Ухвала суду № 56119911, 25.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/978/15-к 25.02.2016 25.02.2016 25.02.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого судді: Рудяка А.В.,

Суддів: Гребенюк В.І., Погорєлової Г.М.,

за участю секретаря: Георгица Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12015150200000342 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1В на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2015 року відносно

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого Врадіївським районним судом Миколаївської області

1) 08.12.2010 року за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

2) 02.06.2011 року за ст.186 ч.1, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 15 днів, а також

3) 20.07.2011 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ст.185 ч.3, ст.70 ч.4 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

04.01.2013р. звільнений по відбуттю строку покарання,

4) 30.04.2015 року Врадїївським районним судом Миколаївської області за ст.ст185 ч.3, 304 ч.1, 69, 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки (з врахуванням зміни вироку судом апеляційної інстанції ухвалою від 15.07.2015 року),

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.ч.2, 3, ст.304 ч.1 КК України,

а також відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, зареєстрованого і проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, судимого 30.04.2015р. Врадіївським райсудом Миколаївської області за ст.185 ч.3, 69 КК України до позбавлення волі на строк 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.ч.2; 3 КК України.

Провадження №11-кп/784/176/16 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_3

Категорія:ст.185 ч.2,3; ст.304 ч.1 КК України Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_4

Учасники кримінального провадження:

прокурор: Зайков О.В.,

обвинувачені: ОСОБА_1,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області змінити, помякшивши призначене покарання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.ч.2 і 3, ст.304 ч.1 КК України і призначено покарання:

- за ст.185 ч.2 КК України у виді позбавленні волі на строк 2 (два) роки,

- за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

- за ст.304 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30.04.2015 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.ч.2 і 3КК України і призначено покарання:

- за ст.185 ч.2 КК України у виді позбавленні волі на строк 1 (один) рік,

- за ст.185 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30.04.2015 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки 1 (один) місяць.

Речові докази по справі залишена потерпілим: бензопила «Vіреr 4500» - ОСОБА_5, мобільний телефон Samsung 8СН-К800 і кабель - ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_7 на користь держави в особі НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області процесуальні витрати, повязані із залученням експерта за проведення товарознавчих експертиз №376 від 10.09.2015 року, №407 від 23.09.2015 року у розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 80 коп., по 306 грн. 90 коп. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 700 ( сімсот) грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

За змістом апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію дій, вважає призначене покарання явно несправедливим через його суворість.

Вважає, що суд, не достатньо врахував його особу та обставини, які помякшують його покарання, зокрема, щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку, а також позицію потерпілих, які залишили на розсуд суду обрання покарання обвинуваченому.

Стверджує про безпідставність призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, оскільки вважає, що став на шлях виправлення та усвідомив суспільну небезпеку вчинених дій.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

31 серпня 2015 року, близько 22:00 год., ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, запропонував останньому вчинити крадіжку чужого майна за попередньою змовою групою осіб, з чим той погодився. Виконуючи задумане, вони разом пройшли на територію домоволодіння ОСОБА_5 за адресою вул. Миру, 123 с. Кумарі Врадіївського району Миколаївської області, де умисно, таємно, повторно, шляхом відкриття пасажирських дверей вантажного автомобіля «ГАЗ-53» д/н 088 93 НІ, викрали з його салону бензопилу «Viper 4500», чим спричинили ОСОБА_5 матеріальні збитки у розмірі 1150 грн.

Крім того, 16 вересня 2015 року, близько 19:00 год., ОСОБА_1, діючи повторно, прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_8 по вул. Ломоносова, 16 в смт. Врадіївка Миколаївської області, де умисно, таємно, шляхом відкриття вхідних дверей, проник до приміщення літньої кухні, де із портмоне викрав кошти в сумі 1200 грн. З викраденими коштами зник та розпорядився на власний розсуд.

Також, у першій декаді одного з днів вересня 2015 року, в обідній час, ОСОБА_2, діючи повторно, пройшов на територію домоволодіння ОСОБА_6, по вул. Миру, 38 с. Кумарі Врадіївського району Миколаївської області, де умисно, таємно, шляхом відкриття вхідних дверей, проник до приміщення житлового будинку, звідки викрав мобільний телефон «Samsung» 8СН-К800 і кабель до нього. З викраденим зник та розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 410грн.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора Зайкова О.В., який вважав вирок законним і обґрунтованим і просив залишити його без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Рішення суду про визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватими у вчиненні злочинів, за які він засуджений, а також кваліфікація інкримінованих дій, апелянтом не оскаржуються, в звязку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується покарання обвинуваченому ОСОБА_1, то воно призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з врахуванням вчинення ним двох тяжких злочинів, його ролі у їх вчиненні, особи обвинуваченого, який раніше судимий і вчинив новий злочин під час іспитового строку, негативної характеристики за місцем проживання, наявності малолітньої дитини, обставин, які помякшують покарання: щирого каяття, часткового відшкодування спричиненого збитку, а також обставин, які обтяжують покарання: рецидиву злочину, вчинення злочину відносно особи похилого віку.

Тобто враховані всі обставини, на які посилається апелянт.

Саме з врахуванням зазначених обставин суд 1 інстанції прийшов до вірного висновку про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на певний строк та призначив його мінімальному розмірі, встановленому санкціями ч.3 ст.185 та ч.1 ст.304 КК України.

Є безпідставним твердження ОСОБА_1 про необхідність врахування при призначення покарання позиції потерпілих як обставини, яка помякшує покарання, оскільки обрання покарання вони залишили на розсуд суду.

Що стосується щирого каяття і часткового відшкодування спричиненого збитку, то зазначені обставини істотно не знижують ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, з огляду на особу обвинуваченого, якій будучи судимим за вчинення аналогічних злочинів, знову вчинив злочин під час іспитового строку, що свідчить про системний характер його протиправної поведінки.

За таких обставин, призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим за своїм видом та розміром, повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, особі обвинуваченого і підстави для його помякшення відсутні.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, призначеного вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30.04.2015 року, то йому правильно призначено покарання з застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків.

Призначення покарання ОСОБА_1 в виді позбавлення волі з застосуванням ст.71 КК України відповідає змісту розяснень п.26 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами), згідно яких у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням … і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобовязаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш мякі види покарання.

На підставі викладеного підстав для зміни вироку, про що просить апелянт обвинувачений ОСОБА_1, апеляційний суд не вбачає.

На підставі ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року, підлягає зарахуванню у строк позбавлення волі попереднє увязнення обвинуваченого ОСОБА_1, включаючи день набрання вироком законної сили.

Апеляційний суд зараховує строк попереднього увязнення ОСОБА_1 в строк покарання у більшому розмірі, ніж визначено судом 1 інстанції за ухвалою цього суду від 22.01.2016 року, а саме період з 23.09.2015 року по 25.02.2016 року(включно), що становить 5 місяців 2 дні, з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі, що становить: 10 місяців 04 дні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 30.11.2015 року відносно ОСОБА_1 без змін.

На підставі ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року) зарахувати у строк позбавлення волі попереднє увязнення ОСОБА_1 у період з 23.09.2015 року по 25.02.2016 року (включно), що становить 5 місяців 2 дні, з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі, що становить 10 місяців 04 дні.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, якій тримаються під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: