Ухвала суду № 56116025, 25.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Гашук К.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 335/220/15

25 лютого 2016 року Справа № 22-ц/778/1191/16

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бєлка В.Ю., судді: Бондар М.С., Онищенко Е.А.

секретар - Книш С.В.

при участі: прокурора - адвоката

_________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначаючи, що за договором кредиту від 02.06.2008 року та додатковими угодами до нього від 07.12.2010 року і 25.12.2012 року відповідач ОСОБА_1 одержала у фінансовій установі Банку гроші у сумі 100 000 доларів США, 81 234,79 доларів США та 51 313,42 долара США на термін до 02.06.2015 року зі сплатою 15% річних. Про те, свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконувала. У зв'язку з цим, на 05.12.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 1 430 340 грн. 56 коп., із яких: 14 937,77 доларів США (230 273 грн. 19 коп.) сума основної заборгованості, 23 518,66 долара США (362 551 грн. 90 коп.)- сума простроченої заборгованості, 560,83 долара США (8 645 грн. 47 коп. сума строкової заборгованості за відсотками, 9 301,69 доларів США (143 390 грн. 20 коп.) сума простроченої заборгованості за відсотками та 693 999 грн. 48 коп. пеня. Виконання умов Договору відповідач ОСОБА_2 забезпечив Договором поруки. Посилаючись на викладене, заявник прохав солідарно стягнути з відповідачів на його користь зазначену заборгованість.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2015 року заявлені вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі Позичальник прохав скасувати ухвалене рішення, стверджуючи на тому, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ухвалив рішення за позовом особи, яка не є повноважною за спірними правовідносинами та не прийняв до уваги те, що за договором поруки зобовязання відповідача ОСОБА_3 припинилися.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи видно, що за договором кредиту від 02.06.2008 року та додатковими угодами до нього від 07.12.2010 року і 25.12.2012 року відповідач ОСОБА_1 одержала у фінансовій установі Банку гроші у сумі 100 000 доларів США, 81 234,79 доларів США та 51 313,42 долара США на термін до 02.06.2015 року зі сплатою 15% річних(а.с.14,16,).

Свої зобов'язання щодо умов Договору позичальник не виконував належним чином, у зв'язку з чим, станом на 05.12.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 1 430 340 грн. 56 коп., із яких: 14 937,77 доларів США (230 273 грн. 19 коп.) сума основної заборгованості, 23 518,66 долара США (362 551 грн. 90 коп.)- сума простроченої заборгованості, 560,83 долара США (8 645 грн. 47 коп. сума строкової заборгованості за відсотками, 9 301,69 доларів США (143 390 грн. 20 коп.) сума простроченої заборгованості за відсотками та 693 999 грн. 48 коп. пеня (а.с.5-10).

Наявність кредитної заборгованості позичальником не спростована.

При укладенні кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання сплачувати необхідні платежі встановлені умовами договору (п.4.1 Договору).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами кредитного договору.

Банк повідомляв боржника та поручителя про заборгованість за укладеними договорами. Пропонував належно виконати свої зобовязання.

16 вересня 2015 року ОСОБА_1 погодилась на реалізацію автомобіля в рахунок заборгованості, який знаходився у заставі. Така заява боржника свідчить про визнання суми боргу (а.с.204).

Відповідач ОСОБА_4 поручився перед Банком за виконання боржником свого обов'язку (а.с.18).

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом пунктів 2.1 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник та є солідарними боржниками.

Свою позицію у апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 обстоювала тим, що позов у справі заявлений не правомочною стороною, а саме, кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані філією Запорізького регіонального управління Банку, тому на її думку Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" не може бути заявником у справі.

Судом встановлено й це підтверджено, що кредитні угоди від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" підписані його регіональною філією.

Статтею 95 ЦК визначено, що філія діє на підставі затвердженого положення та здійснює функції юридичної особи.

У Положенні про Філію "Запорізьке регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк фінанси та кредит" йдеться, що філія є відокремленим структурним підрозділом Банку й виступає у правовідносинах з юридичними та фізичними особами від імені Банку. Філія здійснює від імені Банку кредитні операції (а.с.41-б).

Відповідно до ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію

В силу вищенаведеного слід дійти висновку, що кредитування здійснює саме банк, який отримав відповідну ліцензію, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці (положення, статут, довіреність), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. І саме банк (а не його структурна одиниця) має бути стороною у справі.

Як підсумок, аргументи скарги з приводу неправомочності повноважень позивача не є прийнятними.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок заборгованості виконаний Банком у письмовій формі з наведенням всіх її елементів.

Будь-яких даних про те що він є неправдивим заявник не надав.

З огляду на викладене, доводи скарги з цього питання є необґрунтованими.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до ст. 13 ЦК цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1).

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд нагадує, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 102 ЦПК).

Сторони в цивільному процесі ведуть процес у справі від свого імені.

Сторона у справі має юридичний інтерес й прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб але у випадках і спосіб передбачених законом.

Боржник у цій справі не є правонабувачем щодо вимог заявлених до поручителя.

Враховуючи наведене, перевірка законності рішення суду щодо виконання зобовязань поручителем знаходиться за межами інтересу заявника у цій справі.

Таким чином, викладені аргументи апеляційної скарги не спростовують ухвалене судом рішення.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.06.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: