Постанова № 56119394, 24.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2016 р. № 820/11952/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Калініної О.О., Бучковського А.В.

відповідача - Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ», звернувся до суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 08.05.2015 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 705424,00 грн. (за основним платежем у сумі 305518,00 грн., за штрафними санкціями за заниження податкового зобов'язання відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України,50%- 152759,00 грн., за штрафними санкціями за нецільове використання пільги відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України,100% - 247 147,00 грн.) та № 0000692200 від 20.09.2015 року про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 304832,00 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ««МК РІАЛ» взято на податковий облік Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Харківській області 06.06.2008 р. за № 42.

Судом встановлено, що на підставі направлень виданих Нововодолазькою ОДПІ №58 від 03.03.2015р. Борисенку І.В. - заступнику начальника відділу податкового аудиту, №59 від 03.03.2015р. Явдокименко І.О. - головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту, №60 від 03.03.2015р. Пічки Л.В. - головному державному ревізору-інспектору відділу податкового аудиту, №61 від 33.03.2015р. Пелехатій В.О. - головному державному ревізору-інспектору відділу доходів і зборів з фізичних осіб, №62 від 03.03.2015р. Капінос А.В. - головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за розрахунковими операціями, №63 від 03.03.2015р. Спіцину В.В. - головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за розрахунковими операціями, №64 від 03.03.2015р. Лубенецю І.В. - завідувачу сектору погашення заборгованостей,, №70 від 13.03.2015 Бережному К.С - заступнику начальника відділу доходів і зборів з фізичних осіб, №99 від 08.04.2015р. Лашеній О.В. - начальнику відділу податкового аудиту, №98 від 08.04.2015р. Головану Я.І. головному державному ревізсру-інспектору відділу організації та супроводження перевірок платників податків та наказу Нововодолазької ОДПІ №59 від 20.02.2015р., згідно із частиною 2 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Ріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.07.2014р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 311/20-20-22-08/35855917 від 22.04.2015 року, яким встановлені порушення п.198.6. ст.198, п.200.2 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. , в результаті чого занижено податок на додану вартість по «загальній» декларації з ПДВ на загальну суму 686 грн., в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 211 грн., вересень 2012 року в сумі 461 грн., березень 2014 року в сумі 14 грн.; п.185.1, ст.185, пп. 192.1.2., п.192.1. ст.192, п.198.3., п.198.6. ст.198, п.200.2 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ переробного підприємства у загальній сумі 304 832 грн., в т.ч. за серпень 2012 р. на суму 266 грн., листопад 2012 р. на суму 252 грн., за грудень 2012р. на суму 978 грн., за січень 2013р. на суму 13 грн., за лютий 2013 р. на суму 309 грн., за березень 2013р. на суму 499 грн., за квітень 2013р. на суму 291 грн., за червень 2013 р. на суму 599 грн., за липень 2013 р. на суму 466 грн., за серпень 2013 р. на суму 858 грн., за вересень 2013 р. на суму 1636 грн., за жовтень 2013 р. на суму 649 грн., за грудень 2013 р. на суму 1700 грн., за березень 2014 р. на суму 853 грн., за квітень 2014 р. на суму 20833 грн., за травень 2014 р. на суму 2494 грн., за червень 2014 р. на суму 41948 грн., за липень 2014 р. на суму 59661 грн., за серпень 2014 р. на суму 41883 грн., за вересень 2014 р. на суму 43 258 грн., за жовтень 2014 р. на суму 42648 грн., за листопад 2014 р. на суму 42738 грн. та пп. 12 п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, а саме: підприємством ТОВ «МК РІАЛ» не додержано своєчасність виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене ними м'ясо в живій вазі на суму 247147,00 грн., в результаті чого, у відповідності до пп.13 п. 1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р., зазначені суми вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 08.05.2015 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 705424,00 грн. (за основним платежем у сумі 305518,00 грн., за штрафними санкціями за заниження податкового зобов'язання відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, 50%-152759,00 грн., за штрафними санкціями за нецільове використання пільги відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України, 100% - 247 147,00 грн.)

Також судом встановлено, що 20.08.2015 року ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000692200, яким до підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 304832,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 22.04.2015 року № 311/20-20-22-08/35855917.

Не погодившись з винесеним рішенням від 20.09.2015 року, підприємство - позивач оскаржило його до ГУ ДФС у Харківській області та до ДФС України.

За результатами розгляду, скарги підприємства залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

Судом встановлено, що підставою для винесення рішення № 0000352200 від 08.05.2015 року послугувало твердження ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 300 604,00 грн. (не підтверджений податковими накладними - 29769,00 грн. та взаємовідносини з ПВКП «ГЕЛІОС» - 270833,00 грн.) та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму на 4914,00 грн.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідно до п. 2.1 Статуту Позивача, товариство створено з метою одержання прибутку (доходу) від здійснення підприємницької і господарської діяльності.

З метою реалізації своєї ділової мети, підприємство здійснює виробництво м'яса та м'ясних продуктів, які в подальшому реалізуються підприємством з метою отримання прибутку. Відповідні види діяльності також відображені у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 499646 від 26.06.2012.

Для здійснення статутної діяльності, на підставі дозвільних документів, Позивач у перевіряємий період здійснював реконструкцію м'ясопереробного комплексу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

М'ясопереробний комплекс знаходиться у власності ОСОБА_14 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01.02.2012 року Нововодолазькою селищною радою на підставі рішення виконавчого комітету № 24 від 26.01.2012 року, зареєстрованого в КП «Нововодолазьке архітектурно-інвентиризаційне бюро» 03.02.2012 року за реєстраційним номером 14377108, що підтверджується витягом про державну реєстрація прав № 33072893.

М'ясопереробний комплекс, реконструкція якого проводилась Позивачем, знаходиться у користуванні нашого підприємства на підставі договору оренди від 15.07.2012 укладеного з ОСОБА_14

Встановлено, що за умовами вказаного договору (п. 3.3), Позивач має право за свій рахунок здійснювати поточний, косметичний та капітальний ремонт. Проводити поліпшення, перепланування і добудови орендованого майна.

Вищезгаданий комплекс розташований на земельній ділянці земель селищної ради (комунальна власність) площею 1,4720 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 6300515592013 від 25.09.2013.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ПВКП «ГЕЛІОС» та ТОВ «МК РІАЛ» відбувалися в рамках договору від 09.01.2013 № 01/01-13П.

Предметом вказаного договору було проведення Підрядником робіт з реконструкції м'ясопереробного комплексу по АДРЕСА_1.

За умовами п. 3.1.1 Договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи своїми силами і коштами, зі свого матеріалу та матеріалів Замовника, якісно та у встановлений термін передбачені цим Договором.

Реконструкція м'ясопереробного комплексу відбувалася з матеріалів Підрядника.

Саме по взаємовідносинам за вказаним договором, на думку ДПІ, Позивачу не підтверджено суму сформованого податкового кредиту у розмірі - 270 833,35 грн. (квітень 2014 - 20833,33 грн., червень 2014 - 41666,67 грн., липень 2014 - 41666,67 грн., серпень 2014 - 41666,67 грн., вересень 2014 - 41666,67 грн., жовтень 2014 - 41666,67 грн., листопад 2014 - 41666,67 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що формування податкового кредиту за відповідні періоди підтверджується належним чином складеними податковими накладними, а саме: №1 від 02.04.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 2 від 09.04.2014 сума ПДВ 4166,67 грн.; № 1 від 04.06.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 2 від 10.06.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № 3 від 18.06.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № 4 від 23.06.2014 сума 8333,33 грн.; № 1 від 02.07.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 2 від 17.07.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № 3 від 21.07.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 1 від 04.08.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 3 від 15.08.2014 сума ПДВ 3333,33 грн.; № 4 від 18.08.2014 сума ПДВ 13333,33 грн.; № 5 від 20.08.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № і від 03.09.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 2 від 10.09.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 3 від 19.09.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № 2 від 09.10.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № з від 13.10.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.; № 4 від 20.10.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 1 від 05.11.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 3 від 19.11.2014 сума ПДВ 16666,67 грн.; № 2 від 12.11.2014 сума ПДВ 8333,33 грн.

Доказом фактичного отримання робіт від ПВКП «ГЕЛІОС» до суду були надані акти приймання виконаних робіт, а саме: № 1 за роботи виконані у червні 2013, № 2 за роботи виконані в липні 2013, № 5 за роботи виконані у грудні 2013, № 3 за роботи виконані у березні 2014, № 4 за роботи виконані у травні 2014.

Розрахунки за отримані роботи, Позивачем проведені в безготівковій формі і в повному обсязі, що, як встановлено судом, не ставиться під сумнів контролюючим органом в акті перевірки.

Суд також зазначає, що однією з причин не підтвердження контролюючим органом правомірності формування податкового кредиту ТОВ «МК РІАЛ», є той факт, що останнім фактично понесені витрати по незаконній забудові земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Судом встановлено, що позивач має всі необхідні документи, якими підтверджується правомірність здійсненої забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, ще в 2011 році. Зокрема Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 19.12.2011 року видана Інспекцією ДАБК у Харківській області, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.02.2012.

Щодо висновків контролюючого про те, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 використовується підприємством для обслуговування м'ясокомбінату, а отже відповідає категорії земель промисловості, транспорту і зв'язку, що суперечить договору суборенди від 18.08.2013 та фактично використовується не за цільовим призначенням, то суд звертаємо увагу суду, що відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються зокрема землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення можуть належати несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також, статтею 23 ЗК України визначено, що для будівництва промислових підприємств, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Отже, враховуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що законодавство не забороняє переробному підприємству використовувати землі сільськогосподарського призначення для будівництва промислових підприємств, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва.

Окрім того, стаття 21 ЗК України визначає вичерпний перелік наслідків використання землі не за цільовим призначенням, які жодним чином , на думку суду, не пов'язані та не впливають на право Позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ПВКП «ГЕЛІОС».

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Угода між позивачем та його контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, витрати, які понесені Позивачем при реконструкції м'ясопереробного комплексу, були пов'язані з його господарською діяльністю, на підставі чого відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, Позивач відніс сплачену підряднику за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Щодо застосування до підприємства - позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 247 147,00 грн., то суд зазначає, що з метою підтримки галузі тваринництва ПК України тимчасово до 01.01.2015 було запроваджено окремий режим оподаткування переробних підприємств, суть якого полягала у спрямуванні сум податку на додану вартість, нарахованих переробними підприємствами, на виплату компенсацій виробникам молока та м'яса такими переробними підприємствами.

Так, у вказаний період податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції, зокрема м'яса чи м'ясопродуктів, виготовленої з поставлених м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ними в органі державної казначейської служби, у відповідних розмірах, визначених підпунктом 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

Сума податку на додану вартість, перерахована на спеціальний рахунок в органі державної казначейської служби, використовується переробним підприємством виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м'ясо в живій вазі (далі - компенсація).

Виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам здійснюється переробним підприємством до 20-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом (шляхом подання платіжного доручення для перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, коштів).

Таким чином, переробне підприємство до 20-го числа місяця, наступного за звітним, в якому відбулося придбання м'яса в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників, зобов'язане виплатити таким виробникам компенсації у визначених розмірах за поставлене ними м'ясо в живій вазі.

При цьому джерелом для виплати такої компенсації виступає сума податку на додану вартість, визначена переробним підприємством в декларації з податку на додану вартість, в якій відображаються операції з постачання готової продукції (код 0140), та перерахована на спеціальний рахунок за результатами діяльності у звітному періоді, в тому числі по уточнюючих розрахунках.

Тобто, фактично, переробному підприємству надається пільга зі сплати та використання сум ПДВ, шляхом зарахування частини податку на додану вартість на спеціальний рахунок з метою проведення в подальшому розрахунків з сільськогосподарськими товаровиробниками.

Норми податкового законодавства визначають прямий спосіб використання вказаної пільги та визначають відповідальність за порушення правил користування нею.

Так, нормою яка визначає таку відповідальність є п. 123.2 ст. 123 ПК України, за приписами якої, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

З аналізу вказаної норми вбачається, що її правова конструкція визначає відповідальність платника саме за використання пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, а отже на думку Позивача, факт несвоєчасного перерахування компенсації сільськогосподарським товаровиробникам, не може бути розцінено як неправомірне використання пільги зі сплати ПДВ.

Таким чином, суд вважає неправомірним застосування до позивача відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України штрафної санкції у розмірі 247 147,00 грн.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій» на суму 152 759,00 грн.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року № 0000352200 підприємству донараховано основного платежу з ПДВ - 305 518,00 грн, до якого застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % - 152 759,00 грн.

Суд вважає вказані дії ДПІ неправомірними, оскільки з аналізу приписів п. 123.1 ст. 123 ПК України, саме при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з певного податку, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що протягом зазначеного в наведеній нормі строку, Позивачу контролюючим органом не визначалися суми податкового зобов'язання з ПДВ, а отже застосування до платника штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% є протиправним.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій» у розмірі - 304 832,00 грн. від 20.08.2015 року.

Судом встановлено, що Нововодолазькою ОДПІ було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «МК РІАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. За результатами проведеної перевірки 22.04.2015 складено Акт №311/20-20-22-08/35855917.

Так, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Але, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вказаної норми 20.08.2015 року, тобто з порушенням строку в 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання платником акту перевірки.

Окрім того, відповідно до абз.5 п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення - рішення містить підставу для нарахування податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку.

До спірного податкового повідомлення-рішення в порушення абз. 6 п. 58.1 ст. 58 ПК України, контролюючим органом не надано розрахунок, який би дав можливість зрозуміти на підставі чого до платника застосовані штрафні санкції та чому безпосередньо саме в розмірі 304832,00 грн.

Тобто, Нововодолазька ОДПІ перевищуючи свої повноваження, вдруге після застосування штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні № 0000352200 від 08.05.2015 року, до яких вже входила сума штрафних санкцій за нецільове використання коштів у розмірі 247147,00 грн., неправомірно застосовує штрафні санкції до підприємства за одне й те ж саме порушення, але в більшому розмірі.

ГУ ДФС у Харківській області та ДФС України в своїх рішеннях про результати розгляду первинної скарги зазначає, що Нововодолазькою ОДПІ була проведена інвентаризація застосованих штрафних санкцій за актами перевірок платників податків та встановлено, що інспекцією при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000352200 від 08.05.2015 року не застосовані штрафні санкції відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України, на суму використання податкової пільги не за призначенням.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а тому вони є такими, що підлягають скасуванню.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №0000352200 від 08.05.2015 року та №0000692200 від 20.08.2015 року.

Стягнути з Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код 39798863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК РІАЛ» (код 35855917) сплачений судовий збір в сумі 15153 (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко