Рішення № 56122474, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Сухомлінов С.М.

№22-ц/796/3363/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №753/19859/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Немировської О.В.,

за участю секретаря Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

У мотивування вимог посилався на те, що 14 листопада 2013 року він був прийнятий на роботу до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» та звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України 02 червня 2014 року.

На день його звільнення відповідачем була нарахована, але невиплачена заробітна плата за період з 01 травня по 02 червня 2014 року, а також компенсація за невикористану відпустку.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року стягнуто з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на його користь заборгованість по заробітній платі та грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2264 грн 54 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення 47 957 грн 77 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн ,а всього - 51222 грн 77 коп.

17 липня 2015 року за виконавчим листом №753/20963/14 від 14 травня 2015 року стягнуто з боржника та зараховано грошові кошти в сумі 51222 грн 57 коп. на картковий рахунок НОМЕР_1.

Так, грошові кошти були зараховані 17 липня 2015 року, тому саме цей день слід вважати днем фактичного розрахунку. Звідси з відповідача слід стягнути грошові кошти в сумі 13 515 грн 39 коп. за період з 16.04.2015 року по 17.07.2015 року.

З урахуванням наведеного просив суд стягнути з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на його користь 13 515 грн 36 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» 13 515 грн 36 коп. заборгованості.

Стягнуто з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь держави 487 грн 20 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням, Міжнародний благодійний фонд «Подих життя» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції був взятий за основу розрахунок позивача, при цьому не перевірено, що в розрахунок включене 17 липня 2015 року, коли відбувся повний розрахунок, що в свою чергу збільшило розмір стягнення на 217 грн 99 коп.

Вказує, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 червня 2015 року відкрито касаційне провадження та з 12 червня 2015 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року. Проте позивач безпідставно у розрахунок включає період з 12 червня 2015 року по 17 липня 2015 року.

Посилається, що ст. 117 КЗпП України є мірою відповідальності роботодавця перед працівником. Оскільки роботодавця вже було притягнуто до відповідальності за іншою справою між тими самими сторонами про той же самий предмет спору, повторне стягнення є безпідставне.

Окрім того, відповідач є неприбутковою організацією, здійснює благодійну діяльність у сфері охорони здоров'я виключно за рахунок та коштів благодійників. Фінансовий стан залежить від благодійних внесків та не може бути заздалегідь прогнозованим та передбаченим. Період, на який припав нестабільний фінансовий стан відповідача, збігається та пов'язаний з ситуацією в державі в цілому, оскільки в цей час через проведення АТО надходження благодійної допомоги значно скоротилося, фінансове становище відповідача було нестабільним, а тому такі обставини є достатніми, щоб визнати їх для відповідача форс-мажорними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь ОСОБА_2 заборгованість по зарплаті та грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2264 грн 54 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 47 957 грн 77 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн ,а всього - 51222 грн 77 коп., зобов'язавши Міжнародний благодійний фонд «Подих життя» при виплаті здійснити утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнуто з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь держави судовий збір у розмірі 512 грн 22 коп. (а.с. 3-5)

14 травня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист №753/20963/14 про стягнення з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь ОСОБА_2 51222 грн 77 коп.

15 червня 2015 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шпаком О.І. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №753/20963/14, виданого 14 травня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва.(а.с. 22-23)

З виписки по картці/рахунку 5168742020318303 та додаткових рахунках договору за період з 16.07.2015 року по 17.07.2015 року вбачається, що 17 липня 2015 року відповідачем на рахунок позивача було перераховано 50 966,66 грн. (а.с. 6)

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шпака О.І. від 21 липня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №753/20963/14 закінчено в зв'язку з повним виконанням боржником рішення суду. (а.с. 24-25).

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року №6-144цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що всі належні при звільненні позивачу суми відповідачем виплачені не були, а тому відповідно до статей 116, 117 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.

Посилання апелянта на те, що відповідач є неприбутковою організацією, здійснює благодійну діяльність у сфері охорони здоров'я виключно за рахунок та коштів благодійників, а період, на який припав нестабільний фінансовий стан відповідача, збігається та пов'язаний з ситуацією в державі в цілому, оскільки в цей час через проведення АТО надходження благодійної допомоги значно скоротилося, фінансове становище відповідача було нестабільним, а тому такі обставини є достатніми, щоб визнати їх для відповідача форс-мажорними, не можуть свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про зупинення з 12 червня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 червня 2015 року виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 15 квітня 2015 року та безпідставного включення в розрахунок періоду з 12 червня 2015 року по 17 липня 2015 року, оскільки вина роботодавця полягає у невиплаті позивачу всіх сум, що належали йому при звільненні від підприємства, у день його звільнення, як того вимагає ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Оскільки в день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку і лише 17 липня 2015 року в порядку виконання судового рішення позивачу було виплачено належні йому суми, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки.

Разом з тим, рішення суду в частині розміру стягнутої суми підлягає зміні, оскільки 24.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду міста Києва з заявою про відмову від позову в частині стягнення середнього заробітку в сумі 217,99 грн за 17 липня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року заява задоволена.

Прийнята відмова ОСОБА_2 від позову в частині стягнення з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на його користь 217,99 грн, рішення суду в частині стягнення 217,99 грн. скасовано і апеляційне провадження у справі в цій частині закрито.

Отже, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума 13 297,37 грн (13 515,36 грн - 217,99 грн = 13297,37 грн).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, всі ці доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції і суд дав їм оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2015 року змінити.

Зменшити стягнуту суму з Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» на користь ОСОБА_2 з 13 515,36 грн. до 13 297,37 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Л.Д.Українець

Судді М.І. Оніщук

О.В. Немировська