомісячну платежі –роялті, вартість, яких встановлюється у додатковій угоді.

Додатковою угодою №1 до авторського договору №1 від 26.05.2004р. визначено, що розмір виплати винагороди за листопад становить 46641,65грн.

У п.2.1 авторського договору №2 про надання невиключної ліцензії на використання твору від 24.06.2004р. укладеному між позивачем (далі Ліцензіат) та суб’єктом підприємницької - діяльності Петрова А.О. далі «Ліцензіар»), визначено, що ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії цього договору та за винагороду, яке сплачується Ліцензіару, не виключну ліцензію на використання твору (малюнки (графіка) для оформлення поліграфічної продукції «упаковка для коньяку «Чайка», «Аркадія», «Ювілейний»), володільцем авторського права на який є Ліцензіар.

Відповідно до п.5 вищезазначеного договору за використання твору Ліцензіат виплачує Ліцензіару щомісячну платежі –роялті, вартість, яких встановлюється у додатковій угоді.

Додатковою угодою до авторського договору №2 від 24.06.2004р. визначено, що Ліцензіат виплачує Ліцензіару платежі-роялти щомісячно до кінця 2004 року на суму 237000грн. відповідно до авторського договору від 24.06.2004р.

В авторському договорі №3 про надання не виключної ліцензії на використання твору від 02.08.2004р. укладеному між позивачем та суб’єктом підприємницької - діяльності Петрова А.О., у п.2.1. визначено, що ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії цього договору та за винагороду, яке сплачується Ліцензіару, не виключну ліцензію на використання твору (малюнки (графіка) для оформлення етикеток для вин «Массандра»), володільцем авторського права на який є Ліцензіар.

Додатковою угодою до авторського договору №3 від 02.08.2004р. визначено, що Ліцензіат виплачує Ліцензіару платежі-роялти щомісячно до кінця 2005 року на суму 500000грн. відповідно до авторського договору від 24.08.2004р.

З вищезазначених договорів вбачається, що вони укладені щодо такого об’єкту права інтелектуальної власності, як твір образотворчого мистецтва.

Законодавство України з питань авторського права складається із законів України, нормативно-правових актів, що прийняті відповідно до законів України та міжнародних договорів.

Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до п.1 ст.437 Цивільного кодексу України авторське право виникає з моменту створення твору.

Враховуючи викладене при визначені авторських прав слід керуватись Законом України «Про авторські і суміжні права».

Відповідно до п.2 ст.11 вищезазначеного Закону авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Згідно з п.5 ст.11 даного Закону суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Згідно «Поряду державної реєстрації авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1765. здійснення реєстрації договорів, які стосуються прав автора на твір, не вимагає реєстрації авторських прав з боку автора.

Таким чином, оскільки законодавством України з авторських прав обов’язкової реєстрації авторських прав для їх виникнення і здійснення не передбачено, то дійсність договору, який стосується використання авторського права, не пов’язана з наявністю реєстрації авторського права.

Слід також зазначити, що договір, який стосується прав автора на твір, повинен відповідати вимогам ст..203 ЦК України, а саме із зміст правочину не може суперечити кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору складають умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, і умови, що є обов’язковими згідно актам цивільного законодавства.

Умови договору, що стосуються прав автора на твір, які є обов’язковими, зазначені у ст.33 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Слід також взяти до уваги, що за бажанням будь-якої із сторін за договором, вона може здійснити державну реєстрацію договору відповідно до «Порядку державної реєстрації авторських прав і договорів, що стосуються права автора на твір»№1765 від 27.12.2001р.

При цьому Державний департамент, який здійснює реєстрацію договорів, що стосуються прав автора на твір розглядає заявки на відповідність нормам Закону до змісту авторських договорів, але сам Порядок державної реєстрації авторських прав і договорів, що стосуються права автора на твір не зобов’язує для реєстрації такого договору наявність реєстрації авторського права.

Як вбачається з матеріалів справи, авторські договори №1, рішенням про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір від 01.04.2005р. №375 Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України зареєстровано авторський договір, відповідно до якого виключне право на використання твору образотворчого мистецтва «малюнки для оформлення промислової продукції»Бойка М.К. передано позивачу;

Рішенням №379 від 06.04.2005р. зареєстровано авторський договір№2, відповідно до якого невиключне право на використання твору «малюнки (графіка) для оформлення поліграфічної продукції «Упаковка для коньяку «Чайка», «Ювілейний», «Аркадія»Пертовою Г.О. передано позивачу;

Рішенням №378 від 06.04.2005р. зареєстровано авторський договір№3, відповідно до якого не виключне право на використання твору «малюнки (графіка) етикеток для вин «Масандра»Петроваю Г.О. передано позивачу.

Щодо кваліфікації об’єктів права інтелектуальної власності, стосовно яких укладено авторські договори №1, №2, №3, як об’єктів авторського права, то це підтверджують свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір: свідоцтво №18205 від 05.10.2006р. та твір «Збірка графічних зображень «Малюнки для оформлення промислової продукції»автора Бойко М.К.

Свідоцтво №18203 від 05.10.2006р. на твір збірка графічних творів «Малюнки (графіка) для оформлення поліграфічної продукції: «Упаковка для коньяку «Чайка», «Ювілейний», «Аркадія»автора Петрової Г.О.;

Свідоцтво №18204 від05.10.2006р. на твір збірка графічних зображень «Малюнки (графіка) етикетки для вин «Масандра»автора Петрової Г.О.

Таким чином, здійснення державної реєстрації договору, який стосується прав автора на твір, підтверджує його відповідність вимогам ст.203 та ст.628 ЦК України.

Апеляційний господарський суд також приймає до уваги висновок № 16688/29 дослідження об’єктів інтелектуальної власності, складений 13.01.20006 р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз та лист Державного підприємства "Українське агенство з авторських і суміжних прав" Міністерства освіти і науки України за № 1083-08 від 03.08.06 р., які підтверджують правову позицію позивача.

Стаття 445 ЦК України визначає, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено Кодексом чи іншим законом.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" у п. 2 ст.33 встановлює, що виплата винагороди авторові є важливою умовою будь-якого авторського договору, без визначення якої договір є нечинним.

Зазначені платежі підпадають під визначення терміну "роялті", наведеному у абзаці першому ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно із п.п. 4.1.4 ст.4 цього Закону платежі у вигляді роялті включаються до складу валового доходу платника податку, який їх одержує та відповідно до п.п.5.4.2 ст.5 Закону –до складу валових витрат платника податку, який їх сплачує.

Згідно із п. 1.30. цього Закону, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Апеляційний господарський суд також приймає до уваги Постанову Кабінету міністрів України від 18.01.2003 р. № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав" пунктом 4, якою зазначено мінімальну ставку винагороди (роялті щодо таких видів творів образотворчого мистецтва, як твори живопису, графіки, скульптури, художньої фотографії, декоративно-ужиткового мистецтва, що використовуються як елементи оформлення промислової продукції (шкатулок, коробок, сумок, футлярів, пакетів, упаковок, обкладинок, етикеток, поштових марок, флаконів, спортивних, кондитерських та інших виробів). встановлено у розмірі 1 відсотка відпускної ціни кожного примірника твору (виробу за партію промислової продукції.

Отже, вищезазначеною Постановою до об’єктів авторського права віднесено саме ті об’єкти, стосовно яких укладено авторські договори № 1, №2 та № 3.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що реєстрація договору, що стосується прав автора на твір, здійснюється у разі відсутності реєстрації авторського права.

Відповідно до діючого законодавства України, виникнення і здійснення авторського права не вимагає обов’язкової державної реєстрації.

За бажанням власника авторського права, він може здійснювати таку реєстрацію у будь-який час протягом дії охорони авторських прав, і незалежно від того, оприлюднено чи не оприлюднено твір.

Винагорода автору твору є роялті, якщо платник здійснює платіж за використання не виключних майнових авторських прав.

Реєстрація договору не є обов’язковою для чинності договору, але здійснення його реєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, що стосуються права автора на твір, одночасно вимагає відповідність такого договору чинному законодавству, і визначає автора твору, оскільки його зазначення є обов’язковою умовою такого договору.

Договори, які стосуються прав автора на твір, є чинними відповідно до законодавства України без реєстрації авторського права на твір і реєстрації такого договору за умови відповідності такого договору вимогам ст. 203 і ст.628 ЦК України.

Здійснення державної реєстрації договору, який стосується прав автора на твір, підтверджує його відповідність вимогам ст.203 і ст.628 ЦК України та встановлює автора твору.

Між позивачем і авторами, які здійснили реєстрацію авторських прав були укладені договори, що відповідали вимогам ст.ст. 32 і 33 Закону України " Про авторське право і суміжні права", отже позивач був зобов’язаний виплатити авторам винагороду, згідно укладених договорів.

Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платежі у вигляді роялті включаються до складу валових витрат платника податку, який їх сплачує.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2004 року –278200 грн., а у 2 кварталі 2005 р. 270000 грн. роялті.

При вирішенні справи судом першої інстанції не враховано, що суттєвою відмінністю авторського права від промислової (інтелектуальної) власності є те, що виникнення прав власності на об’єкти промислової власності (знаки для товарів і послуг, указівки походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, промислові зразки, винаходи, корисні моделі), вимагає обов’язкової державної реєстрації і одержання охоронного документа –патенту або свідоцтва, без наявності яких будь-які права відсутні.

Таким чином, прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0006642320/2 від 26.04.2006 р. є неправомірним.

Що стосується порушень викладених у п.3.1.1 «Валовий дохід»акту перевірки слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валовий дохід включає в себе доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, зокрема доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20.10.2004 р. по платіжному дорученню № 137 отримав від ЗАТ "Кримський торгово-промисловий дім" платіж в сумі 150000 грн. Вказана сума склала суму попередньої оплати за фольгу поліграфічну. Проте отримані кошти в сумі 150000 грн. наступного дня 21.10.2004 року платіжним дорученням № 878 були повернені ЗАТ "Кримський торгово-промисловий дім" в зв’язку з відсутністю в продажі фольги поліграфічної. Вказані платіжні доручення та переписка з цього питання подані позивачем суду. Таким чином від цієї операції позивач доходу не отримав.

Актом перевірки зафіксовано кредитове сальдо за покупцем ЗАТ "Кримський торгово-промисловий дім" станом на 01.01.2005 р. в сумі 28585 грн.22 коп. в т.ч. ПДВ.

Судом першої інстанції не досліджено причин виникнення кредитового сальдо в сумі 28585 грн.22 коп.

Як вбачається з представлених позивачем документів, кредитове сальдо в сумі 28585 грн.22 коп. за ЗАТ " Кримський торгово-промисловий дім" рахувалося помилково в зв’язку з неправильним бухгалтерським проведенням. Виправлення помилки по рахунках бухгалтерського обліку підтверджується довідкою про виправлення помилки по бухгалтерському обліку від 27.10.2005 р., картками рахунків № 361 та № 631. контрагентів ЗАТ "Кримський торгово-промисловий дім" за жовтень 2004 р. та 4 квартал 2004 року.

Отже, з викладеного видно, що позивач не занизив валового доходу, оскільки не здійснював продажу товарів, а отримані кошти повернув. Кредитове сальдо зафіксоване актом перевірки, виникло не у зв’язку із здійсненням господарських операцій, а в наслідок помилки в бухгалтерському обліку, який виправлено під час перевірки.

Враховуючи відсутність операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не допущено заниження податкового зобов’язання з цього податку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0006642320/2 від 26.04.2006 р. прийнято відповідачем неправомірно.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000012320/2 від 26.04.2006 р., то зазначені в ньому податок на прибуток та штрафні(фінансові) санкції було донараховано позивачу, згідно рішення ДПІ у м. Львові № 6976/25-0 від 26.04.2006 р. за результатами розгляду повторної скарги позивача.

Слід зазначити, що таке донарахування зроблено відповідачем без жодного обґрунтування, просто вказано, що ДПІ у м. Львові донараховано суму податку на прибуток в розмірі 8250 грн. та штрафу (фінансову) санкцію в розмірі 1650 грн. З якого розрахунку і на підставі яких даних зроблено таке донарахування не відомо. Тому, апеляційна колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення № 000012320/2 від 26.04.2006 р. слід вважати нечинним.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. (ч.1 ст.70 КАС України )

Згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене місцевим господарським судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, тому колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Гриф фонд»підлягає задоволенню, постанову Господарського суду Львівської області від 19.09.2006 р. у справі № 5/2190-13/231А скасувати.

Керуючись ст.ст. 195,196,198, 200-207 КАС України, Львівський апеляційний господарського суд,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 19.09.2006 р. у справі № 5/2190-13/231А скасувати.

Апеляційну скаргу ТзОв "Гри Фонд" задоволити .

Прийняти нову постанову. Позов задоволити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006642320/2 від 26.04.2006 р. № 0006652320/2 від 26.04.2006 р. та № 0000012320/2 від 26.04.2006р.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212,254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Бонк Т.Б.

суддя Марко Р.І.

суддя Бойко С.М.