Рішення № 56119990, 12.02.2016, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/798/15-ц РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Дорош В. В.

при секретарі Гула О. Р.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій зазначає, що 10 січня 2015 року помер її батько - ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Шелехове Ананьївського району Одеської області та земельної ділянки, розміром 5,20 га, яка знаходиться на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №924162, виданого Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 25 листопада 2009 року.

Позивач вказує, що на разі вона дізналася про те, що існує заповіт батька від 26 липня 2012 року, посвідчений секретарем Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_6, яким батько заповів все належне йому майно відповідачу по справі - ОСОБА_4

Відповідно до заяви від 12.01.2016 року про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вважає заповіт батька недійсним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона є інвалідом другої групи, непрацездатною і відповідно до вимог ст.1241 ЦК України, має право на обов'язкову долю в спадщині, незалежно від заповіту. Крім того, заповіт батька посвідчено секретарем сільської ради ОСОБА_6 з порушенням таємниці нотаріальної дії, що є підставою для його недійсності в цілому.

Також позивач вказує, що на момент посвідчення заповіту батькові виповнилось 84 роки і він не міг самостійно рухатися та прийти до сільської ради для посвідчення заповіту, і він навіть не проявляв такої ініціативи. Про намір складати заповіт батько ніколи не згадував, їй про це невідомо, оскільки саме вона доглядала його, допомагала йому у ремонті житлового будинку, готувала їжу, здійснювала за ним догляд протягом трьох років до його смерті, а відповідачка лише зрідка приїздила, в основному на великі свята.

Крім того, під час складання та посвідчення заповіту в кабінеті секретаря сільської ради був також присутній землемір сільської ради ОСОБА_7, робоче місце якого знаходиться саме в цьому кабінеті, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримали , та ОСОБА_1Ф пояснила, що з самого дитинства доглядала мати та батька. Мати на протязі семи років боліла туберкульозом. Вона поралася по господарству. Батько був трактористом, а тому мало бував вдома і вона доглядала за всім господарством. Потім мати направили в м. Одесу до туберкульозного диспансеру, однак через відсутність коштів вона туди не поїхала. Вона отримала довідку про можливість зайняття легкою працею, а тому працювала учотчиком, тобто приймала молоко. Там вона працювала на протязі 20 років, і вона матері допомагала в цій роботі. Потім в матері виявили онкологічне захворювання. Позивач більше сорока років доглядала разом з дітьми за будинком та городом, тобто, за всім домогосподарством. Матір вона відвезла до онкологічного диспансеру, де в подальшому навідувала, а потім сама її звідти привезла останні три місяці мати проживала в неї. Коли матір померла, то вона з дітьми поралась по господарству. Далі захворів і батько. Йому робили операції. Вона йому допомагала. Натомість відповідач по справі практично не приїжджала. А коли приїжджала, то тільки на великі свята, але приїжджала пізно ввечері та наступного дня їхала. Батько любив відповідача більше, оскільки та привозила йому алкогольні напої. Вона збороняла вживати батькові алкогольні напої, що привозила відповідач, а він у відповідь ображав її та бив. Не зважаючи на це вона йому допомагала коли він хворів, забезпечувала ліками. Після смерті батька її брат заборонив їй перебувати на території батьківського домоволодіння. Для обробки городу вона заходила на сам город через долину. Коли вона прийшла збирати врожай, то виявилось, що вони його вже зібрали та продали. Коли вона приїхала для проведення 40 днів смерті батька, то замки брат вже замінив.

Відповідач в судовому засіданні під час розгляду справи позовні вимоги не визнала та надала письмові заперечення ( а.с.26-27) і пояснила, що позивач не мала власного домогосподарства, а тому все забирала з домогосподарства батьків. Відповідач каже неправду. Батько просив скласти заповіт. Мати влаштувала позивача на роботу. Позивач все забирала у батька. Всі продукти їй передавали, однак вона спиртні напої батькові не привозила. Ліки вона передавала батькові з м. Одеси, де проживала. Заради батька вона все віддавала. Також коли захворіла мати, то вона возила їй їжу. Батько позивачу придбав будинок, о тому саме їй заповів своє майно в заповіті. Приїхати до батька вона не могла, оскільки працювала в м ОСОБА_3, та роботу полишити не могла, оскільки одна в сімї працює. Про заповіт позивач знала, оскільки батько її про це попереджав. Також він навіть боявся сказати, де знаходяться його гроші, оскільки боявся, що їх заберуть. Позивач не хотіла везти батька у лікарню, та просила про це сусідів. Коли батька похвали, то вона господарство забирати собі не хотіла. Батько заповіт складав свідомо, та їх обох питав за заповіт. Коли вона приїжджала, то знає, що вони батька поїли горілкою, щоб він спав, а потім викрадали продукти харчування з його домогосподарства. Також позивач отримувала грошову допомогу по догляду з батьком. На відміну від позивача вона привозила батькові гроші на ліки.

Відповідач - представник Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність ( а.с. 53,71).

Суд взявши до уваги пояснення позивача та відповідача, допитавши свідків, та перевіривши документи по справі приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні під час розгляду справи свідок ОСОБА_8 пояснила, що проживає по сусідству з домоволодінням батьків позивача та відповідача. Сімя позивача постійно допомагала батькам, тобто, доглядали за городом, будинком, робили у будинку ремонти. Позивач допомагала хворій матері, яка хворіла на онкологічне захворювання. Мати на протязі трьох місяців була «прикута» до ліжка. Потім позивач доглядала за батьком. Батькові також позивач передавала продукти харчування та ліки. Позивач багато років віддала родині. Як складався заповіт, вона не знає. Також вона дізналася, що коли помер батько позивача, то позивача не допускали до домогосподарства.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що влітку 2012 року вона випадково зустріла ОСОБА_10 та покійного ОСОБА_5. Вони йшли до сільської ради. Вона також йшла в сільську раду. Коли вона прийшла до сільської ради, то піднялася на другий поверх, щоб поспілкуватись зі знайомими. Це було зранку. Коли вона відкрила двері кабінету, там знаходились секретар та землемір. Секретар була зайнята, а тому вона пішла та почекала. Потім вона бачила, що секретар сиділа в кабінеті за столом. З нею сидів ОСОБА_10 з покійним ОСОБА_5. Там відбувалась нотаріальна дія. Коли вона чекала, то приходило багато людей. Люди заходили в кабінет по різним питанням.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що знає покійного та його сімю. ОСОБА_5 складав заповіт при здоровому глузді, його воля була такою. Сам заповіт було давно складено. Про це їй сказав сам ОСОБА_5, коли вона була в нього в гостях, а тому вважає, що його воля повинна бути виконаною.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що ОСОБА_5 казав про те, що у старшої дочки є дім та все інше, а у меншої нічого немає, а тому він заповість дім меншій дочці. Про це він казав у присутності всіх. Через тиждень позивач приїхала до батька та відмовила йому в тому, щоб завезти його для складання заповіту, а тому ОСОБА_5 подзвонив йому та попросив його про цю послугу. Він погодився на це. Та завіз ОСОБА_5 до сільської ради, де останні склав заповіт. Він присутній під час цієї дії не був. На даний час він доглядає за будинком та всім домогосподарством.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він вийшов на автобусну зупинку, яка розташована біля домогосподарства покійних батьків позивача (точну дату та час свідок не зазначив). Через деякий час він побачив ОСОБА_13, який був злий та лаявся. ОСОБА_10 запитав його, чи не бачив він позивача, при цьому виразився на адресу позивача нецензурною лайкою обізвав її, оскільки вона зламала межу. Яку він зробив на території домогосподарства батьків позивача, на він відповів останньому, що не бачив її. Вони ще деякий час поспілкувалися, а потім приїхав автобус і він на ньому поїхав.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання обєктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що згідно копії паспорта позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка с. Марянівка Ананьївського району Одеської області, мешканка м. Ананьєва, пров. Піддубного, 27, Одеської області (а.с.5-6).

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_14 на родилася 19 травня 1955 року. Її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб 24 серпня 1985 року ОСОБА_16 уклав шлюб з ОСОБА_14. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище «Зафтонова»(а.с.8).

Згідно з заповітом від 26 липня 2012 року ОСОБА_5 все своє майно заповідає ОСОБА_4 (а.с.9). Вказаний заповіт зареєстровано у спадковому реєстрі 01 серпня 2012 року за №53178504(а.с.9).

У відповідності до копії витягу зі спадкового реєстру №40316961 від 06 травня 2015 року заповіт ОСОБА_5 є чинним(а.с.10).

З копії свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_5 помер 10 січня 2015 року в м. Ананьєві Одеської області(а.с.11).

Також встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. Причина інвалідності загальне захворювання(а.с.12).

Згідно письмової заяви ОСОБА_6 від 20.08.2015 року та додатків заперечується присутність на момент складання заповіту 26.07.2012 року громадянином ОСОБА_5 інших осіб в кабінеті секретаря сільської ради ( а.с. 28-31).

Своєю заявою про зменшення позовних вимог від 12 січня 2016 року позивач просить зазначений заповіт визнати частково недійсним у звязку порушенням вимог ч.1 ст.1241 ЦК України, та визнати за нею право на ? частину спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_17, який помер 10 січня 2015 року(а.с.65-66)

Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Так, згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Згідно зі ст.1255 ЦК України нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Стаття 32 ЦПК України визначає поняття участі у справі кількох позивачів або відповідачів, їх права та обовязки.

Відповідно ст.60 ч.1,3,4 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням вище зазначених обставин та, з урахуванням наданих сторонами доказів які вони надали суду і вважають за достатніми для вирішення справи по суті, заяви позивача про зменшення позовних вимог, позовні вимоги підлягають задоволенню але без розгляду і визначення права власності на ? частку майна (житлового будинку з господарськими будівлями та вартості речей звичайної домашньої обстановки та вжитку так як позивачем не надано безспірних доказів наявності даного майна чи підтверджуючих документів, та є всі підстави для визнання заповіту ОСОБА_5 від 26 липня 2012 року частково недійсним, оскільки він складений з порушенням чинного законодавства, встановлені обставини обовязкової долі непрацездатності позивача спадкоємця) та визнання за ОСОБА_1 право на ? частину спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_17, який помер 10 січня 2015 року.

Питань щодо стягнення судових витрат сторонами не ставилось

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216-1218, 1220-1223, 1225, 1241, 1255, 1257, 1258, 1261, 1267, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 26 липня 2012 року в с. Кохівка Ананьївського району Одеської області, посвідчений секретарем виконкому Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області ОСОБА_6, зареєстрований у спадковому реєстрі 01 серпня 2012 року за №53178504, та за №12 в реєстрі нотаріальних дій.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканкою м. Ананьєва, пров. Піддубного, 27, Одеської області, паспорт серії КЕ №908091, виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, та помер 10 січня 2015 року, і яка складається з: 1/4 всього майна, що належало ОСОБА_5, в тому числі: 1/4 частини земельної ділянки площею 5,20 га, що складає 1,30 га, яка знаходиться на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, та посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №924162, виданим Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 25 листопада 2009 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_18

Рішення суду набуває законної сили „___ __ 20__ року.