Ухвала суду № 56121883, 25.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/709/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/193/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Розбій

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,

при секретарі судового засідання - Сисенко Н.В.

прокурора Токар М.В.,

потерпілої - ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження №580/709/15-к, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого в порядку ст. 89 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.119 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

- 19.08.2004 р. Лебединським районним судом Сумської області за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122, ст.69 КК України до 1 року 6 місяців виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави;

- 17.02.2005 р. Лебединським районним судом Сумської області за ч.1 ст.308, ч.2 ст.309, ст.69, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71, ст.72 КК України до 1 року 4 місяців позбавлення волі;

- 25.05.2005 р. Лебединським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 296, ч. 4 ст.70 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 13.03.2008 р. Лебединським районним судом Сумської області за ст.395, ст.71 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 15.07.2009 р. Лебединським районним судом Сумської області за ст.395 КК України до 2 місяців арешту;

- 25.03.2010 р. Лебединським районним судом Сумської області за ч.3 ст.296 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 20.06.2013 р. Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.1 ст.289, ч.1 ст.185, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.119 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 18.12.2015 р., в якій апелянт порушує питання про призначення йому більш мякого покарання.

Даним вироком ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.119 КК України з призначенням покарання:

- ОСОБА_6 за ч.4 ст.187, ч.1,2 ст.69 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна та за ч.1 ст.119 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;

- ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією всього належного йому майна та за ч.1 ст.119 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю цих злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання за даним вироком частково приєднано покарання, яке не відбуте ним за попереднім вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2013 р. за ч.1 ст.289, ч.1 ст.85 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік і остаточно визначено йому до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалено стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на відшкодування витрат за проведення експертиз по 437,52 грн. з кожного.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи доведеності своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, просить помякшити йому строк покарання, оскільки він повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину та частково відшкодував заподіяну шкоду, змінивши міру покарання з 9 ти на 7 років позбавлення волі і застосувати до нього положення ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» від 26.11.2015 р.

Від представника потерпілої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 надійшло заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5, вважає вирок Лебединського районного суду Сумської області від 18.12.2015 р. законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 такою, що не підлягає задоволенню.

Інші учасники кримінального провадження, законність і обґрунтованість вироку суду не оскаржували.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними у тому, що 30.01.2015 р. о 20 год., перебуваючи в помешканні ОСОБА_8, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, який на той час був відсутнім за місцем свого проживання, під час спільного вживання спиртного з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за попередньою змовою між собою, вчинили напад на спянілих ОСОБА_10 і ОСОБА_9, завдавши їм множинних ударів руками й ногами в обличчя і по тулубу, та дізнавшись пін-код у останнього, заволоділи карткою ПАТ КБ «Приват Банк» № 5168755403980788, належною потерпілому ОСОБА_10 і мобільним телефоном не встановленої марки, який в подальшому ОСОБА_6 викинув. Після цього, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 звязали руки та ноги потерпілим, позбавивши їх можливості вільно рухатись та залишили у лежачому положенні.

Скориставшись карткою ОСОБА_10, обвинувачені витратили частину грошей у сумі 24,50 грн. на придбання продуктів харчування, а зняті кошти з банкомату, в сумі 1250 грн., поділили порівну й витратили кожен на власний розсуд, заволодівши майном ОСОБА_10 на загальну суму 1274,50 грн. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своїми діями спричинили ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10Г- тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

Дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч.4 ст.187 КК України, оскільки вони вчинили розбій за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та за ч.1 ст.119 КК України, а саме вбивство, вчинене через необережність.

Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 і його захисника ОСОБА_4,які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора Токаря М.В. і потерпілу ОСОБА_3, які вважали вирок суду обґрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 такою, що задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин зазначених у вироку і юридична кваліфікація його дій за ч.4 ст.187, ч.1 ст.119 КК України є обґрунтованими, законними і під сумнів в апеляційній скарзі не ставиться. Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі з приводу помякшення йому строку покарання не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції повністю дотримався вимог ст.65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, який повністю визнав свою вину, у скоєному розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, характеристику ОСОБА_5, а також всі інші вимоги, з якими кримінальний закон пов'язує визначення виду і розміру покарання, що знайшло своє відображення у вироку суду з наведенням відповідних мотивів.

Крім того, за вчинення злочину ОСОБА_5, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, яке є мінімальним покаранням, передбачене санкцією даної статті.

Приймаючи до уваги всі обставини, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі з призначенням йому покарання у виді позбавленням волі, знову вчинив умисні злочини, суд обґрунтовано дійшов висновку, що обрана обвинуваченому ОСОБА_5 міра покарання з приєднанням невідбутої частини покарання за попереднім вироком буде необхідною і достатньою для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Грубих порушень чинного законодавства, при розгляді матеріалів кримінального провадження в суді, які були б підставою для зміни чи скасування ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 вироку не встановлено.

Разом з тим, 24.12.2015 р. набрала чинності нова редакція ч.5 ст.72 КК України, згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч.3 Прикінцевих положень Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015р., колегія суддів вважає за необхідне застосувати даний Закон до ОСОБА_5

Керуючись ст.ст.72,ч.5, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року відносно ОСОБА_5 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5- без задоволення.

Задовольнити заявлене обвинуваченим ОСОБА_5 клопотання і зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк тримання під вартою з 31 січня 2015 року по 11 лютого 2016 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі згідно вимог ч.5 ст.72 КК України.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а для засудженого, який утримується під вартою - з дня вручення копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_11. ОСОБА_12.