Ухвала суду № 56116068, 23.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/3347/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.

Провадження № 22-ц/778/1079/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів Подліянової Г.С.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2015 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за надання послуг з централізованого опалення в сумі 3066,02 грн., вказуючи, що у період з березня 2009 року по лютий 2015 року відповідачам були надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Не виконуючи своїх обов' язків по оплаті за поставлену теплову енергію у повному обсязі , у відповідачів утворилась заборгованість у сумі 3066.02 грн., яку позивач просить стягнути.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь Концерну МТМ заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 3066,02 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріально або процесуального права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язку споживача житлово-комунальних послуг укласти договір з виконавцем послуг, що передбачений п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідає обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг з позивачем сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки в силу ст. 11 ЦК України та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 та від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13).

Тому посилання апелянтів на відсутність договору не є підставою для відмови у позові.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у період з березня 2009 року по лютий 2015 року позивач надав відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у вищезазначену квартиру на суму 15044.29 грн.

Станом на 01.03.2015 року відповідачі оплату за надані послуги здійснили частково в сумі 11978.27 грн., сума заборгованості складає 3066.02 грн. ( а.с. 15-19).

При обчисленні розміру заборгованості, судом були враховані тарифи на відповідні послуги, які були встановлені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької ради № 327 від 28.07.2008 року «Про встановлення базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріві питної води для населення, затвердження загальних вказівок до базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріві питної води для населення», яким введено двоставковий тариф на послуги з централізованого опалення. Додатком № 1 вказаного рішення закріплено, що складова тарифу абонплата ( плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) за місяць застосовується протягом року. Відповідно до вказаного рішення, а також рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради, якими було скореговано баові тарифи, на підставі яких здійснювались нарахування за надані послуги в спірному періоді послуги, одиницею виміру плати за приєднане теплове навантаження є м2.

Вищезазначене рішення недійсним або нечинним не визнавалось та не скасовувалось, тому посилання в апеляційній скарзі на те, що при обчисленні заборгованості позивач не мав права застосовувати двоставковий тариф , не заслуговує на увагу.

З 01.01.2013 року рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 62 від 05.09.2012 року запроваджено одноставковий тариф (без абонентської плати) в м. Запоріжжі на послуги з централізованого опалення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що споживачами з послуг теплопостачання у квартирі за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані у зазначеній квартирі, тому вони є належними відповідачами та відповідно до ст. 64 ЖК УРСР мають сплатити у солідарному порядку 3066.02 грн. При цьому суд не звернув уваги, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України). Тобто суд першої інстанції при стягненні з відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості вказані норми матеріального права не врахував, не з'ясував хто є власником квартири та відповідно хто є належним відповідачем у даній справі.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що співвласниками квартири за адресою м. Запоріжжя, вулиця Ладозька, будинок, 20 квартира, 98 є ОСОБА_7 та ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації ( а.с. 72).

Оскільки позов предявлений лише до одного із співвласників квартири ОСОБА_3, тому сума заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води підлягає стягненню з останнього.

Таким чином, суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення у частині позовних вимог про стягненню у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості у сумі 3066.02 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення вищезазначеної суми заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води з власника квартири ОСОБА_3

Отже, в позові до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 слід відмовити.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої види задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої види в розмірі 3066 грн. 02 коп. та судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: