Постанова № 56122026, 26.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2016 року № 826/26767/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2 Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції від 20.11.2015 року про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва за спеціальністю 10.6 строком на 6 місяців з зобов'язанням пройти стажування в науково - дослідній установі судових експертиз Мінюсту за відповідною програмою підготовки та повторно пройти атестацію в ЦЕКК.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що рішення №2 Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції від 20.11.2015 року є протиправним, оскільки прийнято всупереч приписів Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно - кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, а відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим, зазначав, що твердження позивача про неможливість застосування до нього дисциплінарного стягнення за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення експертного дослідження не відповідає дійсності, а отже притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось з дотриманням приписів чинного законодавства. Зважаючи на наведене, у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_3 про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, в обґрунтування якого остання покликалась на те, що в рамках цивільної справи №369/8269/14-ц, що розглядається Києво - Святошинським районним судом Київської області, судовим експертом ОСОБА_1 було надано висновок експертно будівельного - технічного дослідження, з яким ОСОБА_3 не погоджується.

Так, з огляду на категоричну незгоду з висновком №06-05-15, ОСОБА_3 зверталась з неодноразовими скаргами до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду яких, Центральною експертно - кваліфікаційною комісією при Міністерства юстиції було прийнято рішення від 20.11.2015 року про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, яке оскаржується у межах даної справи, зважаючи про що на переконання ОСОБА_3 рішення по справі може вплинути на її права та обов'язки.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, зважаючи про наступне.

Так, у судовому засіданні 27.01.2016 представником ОСОБА_3 заявлялось усне клопотання про залучення до участі ОСОБА_3 у якості третьої особи по справі.

За наслідками розгляду вказаного клопотання, з урахуванням думки сторін та дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав залучення ОСОБА_3 у якості третьої особи до участі по справі, про що судом було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні відповідного клопотання, що підтверджується журналом судового засідання.

При цьому, при відмові у задоволенні клопотання, суд виходив із того, рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції №2 від 20.11.2015 у є рішенням індивідуальної дії по відношенню до позивача, та не застосовується до інших осіб, у тому числі і ОСОБА_3 у межах спірних правовідносин; не впливає на обсяг її прав та інтересів, гарантованих чинним законодавством, а відтак не є таким, що порушує законні права ОСОБА_3, зважаючи про що на переконання суду, рішення, ухвалене у межах даної справи не матиме впливу на права, обов'язки чи законні інтереси ОСОБА_3, що у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для залучення останньої до участі по справі у якості третьої особи.

Разом з тим, у поданій ОСОБА_3 через канцелярію суду заяві про залучення третьої особи від 29.01.2016 зазначені ті ж мотиви та підстави на його обґрунтування, правову оцінку яким судом надано при розгляді справи у судовому засіданні 27.01.2016, з огляду про що суд не вбачає правових підстав для розгляду повторно поданого клопотання про залучення третьої особи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва НОМЕР_1, яке видано на підставі рішення Центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.09.2009, дійсне до 28.09.2009, подовжене до 28.09.2015. Свідоцтво видане з правом проведення будівельно - технічних експертиз за спеціальністю 10.6 - «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10.7 - «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. - «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд» та 10.14 - «Оцінка земельних ділянок».

Рішенням № 2 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 20.11.2015 року атестованого судового експерта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва за спеціальністю 10.6 строком на 6 місяців із зобов'язанням пройти стажування у науково-дослідній установі судових експертиз Міністерства юстиції України за відповідною програмою підготовки та повторно пройти атестацію в ЦЕКК.

Категорична незгода з рішенням №2 від 20.11.2015р. позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Фактичні обставини справи свідчать, що Міністерста юстиції України надійшли скарги громадянки ОСОБА_3 від 04.06.2015 (вх.від 10.06.2015 №№І-11574, І-11574), від 04.08.2015 (вх. від 25.08.2015 №І-17549), від 28.09.2015 (вх. від 28.09.2015 І-20368) щодо здійснення рецензування висновку експертного будівельно - технічного дослідження від 16.03.2015 №06/05-15 (надалі по тексту також - висновок №06/05-15), складеного судовим експертом ОСОБА_1 та вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому, з метою перевірки відповідності висновку №06/05-15 вимогам нормативно - правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, за дорученням Департаменту судової роботи його було прорецензовано Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз.

За результатами рецензування, Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що під час складання висновку експертного будівельно - технічного дослідження від 16.03.2015 №06/05-15, судовим експертом ОСОБА_1 порушено вимоги пп. 2.2., 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5

На наслідком розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, та доданих документів, зокрема: скарг ОСОБА_3, висновку експертного будівельно -технічного дослідження від 16 березня 2015 року № 06/05-15, результатів рецензії експертного дослідження, що було виконане Дніпропетровським НДІСЕ від 25.06.2015 р.,

Центральна експертно - кваліфікаційна комісія при Міністерства юстиції від 20.11.2015 прийняла рішення №2 від 20.11.2015.

