Ухвала суду № 56109205, 23.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Кифлюка В.Ф.,

суддів Підгорна С.П., Дембіцька О.О.

з участю секретаря Сабадаш Ю.С.

та учасників судового провадження:

прокурора Шевчук С.І., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015260020001180 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Балківці, Новоселицького району, мешканця АДРЕСА_1 судимого 07.03.2012року Першотравневим районним судом м.Чернівців за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2, 185 ч.3, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, інваліда 3 групи, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Високопільського районного суду Херсонської області від 28.02.2014 р. за ст.ст.185 ч.2, 186 ч.2, 15 ч.3 - 185 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, покарання не відбуте,

обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді 4 роки позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Високопільського районного суду Херсонської області від 28.02.2014 р. та остаточно призначено

провадження №11кп/791/58/16 р. головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А.

ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою, строк відбування покарання вирішено їм обчислювати з 07.08.2015 року.

Вирішено долю речових доказів.

На цей вирок обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 в своїх апеляційних скаргах просили скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_3, закривши кримінальне провадження в цій частині.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просив вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 66, 69 КК України.

Захисник ОСОБА_2 в своїй скарзі просив вирок суду щодо ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 185 КК України та призначити останньому покарання не пов'язане з позбавленням волі. При цьому вказував, що ОСОБА_4 викрав майно потерпілої таємно, в зговорі з ОСОБА_3 не був і разом з ним не діяв та не розумів того, що потерпіла його бачила.

Обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що своєї вини у вчиненому ОСОБА_4 злочині не визнає і попередньої змови між ними не було, а навпаки, він відмовляв останнього від вчинення крадіжки. Також вказував, що в судовому засіданні свідки вказували, що не пам'ятають у кого був вилучений мобільний телефон, але суд у вироку зазначив, що телефон вилучили саме у нього. Зазначав також, що його покази, дані в судовому засіданні, невірно відображені у вироку, а обвинувачення ґрунтується тільки на припущеннях, оскільки ніяких доказів його вини немає.

Захисник ОСОБА_1 посилався на те, що суд взяв в основу вироку не існуючі покази свідків, ігноруючи показання самих обвинувачених, та зробив помилковий висновок щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначав також, що умисел на викрадення майна потерпілої виник у ОСОБА_4 і майном потерпілої заволодів саме він, а відношення його підзахисного до вчиненого те, що він намагався відмовити ОСОБА_4 від вчинення злочину. Це свідчить, на його думку, про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_3

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй скарзі вказував, що сумку потерпілої викрадав сам, без будь-якої домовленості з ОСОБА_3, і навпаки, останній відмовляв його від викрадення сумки. Також зазначав, що під час слідчої дії по вилученню телефону працівниками міліції були порушені вимоги КПК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які просили задовольнити подані ними апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в кожній з них, прокурора, який просив відмовити в задоволенні всіх апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що вимоги обвинувачених та захисників безпідставні і в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити.

Згідно вироку суду, 07.08.2015року близько 11-ї години ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на міському пляжі по вул. Донбасівській в м. Чернівці, пересвідчившись, що за ними ніхто не спостерігає, таємно викрали сумку, яка лежала на розстеленому покривалі та належала ОСОБА_5, вартістю 200 грн., в якій знаходились речі потерпілої, а саме: косинка вартістю 30 грн., плаття вартістю 100 грн., майка вартістю 50 грн., штани вартістю 100 грн., мобільний телефон «Нокіа 7500» ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 800 грн. з сім-картою МТС НОМЕР_2 вартістю 10 грн., на рахунку якої коштів не було, та в'язка ключів, а всього майна на суму 1290 грн. В момент викрадення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побачили потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_6. Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4. усвідомлюючи, що їх викрито, незважаючи на вигуки потерпілої залишити її речі, діючи умисно, відкрито, з метою утримання викраденого майна, втекли з місця події, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд.

Винність обвинувачених в скоєнні інкримінованого їм злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими та перевіреними в суді доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що 07.08.2015року вона разом з дочкою відпочивала на річці Прут. Через деякий час туди прийшли обвинувачені та сіли неподалік від них. Коли вона з дочкою пішла купатись, то побачила, що обвинувачені разом нахилились над її сумкою. Вона почала кричати їм, щоб залишили її сумку, намагалась їх наздогнати, але ті, забравши її сумку, побігли в лісопосадку.

Свідок ОСОБА_6 в суді дала показання, що того дня вона з мамою відпочивала на річці Прут. Коли з мамою зайшла у воду, то побачила, що обвинувачені підійшли до їхніх з мамою речей. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втікали разом, викрадена ними сумка була в руках у ОСОБА_4.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_10 суду дали показання, що працюють в міліції. На початку серпня 2015 року вони отримали повідомлення про те, що на міському пляжі викрали сумку. Вони разом з оперативною групою виїхали на місце вчинення злочину і неподалік лісопосадки затримали обвинувачених. В одного з обвинувачених було ними вилучено мобільний телефон, про що було складено протокол.

