Ухвала суду № 56118311, 26.02.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"26" лютого 2016 р. Справа № 809/190/16

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 17.02.2016 року ВП № 50089344, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення штрафу від 17.02.2016 року ВП № 50089344.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд скасувати постанову ВП № 50089344 від 17.02.2016 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, винесену старшим державним виконавцем Перегінчуком Т.М. при виконанні виконавчого листа (дубліката) № 2-61/2002, виданого 12.03.2015 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області про визнання незаконним рішення Городенківського міськвиконкому від 27.07.1999 року № 263 та 26.12.2000 року № 617 про надання дозволу на влаштування підвісних балконів жителям будинку по вул. Богуна, 4, м. Городенка ОСОБА_2 та ОСОБА_1; зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знести встановлені елементи підвісних балконів в житловому будинку по вул. Богуна, 4, м. Городенка.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Вказана норма кореспондується із приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Відповідно до частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід зазначити, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Слід зазначити, що процесуальні відносини, повязані з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, регулюються процесуальним законодавством різних судових юрисдикцій, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 181), Цивільним процесуальним кодексом України (розділ VII), Господарським процесуальним кодексом України (стаття 121-2).

Із змісту статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень в адміністративних справах; інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження.

Згідно статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, спори з приводу виконання рішень, ухвалених відповідно до правил ЦПК України, підлягають розгляду відповідним місцевим загальним судом за правилами цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року за № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Прийнята державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Судом встановлено, що постанова про накладення штрафу від 17.02.2016 року за виконавчим провадженням № 50089344, прийнята старшим державним виконавцем Перегінчуком Т.М. на підставі виконавчого листа (дубліката) № 2-61/2002, виданого 12.03.2015 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області.

Відтак, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу від 17.02.2016 року не виділена в окреме виконавче провадження та винесена в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, прийнятого в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене та з урахуванням вимог частини 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він підсудний відповідному загальному місцевому суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження у справі якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 17.02.2016 року ВП № 50089344.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити ОСОБА_1, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається, а дані правовідносини повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства у місцевому загальному суді.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Матуляк Я.П.