Ухвала суду № 56110938, 23.02.2016, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1169/16-а

Провадження № 2-а/191/18/16

У Х В А Л А

іменем України

23 лютого 2016 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А. В., розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову у адміністративній справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати протиправним рішення Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 16. 06. 2015 року №941-51/VI «Про надання згоди на розроблення детального плану території для будівництва гаражів по вул. Миру з північної частини житлового будинку №39 в м. Синельниковому Дніпропетровської області та скасувати його.

З метою забезпечення позову позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просять зупинити дію вказаного вище рішення Синельниківської міської ради Дніпропетровської області від 16. 06. 2015 року №941-51/VI, до набрання законної сили постанови по даній справі та заборонити відповідачу розглядати питання та вносити їх до порядку денного щодо розміщення чи будівництва гаражів по вул. Миру з північної частини житлового будинку №39 в м. Синельниковому Дніпропетровської області.

У відповідності до ч. 1ст. 117 КАС Українисуд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно розяснень, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»та в Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06. 03. 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України №2 від 06. 03. 2008 року застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивачі не навели переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подали суду належних та допустимих доказів неможливості або ускладнення виконання в подальшому судового рішення без вжиття заходів забезпечення позову чи що для відновлення порушених прав позивачів у разі не вжиття заходів забезпечення позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, вимога про заборону розглядати та вносити на розгляд Синельниківської міської ради Дніпропетровської області питання щодо розміщення чи будівництва гаражів по вул. Миру з північної частини житлового будинку №39 у м. Синельникове Дніпропетровської області, є такою, що повязана із втручанням у внутрішню діяльність органу місцевого самоврядування.

У звязку з викладеним, суддя вважає, що забезпеченням даного адміністративного позову в такий спосіб суддя вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1ст. 117 КАС України, що є неприпустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 117,118 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити позивачевам.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5 (пяти) днів з дня її отримання. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: А. В. Твердохліб