Свідок ОСОБА_8 суду дав показання, що в серпні 2015 року перебував в оперативній групі і в той день були затримані обвинувачені. Мобільний телефон в присутності понятих видав ОСОБА_3

З протоколу огляду місця події від 07.08.2015року вбачається, що під час проведення цієї слідчої дії було зупинено ОСОБА_3,який в присутності понятих на пропозицію працівників міліції видав мобільний телефон «Нокіа 7500» ІМЕІ НОМЕР_3 та пояснив, що цей телефон дав йому знайомий на ім'я ОСОБА_4, з яким він разом викрав жіночу сумку, скориставшись тим, що її власниця з дочкою знаходилася в воді. (т.1а.с.8-9).

З протоколу слідчого експерименту вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 на місці показала та пояснила яким чином і при яких обставинах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали її майно. (т.1а.с.142-149).

Суд у вироку мотивував чому взяв за основу показання свідків, потерпілої та інші докази і не прийняв до уваги показання обвинувачених.

Посилання апелянтів в поданих ними апеляційних скаргах на те, що два працівники міліції в суді не могли сказати в кого з обвинувачених вони вилучили мобільний телефон, ніяким чином не спростовує той факт, що ці працівники при огляді місця події затримали особу, яка назвалася ОСОБА_3 і що останній видав їм викрадений ним разом з іншою особою мобільний телефон.

З протоколу затримання ОСОБА_3 від 07.08.2015року (т.1 а.с.40-42) вбачається, що зазначений протокол складено слідчим ОСОБА_8, який також складав протокол огляду місця події та приймав безпосередню участь в затриманні ОСОБА_3 та вилученні у нього мобільного телефону.

Обвинувачений ОСОБА_3 при складанні вказаних протоколів будь-яких зауважень при цьому не висказував.

Та обставина, що обвинувачені були малознайомі, також свідчить про малоймовірність того, що один з обвинувачених міг назватися іншою особою, вказавши при цьому правильно прізвище, ім'я, по батькові, місце народження та проживання іншого обвинуваченого.

Твердження апелянтів про те, що мобільний телефон було вилучено не у ОСОБА_3, суперечить дійсним обставинам справи,письмовим доказам та показанням потерпілої і свідків. В справі також відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що мобільний телефон «Нокіа 7500» ІМЕІ НОМЕР_1 було вилучено не у ОСОБА_3, а в іншої особи.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_5, правильним.

А тому вимоги ОСОБА_4 про перекваліфікацію його дій на ст.186 ч.1 КК України є безпідставні.

Вимоги захисника ОСОБА_2 про перекваліфікацію дій ОСОБА_4 зі ст.186 ч.2 на ст.185 ч.2 КК України з тих підстав, що обвинувачений під час викрадення майна не чув вигуків потерпілої і не усвідомлював, що остання бачить момент викрадення ним її сумки, а з обвинуваченим ОСОБА_3 він не діяв за попередньою змовою, є безпідставні, оскільки це спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6 про обставини вчиненого злочину та іншими дослідженими доказами по справі. Крім того, і в разі відсутності змови між обвинуваченими, ОСОБА_4 усвідомлював те, що ОСОБА_3 бачить та усвідомлює протиправність його дій. Тобто, і в цьому випадку ОСОБА_4 усвідомлював, що заволодіває чужим майном відкрито і повторно. А тому твердження захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 таємно викрадав чуже майно, суперечить дійсним обставинам справи та правильному тлумаченню об'єктивної частини цього діяння.

Вимоги захисника ОСОБА_1 і обвинуваченого ОСОБА_3 про скасування вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_3 та постановлення виправдувального вироку в цій частині є також необґрунтовані з підстав, що наведені в цій ухвалі.

Посилання обвинувачених та їх захисників на те, що суд першої інстанції поклав в основу вироку показання окремих свідків, яких ті не давали в судовому засіданні, також не відповідає дійсності. При цьому апелянти не заперечували правильність викладених у вироку показань потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, показання яких безпосередньо свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли спільно та за попередньою змовою між собою.

Складність для окремих свідків через великий проміжок часу опізнати і пригадати прізвища обвинуваченого, в якого було вилучено мобільний телефон, ніяким чином не свідчить про те, що при складанні протоколу огляду місця події, де було вказано прізвище особи, в якої було вилучено викрадене у потерпілої майно, всі учасники цієї слідчої дії умисно внесли в цей документ та засвідчили своїми підписами неправді дані.

Крім того, в протоколі огляду місця події, згідно якого у ОСОБА_3 було вилучено мобільний телефон, також є і підпис останнього (т.1 а.с. 40-42).

Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з внесеними змінами до ст.72 КК України, колегія суддів вважає необхідним з власної ініціативи прийняти рішення про зарахування обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в строк відбуття покарання період їх попереднього увьязнення з 07 серпня 2015 року по 23 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області,-

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_9 відмовити, а вирок Першотравневого районного суду м.Чернівців від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без змін.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 період їх попереднього ув'язнення з

07 серпня 2015 року по 23 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в той же строк з дня вручення їм копії ухвали.

Головуючий В.Ф Кифлюк

Судді С.П.Підгорна

О.О.Дембіцька

Копія вірна: суддя