Як слідує зі змісту оспорюваного рішення, його мотивувальна частина обґрунтовується наступними порушеннями експертного дослідження: відсутній опис та аналіз проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку, якій відповідно до вступної частини висновку був наданий експерту ОСОБА_1 та є об'єктом дослідження; недостатньо описано об'єкт багатоквартирного житлового будинку, не визначено ступень його готовності та не наведені відомості про його стан; у дослідницькій частині висновку наведено недостатній опис загальних відомостей про індивідуальний житловий будинок. Тому, аргументованість та обґрунтованість проведеного дослідження викликає сумнів. Експертом невірно застосовано положення ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень» та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

Надаючи правову оцінку таким аргументам, суд виходив із наступного.

Спірні правовідносини урегульовано приписами Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно - кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/15, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Як встановлено ст. 1 Закону «Про судову експертиза» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Пунктом 6 статті 13 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовий експерт має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Поряд з цим, пунктом 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (з наступними змінами та доповненнями станом на момент виникнення правовідносин) передбачено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

З наведеного положення обумовлюється висновок, проте, що експертне дослідження - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів з використання методів криміналістики і судової експертизи за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

Поряд з цим, експертне дослідження проводиться за межами судового процесу, яке не передбачено процесуальним законодавством, у договірному порядку, має ознаки приватно - правових відносин, носить виключно консультативно-роз'яснювальний характер для юридичних, фізичних осіб (замовників), не є процесуальним документом, здійснюється лише за матеріалами (документами) наданих замовником та виключно в межах договірних відносин сторін і поставлених питань. Наявність договору на здійснення експертного дослідження обумовлює обмеженість дій у процесі здійснення дослідження, де межі поведінки визначаються умовами договору - питаннями, поставленими для дослідження. Такі питання мають приватно - правовий інтерес та складають зміст договірних відносин сторін.

В той час, як судова експертиза проводиться у судовому процесі, є процесуальною дією, має ознаки публічної діяльності, за якої експерт попереджається про кримінальну відповідальність і застосовується у судовому провадженні за правилами, передбаченими процесуальним законодавством. Відносини по проведенню судової експертизи мають ознаки публічно-правових відносин, в яких судовий експерт наділений делегованими державними органами влади функціями по здійсненню судової експертизи, будучи фахівцем у відповідній галузі знань, перебуваючи не на державній службі.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що висновок експертного дослідження обмежений договірними приватноправовими відносинами між сторонами; колом питань, які становлять інтерес для конкретної особи, що визначає предмет та об'єкт такого спеціального дослідження; а також наданими конкретної особою матеріалами (документами). Вихід за межі предмету та об'єкта дослідження зумовлює порушення договірних відносин сторін. Реалізується поза межами судового процесу, що не передбачено норами процесуального законодавства.

Так, спірні правовідносини виникли з підстав притягнення позивача як експерта до дисциплінарної відповідальності за один із складених висновків експертного дослідження.

З пояснень позивача свідчить, що перевірка поставлених перед експертом питань та наданих відповідей не виявила поставленого належним чином питання в частині дослідження відповідності будівельним нормам в цілому проекту будівництва багатоквартирного будинку; визначення ступеня готовності багатоквартирного житлового будинку та його стану взагалі. Зв'язок між вирішенням вказаного питання та результатами дослідження судом не досліджувалось.

Суд зауважує, що пунктами 2.2 і 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не встановлені критерії визначення поняття «повнота дослідження», а також «об'єм відомостей про стан об'єктів дослідження». Таке суб'єктивне ставлення до зазначених вище категорій відноситься до дискреційних прав судового експерта у частині самостійного визначення достатності наведення опису об'єктів дослідження та/або наявної інформації для надання відповіді на поставлені заінтересованою особою питаннями, виключно в межах договірних відносин сторін. Наявність договору на здійснення експертного дослідження зумовлює обмеженість дій в процесі здійснення дослідження, де межі поведінки визначаються умовами цивільного договору. Такі питання мають приватно - правовий інтерес та складають зміст договірних відносин сторін.

Так, у дослідницькій частині висновку експертного дослідження експертом було проаналізовано положення пунктів 3.13 ДБН 360-92** та 3.22 ДБН Б.2.4-1-94, за результатами чого експерт, прийшов до висновку, що пункт 3.13 ДБН 360-92** тотожній пункту 3.22 ДБН Б.2.4-1-94 та має застосуватись п. 3.21 ДБН Б.2.4-1-94 до спірних відносин.

Однак, як вбачається зі змісту роз'яснення Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.11.2015 року за №8/14.3-1102, п. 3.13 ДБН 360-92** регламентує встановлення побутових розривів між багатоквартирними житловими будинками; а пункт 3.21 ДБН Б.2.4-1-94, згідно якого відстань від стін індивідуального будинку з вікнами житлових кімнат і кухонь, а також від головних входів в будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 6 м, є самодостатнім у застосуванні.

Таким чином рішення комісії відносно невірного застосування будівельних норм п. 3.13 ДБН 360-92** та п. 3.22 ДБН Б.2.4-1-94 не узгоджуються з даними, що відображенні у роз'ясненні Міністерства, яке відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону «Про будівельні норми» забезпечує організацію роботи з перевірки державних будівельних норм щодо відповідності вимогам законодавства, забезпечення їх взаємоузгодженості та актуалізації.

Також позивач пояснив, що будівництво об'єктів дослідження здійснюється у сільському населеному пункті (с. Софієвська-Борщагівка), то за існуючою системою законодавства в Україні треба застосовувати за галузевою ознакою спеціальні норми (підзаконних нормативно-правових актів).

Таким чином, п. 3.21 ДБН Б.2.4-1-94 є спеціальним (оскільки стосується питань будівництва саме у сільській місцевості та прийнятий пізніше), а також має завершену структуру, що дозволяє самостійно користуватися вказаним пунктом.

В той час як пункт 3.13 ДБН 360-92**, 3.22 ДБН Б.2.4-1-94 не може бути застосований, оскільки стосується тільки по відношенню до багатоквартирних житлових будинків, а не по відношенню багатоквартирних будинків до індивідуального будинку садибного типу.

Абзац 3 пункту 2.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що за допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Розділом VІІ Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 встановлено, що відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Підпункт 4 розділу VІІ Положення передбачає, що до подання додаються документи, що містять інформацію та свідчать про порушення нормативно-правових актів з питань судової експертизи, методик проведення судових експертиз (рішення суду, ухвали слідчого судді, рецензії на висновки експерта тощо).

Правова кваліфікація дій судового експерта за наслідками складеного одного експертного дослідження у вищенаведених нормативних актах відсутня. Таким чином, вищенаведений Порядок передбачає розгляд дисциплінарної відповідальності судових експертів виключно при порушенні нормативно-правових актів у процесі проведення судової експертизи за рішенням суду, ухвалою слідчого суді, рецензії на висновок експерта.

Власне процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності має передувати процедура перевірки діяльності судового експерта відповідно до розділу IV Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5.

Так, розділом IV вказаної вище Інструкції передбачено здійснення контролю за дотриманням судовими експертами нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності, зокрема у формі планової та позапланової перевірки, яка проводиться на підставі доручення Міністерства юстиції України.

Абзацом «д» підпункту 4.8 передбачено, що під час проведення перевірки встановлюються, в тому числі відповідність висновків вимогам нормативно-правових актів щодо їх складання і оформлення та правильність застосування методів дослідження.

Відповідно до пункту 4.9 перевірка відповідності висновків вимогам нормативно-правових актів та правильності застосування методів дослідження здійснюється шляхом рецензування висновків фахівцями науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту.

Відповідно до пункту 4.12 за результатами перевірки складається акт у трьох примірниках, що підписується особами, які брали участь у перевірці, а також судовим експертом. Один примірник акта залишається у судового експерта, другий - у головному управлінні юстиції, третій протягом 10 календарних днів з дати підписання надсилається до Мін'юсту України та приєднується до матеріалів особової справи судового експерта.

Відповідно до пункту 4.14 при виявленні недоліків методичного характеру або порушень нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності Мін'юст України направляє судовому експерту повідомлення про необхідність усунення недоліків або відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» виносить на розгляд Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 № 86/5.

Разом з тим, пунктами 1 і 2 розділу VII щодо порядку розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів встановлених у Положенні про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 (далі Положення) передбачено, що атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу (процесуальні дії судового експерта) та/або методичних вимог під час проведення досліджень (процес проведення судової експертизи у судовому провадженні) можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Підставою для розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів ЦЕКК є подання керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, на який покладено експертне забезпечення правосуддя, щодо результатів перевірки інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень (процес проведення судової експертизи в судовому провадженні).

Змістом пункту 4 розділу VII Положення визначено, що при застосуванні дисциплінарної відповідальності до подання додаються документи, що містять інформацію та свідчать про порушення нормативно-правових актів з питань судової експертизи, методик проведення судових експертиз (рішення суду, ухвали слідчого судді, рецензії на висновки експерта тощо).

Висновки експерта за приписами процесуальних кодексів та п. 4.14 Інструкції 1 складаються лише у судових провадженнях за призначенням відповідного процесуального органу, якому надано право попереджати судового експерта про кримінальну відповідальність. В інших випадках відповідно до п. 4.23 Інструкції1 хід і результати експертного дослідження викладаються у висновку експертного дослідження за структурою та змістом висновку експерта.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №2 Центральної експертно - кваліфікаційної комісії при Міністерства юстиції від 20.11.2015 року про притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва за спеціальністю 10.6 строком на 6 місяців з зобов'язанням пройти стажування в науково - дослідній установі судових експертиз Мінюсту за відповідною програмою підготовки та повторно пройти атестацію в ЦЕКК.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда