Ухвала суду № 56111373, 23.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №182/7563/14-ц Головуючий в І інстанції

Провадження №22-ц/774/103/К/16 суддя Тихомиров І.В.

Категорія № 27 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:Бондар Я.М.,

суддів:Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря Петренко К.І.,

представника відповідачів ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2015 року по справі за позовом тимчасової адміністрації Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що запроваджена в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту; Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки; зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим; зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У травні 2015 року Тимчасова адміністрація Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що запроваджена у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2А,, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 03.08.2015 року, вказані цивільні справи обєднані в одне провадження.

В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 18.05.2007 року ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту № 8/2007/980 МК25/49, відповідно до якого позивач надав їй кредит у сумі 220000,00 грн., натомість ОСОБА_2 зобовязалась повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Також 18.05.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 8/2007/980 МК25/48, спрямований на забезпечення основного кредитного зобовязання між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2

ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконувала, у звязку з чим станом на 16.04.2015 року у неї перед ПАТ «Комерційний банк «Надра» виникла заборгованість у розмірі 596761,30 грн., які позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно.

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про захист прав споживачів, в якому просила визнати укладений між сторонами ОСОБА_4 кредиту недійсним через укладення під впливом обману та розірвати його. Крім того, просила розірвати і укладений між ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_4 поруки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, вона хоча і уклала з ПАТ «Комерційний банк «Надра» договір кредиту, однак банк їй не надав повної інформації про умови кредитування, типи процентної ставки, валютні ризики, процедуру укладення договору тощо. Вважає, що перед укладенням договору банк повинен був їй письмово запропонувати його укласти, так само письмово викласти його умови, а лише потім підписати з нею договір у письмовій формі. Також зазначила, що Банк приховав від неї повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів її в оману. Це виявилося у тому, що під час оформлення договору іпотеки вона не знала про те, що їй треба буде нести нотаріальні витрати на його оформлення, сплачувати за це податки і т.п. Також, зазначила, що Банк ввів її в оману щодо розрахунку щомісячного платежу по кредиту, щодо ефективної (реальної) процентної ставки по кредиту, щодо повної вартості кредиту з урахуванням процентів. Це вона встановила за допомогою калькулятора banker.ua, який знайшла у інтернетмережі. Крім того, ОСОБА_2 вважає, що Банк порушив її права також уклавши з нею додаткові угоди про збільшення розміру кредиту, оскільки цією дією припинив, на її думку, поруку, укладену згідно договору 8/2007/980 МК25/48 з ОСОБА_3

Крім того, в лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог ,ОСОБА_3 зазначив, що 18 травня 2007 року, 10 вересня 2007 року та 04 березня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди №№ 1,2 і 3 відповідно про внесення змін до Договору кредиту, яким було встановлено основну процентну ставку в розмірі 18,9% та процентну ставку за простроченим кредитом 25 %, а крім того збільшено обсяг кредитування на 38000 грн. і 17000 грн. (загалом на 55000 грн.). Так, в порушення норм матеріального права банк змінив умови Договору кредиту без його письмової згоди, збільшивши при цьому обсяг його відповідальності перед кредитором. Про таку зміну договору він дізнався лише у листопаді 2014 року, в процесі розгляду даної цивільної справи.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2015 року позовні вимоги тимчасової адміністрації Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що запроваджена у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором кредиту № 8/2007/980 МК25/49 від 18 травня 2007 року в розмірі 448336,18 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 167516,40 грн., борг по відсоткам 214993,35 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 65826,43 грн. А також судовий збір в розмірі 3654 грн., а всього до стягнення 451990 (чотириста пятдесят одну тисячу девятсот девяносто) грн. 18 коп.

В іншій частині в позові відмовлено.

В позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку позовної давності, визнання договору поруки припиненим задоволено.

Визнано припиненим договір поруки № 8/2007/980 МК25/49 від 18 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 в якості забезпечення договору кредиту № 8/2007/980 МК25/49 від 18 травня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 з 10 вересня 2007 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_3 судовий збір, в розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір, в розмірі 121 грн. 80 коп.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення пропущеного процесуального строку позовної давності захист прав споживачів відмовлено за безпідставністю.

Судовий збір за вимоги немайнового характеру ОСОБА_2 в розмірі 243,60 грн. компенсовано за рахунок держави.

Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2016 року в позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставила питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з неї на користь банку заборгованість за договором кредиту в розмірі 448336,18 грн., а також в частині відмови в її зустрічному позові про захист прав споживачів з направленням справи не новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що оскаржуване рішення слід було ухвалювати в заочному порядку, оскільки відповідачі по справі не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи, натомість суд першої інстанції ухвалив рішення в загальному порядку. Також ОСОБА_2 зазначила, що судом першої інстанції не направлялась їй копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява, як передбачено ст. 127 ЦПК України, а саме невідкладно після її постановлення, натомість позов нею було отримано особисто лише на 31 день. Також зазначила, що суд не повідомляв її належним чином про розгляд справи, оскільки вона не подавала заявку про отримання судових повісток шляхом СМС-повідомлення, натомість в тексті рішення суду зазначено про те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Також зазначила, що судом першої інстанції не проводилось попереднє судове засідання по вказаній справі. Також посилалась на те, що банком змінено предмет позову, оскільки спочатку звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а згодом подав позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому на думку ОСОБА_2 довіреність представника ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_5 станом на момент подання ним позову втратила чинність, оскільки в банку з 06.02.2015 року введено тимчасову адміністрацію. Вважає, що позов банку про стягнення заборгованості не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в ньому відсутня дата його складання. Крім того, ОСОБА_2 не погоджується із розміром стягнутої з неї заборгованості, оскільки вважає, що банком в розрахунку, та, відповідно, судом не враховано всі платежі здійснені нею та підтвердженні квитанціями.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги тимчасової адміністрації Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що запроваджена у ПАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції виходив з їх доведеності, при цьому застосував вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив розмір пені по відсоткам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту 8/2007/980 МК25/49, відповідно до п. 1.1. якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» зобовязався надати ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 220000 грн. під 18,9 % річних кінцевим строком сплати 16 квітня 2014 року. (т.1 а.с.105).

Згідно п. 4 Додаткової угоди № 1 до Договору кредиту кошти надавались ОСОБА_3 на споживчі цілі (т.1 а.с.108).

В забезпечення виконання кредитного зобовязання того ж дня між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки 8/2007/980 МК25/48 (т. 1 а.с.136).

В подальшому, 18 травня 2007 року, 10 вересня 2007 року та 04 березня 2008 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди № № 1, 2 і 3 відповідно про внесення змін до Договору кредиту, яким було встановлено основну процентну ставку в розмірі 18,9 % та процентну ставку за простроченим кредитом 25 %, а крім того збільшено обсяг кредитування на 38000 грн. і 17000 грн. (загалом на 55000 грн.) (т. 1 а.с.108110).

ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, у звязку з чим за нею станом на 16.05.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 596761,30 грн., з яких:

заборгованість по тілу кредиту 222516,40 грн.

борг по відсоткам 242592,05 грн.

пеня за несвоєчасне повернення кредиту 131652,85 грн.

Згідно ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що доводи ОСОБА_2 про невиконання ПАТ «Комерційний банк «Надра» своїх зобовязань за Договором кредиту заслуговують на увагу частково.

Так, в матеріалах справи міститься заява на видачу готівки № 508 від 18 травня 2007 року, згідно якої ОСОБА_2 отримала за умовами договору кредиту 8/2007/980 МК25/49 220000 грн. (т. 1 а.с.111). При цьому, доказів щодо отримання ОСОБА_2 38000 грн. і 17000 грн., про які йдеться у Додаткових угодах №№ 2 і 3, позивачем не надано, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цій частині ОСОБА_4 кредиту, укладений між сторонами, є невиконаним.

Разом із тим, оскільки ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові вимог про визнання спірного договору кредиту невиконаним частково - не заявляла, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість постановлення рішення з цього приводу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_2 про те, що перед укладенням договору банк повинен був їй письмово запропонувати його укласти, так само письмово викласти його умови, а лише потім підписати з нею договір у письмовій формі.

Так, укладений між сторонами ОСОБА_4 кредиту є споживчим. Умови його надання чітко, зрозуміло та технічно правильно викладені у ньому самому. Будь яких додаткових вимог закону щодо його укладення не встановлено. Будь яких доказів того, що ОСОБА_2 була обмежена у часі під час вивчення умов кредитного договору, суду не надано. Крім того, оферта про укладення кредитного договору повинна була надходити від ОСОБА_2, оскільки саме вона була ініціатором укладення договору.

Також суд першої інстанції вірно відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що банк приховав від неї повну та обєктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, і тим самим ввів її у оману також безпідставні, оскільки ОСОБА_2 дієздатна особа і не могла не розуміти, що витрати стосовно нотаріального посвідчення договору іпотеки нерухомого майна жодного відношення до вартості кредиту не мають і до розрахунку боргу не входять.

Щодо розрахунку щомісячного платежу по кредиту, щодо ефективної (реальної) процентної ставки по кредиту, щодо повної вартості кредиту з урахуванням процентів слід зазначити наступне.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі ст. 58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 59 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, даними нормами процесуального права встановлені наступні види доказів: показання свідків, письмові, речові, висновки експерта.

Використаний ОСОБА_2 інтернет-калькулятор banker.ua, який знаходиться на сайтіhttp://banker.ua/calc/до жодного із зазначених видів доказів не відноситься. В укладеному сторонами кредитному договорі жодного посилання на застосування цього калькулятора немає.

У разі заперечень щодо розрахунку суми заборгованості, замість калькулятору banker.ua ОСОБА_2 мала право заявити клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, але цим правом не скористалася.

Невідповідності за текстом Договору кредиту щодо процентної ставки існували, але вони були виправлені у день його укладення 18 травня 2007 року - шляхом укладення Додаткової угоди № 1, яку ОСОБА_2 підписала власноручно і ніколи з моменту її укладення не оспорювала.

Доводи ОСОБА_2 про те, що банк порушив її права також уклавши з нею додаткові угоди про збільшення розміру кредиту не узгоджуються з діями ОСОБА_2, спрямованими на отримання нею кредитних коштів, до того ж вказані угоди були укладені за згодою ОСОБА_2, містять її власноручний підпис і у разі їх виконання були орієнтовані на задоволення її споживацьких потреб.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання одночасно договору кредиту недійсним та його розірвання є несумісними, оскільки для визнання договору недійсним та його розірвання існують різні правові підстави.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 за безпідставністю.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно визначився, щодо часткової обґрунтованості вимог ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 57219,82 грн. та процентами в розмірі 402,22 грн. оскільки вимоги банку в цій частині по суті є законними та обґрунтованими, витікають з неналежного виконання ОСОБА_2 своїх кредитних зобовязань та безумовному її обовязку сплачувати проценти за кредитом, незалежно від сплати штрафу та/чи пені (неустойки) в якості відповідальності за прострочення виконання зобовязання (ст. 552 ЦК України).

При цьому вимоги банку в частині суми стягнення є не в повній мірі обґрунтованими.

Так, згідно первісного розрахунку боргу (т.1 а.с.3-7) позивач надав суду інформацію щодо заборгованості за кожним кредитним траншем 220000 грн., 38000 грн. і 17000 грн. окремо: по тілу кредиту, відсоткам та пені.

Подальший розрахунок (т. 2 а. с. 5-7) наданий позивачем у неналежному вигляді та не містить диференціювання боргу та відомостей про розподіл кредитних коштів, сплачених ОСОБА_2 за кредитом, між різними кредитними траншами.

Згідно ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено у ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У звязку із тим, що доказів виконання кредитних траншей на суму 38000 грн. і 17000 грн. всупереч ст.ст. 10,60 ЦПК України у справі немає, а самостійно доповнювати чи змінювати розрахунок боргу суд не має можливості, суд дійшов вірного висновку про те, що стягнення боргу повинно відбуватися на підставі первісного розрахунку суми боргу.

Разом з тим, таке стягнення не позбавляє позивача права на подальше звернення до суду із вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за належним чином оформленим розрахунком.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання ОСОБА_2 другого та третього траншів кредиту, колегія суддів погоджується із врахуванням судом першої інстанції сплачених нею коштів на перший та єдино доведений позивачем транш в сумі 220000 грн.

Позивачкою за тілом кредиту було погашено 147655,12 грн., а отже всі ці кошти мають бути враховані на погашення першого траншу кредиту.

У розрахунку (т.1 а.с.3) позивач зазначив, що на погашення траншу у розмірі 220000 грн. він спрямував 45519,88 грн., на погашення траншу у розмірі 38000 грн. 5853,19 грн., траншу у розмірі 1110,53 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що позивачкою сплачено по першому траншу кредиту 52483,60 грн. (45519,88 грн. + 5853,19 грн. + 1110,53 грн.). Тіло кредиту становило 220000 грн. Отже, борг за тілом кредиту становить 167516,40 грн. (220000 грн. 52483,60 грн.), які підлягають стягненню з ОСОБА_2

За тим же принципом відсотки, які ОСОБА_2 сплатила в загальному розмірі 95170,92 грн., з яких: за першим траншем 85089,29 грн., за другим траншем 7933,41 грн., за третім траншем 2148,22 грн. Які на думку суду позивачкою сплачено по першому траншу кредиту. При цьому, відсотки за першим траншем кредиту становлять 310164,27 грн. Відтак, борг за відсотками становить - 214993,35 грн. (310164,27 грн. - 95170,92 грн.), які підлягають стягненню з ОСОБА_2

В іншому у стягненні коштів за тілом кредиту та відсотками суд відмовив.

Доводи ОСОБА_2 про те, що у даному розрахунку не враховані всі платежі, які вона вчинила за спірним кредитом безпідставні, оскільки банком була врахована така сплата у розмірі 147655,12 грн., а ОСОБА_2 надала докази, з урахуванням їх належності і допустимості, на суму 146215,08 грн. (т.1 а.с.6084).

Доводи ж апеляційної скарги з цього приводу, не приймаються до уваги колегією суду, оскільки вони фактично дубльовані тим, що заявлялись в суді першої інстанції, отже слід дійти висновку про те, що вказані доводи є лише незгодою з висновками суду по оцінці доказів та спробою їх переоцінити, що згідно вимог ст. 212 ЦПК України є неприпустимим.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_2 пені, суд виходив з наступного.

Розмір пені за відсотками, яку просив стягнути банк, становить 89 % від сплаченого ОСОБА_2 тіла кредиту та відсотків, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність скористатися своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 551 ЦК України. Зокрема, з урахуванням ступеню виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань перед банком щодо сплати кредиту, розміру боргу за тілом кредиту та процентами, суд, з огляду на принципи розумності та справедливості вважає, що сума пені по відсоткам має бути зменшена вполовину, тобто з 131652,85 грн. до 65826,43 грн.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, проте у відповідності до вимог ст. 313 ЦПК України позбавлена можливості переглядати рішення в частині стягнутого розміру пені за невиконання ОСОБА_2 кредитного зобовязання за відсутності апеляційної скарги з цього приводу від позивача.

Рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання договору поруки припиненим, колегією суду не перевіряється, оскільки в цій частині воно також не оскаржено.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи в загальному порядку, замість заочного розгляду справи попри відсутність в судовому засіданні відповідачів по справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 224 ЦПК України розгляд справи у заочному порядку є правом суду, за умови відсутності заперечень з боку позивача, а не його обовязком, до того ж представник відповідачів знайомився з матеріалами справи, надава докази тощо.

Доводи апеляційної скарги щодо не направлення відповідачу копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, надіслання СМС-повідомлення про призначення справи до розгляду, за відсутності відповідної заявки відповідача, а також невідповідність позову банку вимогам ст. 119 ЦПК України через відсутність в ньому дати подання позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо заміни предмету позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не змінювався банком на позов про стягнення заборгованості, натомість обидва позови було обєднано в одне провадження та розглянуто обидва позови, при цьому в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо не проведення попереднього судового засідання по вказаній справі, не приймаються до уваги колегією суду, оскільки у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 122 ЦПК України призначення справи до розгляду у попередньому судовому засіданні не є обовязковим.

Доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності довіреністю представника ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки запровадження у банку тимчасової адміністрації відбулось 06.02.2015 року, при цьому позов вказаним представником подано до суду 26.09.2014 року, тобто в період строку дії спірно довіреності.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_6