Постанова № 56118541, 23.02.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7721/15-а

Номер провадження 2-а/489/26/16

Постанова

Іменем України

23 лютого 2016 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі-відповідач або УПФУ ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,

встановив

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем були допущені порушення при призначенні пенсії позивачу. Вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та винагорода за сумлінну працю входили до системи оплати праці державного службовця на час виникнення спірних правовідносин.

Просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 31.03.2014 у відсотках, які діяли під час призначення пенсії позивачу.

13.01.2016 до суду від відповідача надійшло заперечення. Зазначають, що відсутні законні підстави для включення в структуру заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну працю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва та отримує пенсію, призначену згідно Закону України «Про державну службу».

З 31.03.2014 позивачу призначено пенсію за станом здоров'я відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».

09.11.2015 позивач звернувся до відповідача з питанням здійснення донарахування спірних виплат з дати призначення пенсії.

17.11.2015 позивач отримав відмову в перерахунку та виплаті недоотриманої суми пенсії.

11.12.2015 до позивача від відповідача надійшов лист, в якому зазначалось про правомірність нарахування пенсії позивачу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до складу заробітної плати державного службовця.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-3а14.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України №21-430а11 від 20 лютого 2012 року, №21-125а13 від 14 травня 2013 року.

З наданою суду позивачем довідки від 31.03.2014 вбачається, що позивач отримувала суми матеріальної допомоги за останні 24 місяці своєї роботи, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування.

За такого, враховуючи викладене, суд вважає, що є визначені законом підстави для перерахунку пенсії позивачу з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну працю згідно наданій ним довідки від 31.03.2014.

При цьому, суд вважає, що вимоги позивача про перерахунок і виплату пенсії підлягають задоволенню з моменту її звернення до управління з такою заявою про перерахунок, а саме з 09.11.2015.

Крім того, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві суд не обмежується межами заявлених вимог позивача, і у випадку необхідності захисту прав особи, може вийти за такі межі на власний розсуд. Тому у даній адміністративній справі суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити виплату донарахованого розміру пенсії.

Керуючись ст. ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України суд

постановив

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну працю.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 09.11.2015 виходячи з 80 % від розміру заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та винагороди за сумлінну працю, на які нараховано та утримано страхові внески.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити виплату донарахованого розміру пенсії.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв