Ухвала суду № 56121071, 26.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20281/15-к

Провадження по справі за № 1-«кс»/ 522/3517/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2016 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., за участю старшого слідчого Дмитренка І.О., розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Одеській області Дмитренка І.О., про надання тимчасового доступу, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий з ОВС СУ ГУНП в Одеській області Дмитренко І.О., звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, про надання тимчасового доступу до документів, тобто можливості оглянути та вилучити оригінали документів (квитанції до прибуткових касових ордерів, рахунки, договори), які підтверджують сплату ним орендної плати за орендоване приміщення у ДБП «Урожай» за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, 1, у період з грудня 2013 року по липень 2015 року.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на наступне.

Слідчим управлінням ГУНП в Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015160000000193, яке розпочато 13.03.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, 01.10.2001 року між регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області в особі начальника ОСОБА_2 та Закрите акціонерне товариство «Перший лікеро-горілчаний завод» (ЕДРПОУ 31631092) в особі директора ОСОБА_3, був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод» залишковою вартістю 2075,4 тис. грн., строком до 01.10.2011 року.

01.10.2001 року між регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області в особі начальника ОСОБА_2 та ЗАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» в особі директора ОСОБА_3 був підписаний акт приймання-передачі в оренду державного майна - цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод», розташованого за адресою: м. Одеса, Старосінна площа, 1.

20.08.2012 року Міністерство Аграрної політики та продовольства України видало наказ № 515 «Про прийняття до сфери управління Мінагрополітики України державного майна», згідно якого цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод» повинен був зарахований до статутного капіталу ДБП «Урожай».

22.03.2013 року Міністерство Аграрної політики та продовольства України видало наказ № 215 «Про внесення змін до наказу Мінагрополітики України від 20.08.2012 року № 515», згідно якого Міністерство прийняло рішення передати майно цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод» на баланс ДБП «Урожай».

В середині грудня 2013 року директор ДБП «Урожай» ОСОБА_4 надав до регіонально відділення підписані ним та директором ПрАТ «Перший лікеро-горілчаний завод» акти приймання-передачі державного майна, а саме цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Одеський лікеро-горілчаний завод».

З урахуванням того, що ДБП «Урожай» є державним підприємством, орендодавцем майна, яке знаходиться у нього на балансі, згідно діючого законодавства, виступає регіональне відділення ФДМУ.

Проте, директор ДБП «Урожай» ОСОБА_4 минаючи регіональне відділення ФДМУ, під виглядом договорів відповідального зберігання, став фактично укладати з підприємцями приховані договору оренди, та стягувати орендну плату з підприємців.

Так, допитаний ОСОБА_5, який є СПД, пояснив що орендував у грудні 2013 року приміщення, яке розташовано у м. Одесі, по площі Старосіной, 1, у директора ДБП «Урожай» ОСОБА_4 та сплачував орендну плату у період з грудня 2013 року по липень 2015 року, за що йому видавали квитанції до прибуткових касових ордерів, та виписували рахунки. Крім того, він підписав з директором ДБП «Урожай» ОСОБА_4 договір про наміри укласти в подальшому договір оренди.

У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в отриманні тимчасового доступу до вищевказаних речей та документів, та можливості їх вилучення.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити з наведених підстав.

Заслухавши слідчого, а також дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, у випадку можливості використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та у разі неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, а також у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Відповідно до ст. 160 ч. 2 у клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;

6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

7) обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

В порушення ст. 160 КПК України слідчий не обґрунтував у клопотанні неможливість іншими способами довести обставини, які передбачаються довести за допомогою вказаних документів.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 160 КПК України у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів повинні бути зазначені підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність підстав вважати, що ці речі або документи перебувають чи можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 КПК України після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, а у клопотанні слідчого такої особи зазначено не було.

Клопотання належним чином не мотивоване та не наведено доказів, що особа, у володінні якої знаходяться документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження, тобто слідчий не врахував можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Клопотання слідчого про надання доступу до речей і документів обґрунтовано лише формально, до нього не додано жодного доказу на обґрунтування викладених слідчим доводів, тобто, в рамках кримінального провадження, як слідує із матеріалів, якими слідчий мотивує своє клопотання, не проведено жодної слідчої дії (проведення ревізій, фінансового моніторингу та інше), які б підтверджували наявність скоєного злочину.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свбод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зазначені міжнародні гарантії прав людини на недоторканість житла, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканість прав власності нормативно визначені в Конституції України та є, відповідно до положень ст. 2 КПК України, загальними засадами кримінального провадження.

Для досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, орган досудового розслідування в даному кримінальному проваджені вправі з метою досягнення його дієвості застосувати інші заходи забезпечення кримінального провадження ( виклик слідчим, привід, залучення експерта).

Разом з цим, відповідно до положень діючого кримінального процесуального законодавства, застосування такого заходу не допускається, якщо сторона кримінального провадження не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звернувся із клопотанням.

При цьому, для оцінки потреб досудового розслідування, згідно ч. 4 ст. 132 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Однак, вказаних вимог слідчим при зверненні з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів до слідчого судді при розгляді вказаного клопотання, дотримано не було.

Також слідчим суддею було встановлено, що слідчим в клопотанні не було дотримано вимог п. 1 ч. З ст. 132 КПК України, оскільки під час складання клопотання слідчий як суб'єкт, який безпосередньо здійснює досудове розслідування, повинен не лише констатувати наявність необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а як суб'єкт, який найбільш обізнаний стосовно фактичних підстав їх застосування, навести суду відповідні аргументи, що підтверджують таку необхідність, переконати суд прийняти відповідне процесуальне рішення, а суд, ґрунтуючись на власному переконанні щодо наявності для цього достатніх підстав, постановляє рішення, яким задовольняє таке клопотання.

Також слід зазначити, що чинне законодавство надає слідчому право одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості, необхідні у справах про злочин, що знаходяться в провадженні міліції.

Тому суд, приходить до висновку що у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки встановлено відсутність правових підстав, передбачених ст. 160 КПК України, для надання тимчасового доступу до зазначених документів.

Керуючись ст.ст.159-166 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого з ОВС СУ ГУНП в Одеській області Дмитренка І.О., про надання тимчасового доступу до документів, - відмовити з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Іванов В.В.

26.02.2016