Ухвала суду № 56117546, 23.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/77/11 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/935/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів Мікуш Ю.Р., Тропак О.В.,

секретаря Бохонко М.Р.

з участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою співвласників квартири,-

встановила:

В жовтні 2010 року позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників квартири.

В обґрунтування позову покликалися на те, що позивачі та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

З 2000 року відповідач ОСОБА_7 почав зловживати спиртними напоями, приходив додому пізно, влаштовував сварки та крики, а доволі часто взагалі не з»являвся додому. Відтак, приблизно весною 2000 року відповідач пішов з квартири, через деякий час їм стало відомо що він проживає з іншою жінкою в м. Бориславі.

У вересні 2010 року вони дізналися, що ОСОБА_7 звернувся до них з позовом про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, дійти згоди щодо позасудового врегулювання спору з відповідачем їм не вдалося.

Єдиним виходом із даної конфліктної ситуації є припинення права на частку відповідача у спільній квартирі, з виплатою компенсації вартості належної йому частки, при цьому, на їх думку, це не завдасть відповідачу жодної істотної шкоди.

З врахуваннях наведених обставин, просили припинити з подальшою грошовою компенсацією право відповідача ОСОБА_2 на частку у спільному майні, а саме право на 1/5 частини спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 15 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників квартири.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, вважають, що таке ухвалене із грубим порушенням норм процесуального закону, що призвело до невірного застосування норм матеріального права.

На переконання апелянтів, розглянувши колективну позовну заяву без їх участі за наявності клопотання позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв»язку із неявкою за станом здоров»я, а також за наявності клопотання позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_9 про відкладення розгляду справи у зв»язку із неможливістю прибути в судове засідання за незалежних від них обставин, суд діяв всупереч рядку норм процесуального закону, перевищивши свої процесуальні повноваження.

Крім цього, розглянувши справу у їх відсутності, суд фактично позбавив їх можливості внести на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі вартості частки спірного нерухомого майна, що передбачено положеннями ч. 2 ст. 365 ЦК України.

Просять скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (т. 3 а.с. 163-165), в судові засідання апеляційної інстанції 12.01.2016 року, 02.02.2016 року та 23.02.2016 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на день ухвалення рішення позивачі не виконали вимог закону щодо попереднього внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками міськрайонного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми, вірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив правильне по суті рішення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 22).

Згідно із Витягу запису актів про смерть, ОСОБА_6 померла 19.01.2014 року (т. 1 а.с. 174).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не відкривалася (т. 2 а.с. 155).

Положення статті 365 ЦК України визначають, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За змістом цієї норми закону для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника і членам його сім»ї, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім»ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об»єкта, який є спільним майном.

Власне до цього зводяться правові висновки, висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 та від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковими для судів при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що фактично є наявними дві підстави, передбачені ст. 365 ЦК України для припинення права відповідача на належну йому частку у спірній квартирі, зокрема, неподільність такої та неможливість спільного володіння і користування нею.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 355/13, ринкова вартість 1/5 ідеальної частки квартири АДРЕСА_4 за станом на 21.06.2013 року складає 88540 грн. (т. 1 а.с. 113-121).

В свою чергу, у заяві на адресу суду від 03.03.2015 року відповідач ОСОБА_2 фактично погодився на виплату йому ринкової вартості його частки у квартирі АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 6), що підтверджує факт не заподіяння йому шкоди внаслідок припинення його права на частку у спірній квартирі.

Разом з тим, як зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі цього обов»язку не виконали, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

ОСОБА_10