Ухвала суду № 56115991, 25.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/792/16 Головуючий у 1 інстанції: Андрущенко О.Ю.

Є.У. № 328/3187/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Савченко О.В.,

суддів Кочеткової І.В.,

ОСОБА_2,

секретар Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу і першого поверху, договорів дарування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і дарування нежитлових приміщень підвалу і першого поверху багатоповерхового житлового будинку.

Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області Ушатого І.Г. від 19 листопада 2015 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 2 грудня 2015 року.

Ухвалою цього ж суду від 2 грудня 2015 року задоволено заяву про самовідвід судді Ушатого І.Г., справу передано до канцелярії суду для перерозподілу в порядку ст.11-1 ЦПК України.

Ухвалою цього ж суду від 4 грудня 2015 року клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, а позовну заяву без руху з наданням позивачеві 4-денного строку для сплати судового збору у розмірі 1461,60 грн.

Вказана ухвала отримана позивачем 10 грудня 2015 року.

Ухвалою від 14 грудня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі - Постанова) роз'яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У п. 3 вищевказаної Постанови зазначено, що порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статті 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статті 119 ЦПК України), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК України) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 207 ЦПК України).

Разом із тим, якщо позивачем (заявником) заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до статті 82 ЦПК України, то наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК України, застосовуються лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилась з її змістом, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

У п. 29 вищевказаної Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 82 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З урахуванням вимог статті 11 ЦПК України суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 надіслав на адресу суду першої інстанції клопотання про звільнення від сплати судових витрат, додавши відповідну довідку Токмацького УПСЗН про призначення його сімї субсидії. На виконання ухвали від 4 грудня 2015 року ОСОБА_3 повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору і додав довідку про те, що його дружина знаходиться на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ТЦРБ, отже від виконання її вимог не ухилявся.

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував, строк для усунення недоліків позовної заяви не продовжив та дійшов передчасного висновку про те, що заявник не виконав вимоги ухвали від 4 грудня 2015 року.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Таким чином, ураховуючи викладене та положення п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України така ухвала не може бути визнана такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, підлягає скасуванню з передачею на новий розгляд питання про відкриття провадження до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст.307,312 п.3 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року по цій справі скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: