Ухвала суду № 56114920, 25.02.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/539/16-ц

25.02.2016 Провадження № 2-о/311/13/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Василівка

Суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., перевіривши виконання вимог ст.ст.107-126,234,256,258 Цивільного процесуального кодексу України по цивільній справі за заявою Приватного підприємства «Ерфольг-сервіс, зацікавлена особа: ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

24.02.2016 року заявник ПП «Ерфольг-сервіс» звернулось до Василівського районного суду Запорізької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, є правонаступником та спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за договором іпотеки від 13.06.2007 року, укладеного померлим з ПП «Ерфольг-Сервіс».

Ознайомившись зі змістом заяви та матеріалами, що до неї додані, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою Приватного підприємства «Ерфольг-сервіс" про встановлення факту, що має юридичне значення, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.234 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 234 ЦПК України передбачений виключний перелік справ, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження та розширеному тлумаченню даний перелік не підлягає.

Згідно ст.ст.3,15 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених прав, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до положень ч.3 ст.15 ЦПК України суди розглядають справи визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно ч.3 ст.235 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 3).

Заява про встановлення факту має відповідати вимогам ст.258 ЦПК України та має бути подана до суду

за правилами, встановленими ст.257 ЦПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.258 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; також причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Між тим, ані зі змісту заяви, а не змісту доданих до заяви документів, неможливо встановити мету звернення юридичної особи до суду. Фактично заявником при зверненні до суду чітко не зазначена мета встановлення вказаного у заяві юридичного факту.

У змісті поданої до суду заяви, заявник ПП «Ерфольг-Сервіс» просить встановити, що ОСОБА_1 є правонаступником та спадкоємцем померлого ОСОБА_2, проте дані обставини встановлюються безпосередньо нотаріусом при оформленні спадкоємцями спадщини та при наявності відповідних документів на підтвердження факту родинних відносин.

Як вбачається зі змісту заяви, ПП «Ерфольг-Сервіс» у поданій до суду заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, фактично просить суд зобов"язати зацікавлену особу по справі - ОСОБА_1 здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно після смерті ОСОБА_2, тобто вбачається спір про право.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995 року за № 5, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.12 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення факті, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 заяви про встановлення факту належності особі паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява ПП "Ерфольг-сервіс" про встановлення факту, що має юридичне значення не може бути прийнята до провадження, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України подана ПП "Ерфольг-сервіс" заява не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження. А тому вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ПП "Ерфольг-сервіс" про встановлення факту, що має юридичне значення, з тих підстав, що ііснує спір про право, який має приватноправовий характер, що виключає розгляд даної справи в порядку окремого провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись п.1 ч.2 ст.122, 208-210 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження у цивільній справі за заявою Приватного підприємства «Ерфольг-сервіс, зацікавлена особа: ОСОБА_1, про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Роз'яснити заявнику, що він вправі звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали

Ухвала суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО