Постанова № 56107929, 19.02.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/2737/15-а

Номер провадження 2-а/629/16/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківській області у складі:

головуючого - судді - Помазан В.А.,

при секретарі - Яковенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області у залі суду адміністративну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області. Ухвалою судді від 24.12.2015 року позов був направлений на розгляд за підсудністю Лозівському міськрайонному суду Харківської області. 11.01.2016 року справа надійшла до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Так, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що він з травня 1997 року по березень 2004 року займав посаду судді Первомайського районного суду Харківської області. Верховною Радою України 4 липня 2002 року обраний безстроково суддею цього суду. З березня 2004 року обіймав посаду судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 12.11.2015 року, до моменту звільнення у зв'язку з відставку, згідно з наказом голови Первомайського міськрайонного суду від 02.12.20015 року №02-03/53 та відповідно до постанови Верховної Ради України № 788-УІІІ від 12.11.2015 року.

25.12.2014 року він звернувся до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України із заявою про відставку. 16.07.2015 року Вища рада юстиції винесла рішення за № 217/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області №16/06-01 від 26.04.2007 року, у якому зазначено, що відповідно до частини 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», Указу Президента України від 10.07.1995 року №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», із змінами, внесеними Указом Президента України від 25.11.2002 року №1061, так-як він мав право на відставку та продовжував працювати на посаді суді, було встановолено щомісячне грошове утримання в розмірі 90 відсотків.

З травня 2007 року по грудень 2011 року він, працюючи на посаді судді, отримував щомісячне грошове утримання. З 01.01.12р. виплата щомісячного грошового утримання працюючим суддям була припинена на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-У1 від 08.07.2011р..

11.12.2015 року він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці згідно з ч. 1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції 07.07.2010 року, з змінами станом 14.10.2014 року).

Рішенням комісії № 9 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 16.12.2015 року йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з прийняттям Закону України від 02.03.2015 року №213-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень вище зазначеного Закону, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі і Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, протиправними такими, які порушують норми діючого законодавства. Його правовідносини з приводу призначення щомісячного грошового утримання виникли раніше, з моменту видання наказу голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області №16/06-01 від 26.04.2007 року про встановлення йому щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати з 22.05.2007 року, а також з дня подачі ним 25.12.2014р. до Вищої ради юстиції заяви про відставку на підставі п. 9 ст. 126 Конституції України та ст. 120 Закону № 2453 «Про судоустрій та статус суддів».

Його вини в тому, що заява про відставку Верховною Радою України була розглянута тільки 12.11.2015 року, немає. 25.12.2014 року він написав заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді, однак в порушення місячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 109 вище зазначеного закону, тривалий час не розглядала заяву і тільки 16.07.2015р прийняла рішення про направлення подання до Верховної Ради.

Позивач вважає, що на момент звернення про відставку за ним зберігалося право на щомісячне довічне утримання на підставі ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010р., яка є ідентична ч. 2 ст. 141 того ж Закону в редакції 12.02.2015 року, де вказано, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою даної статті (62роки), отримує щомісячне грошове утримання.

На момент звернення з заявою про відставку він мав відповідний суддівський стаж, необхідний для виходу у відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% від грошового утримання працюючого судді.

В зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати противоправними та скасувати рішення комісії №9 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 16.12.2015 року про відмову йому, як судді у відставці у виплаті щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язати відповідача призначити йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 02.12.2015 року (з наступного дня після звільнення), виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн.. Стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн..

29.01.2016 року позивач подав до суду заяву про часткове збільшення позовних вимог і просить суд зобов'язати відповідача призначити йому, як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області, починаючи з 03.12.2015 року (з наступного дня після звільнення), виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн..

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги своєї позовної заяви та заяви про часткове збільшення позовних вимог у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області у судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позову з урахуванням збільшення позовних вимог, посилаючись на письмове заперечення, раніше надане до суду, в якому зазначено, що оскаржуване рішення Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області № 9 від 16.12.2015 року було прийнято на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-УІІІ від 02.03.2015 року, тобто із дотриманням діючого законодавства України.

Вважає, що застосування ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, яка ідентична ч. 2 ст. 141 в редакції від 12.02.2015 року цього закону, неможливо, у зв'язку з тим, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання призначається судді у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довідного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». 25.12.2014 року позивачем було подано заяву до Вищої ради юстиції про відставку з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області і тільки 16.07.2015 року було прийнято рішення про направлення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади, а 12.11.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у відставку, тобто застосування тих норм не можливо, у зв'язку з тим що на той момент він ще не був у відставці. У зв'язку з тим, що позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після набрання чинності нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.02.2015 року, тому на нього розповсюджується дія цієї редакції, а відповідно до цього призначення щомісячного довічного грошового утримання є в даному випадку неможливим.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 з 23 травня 1997 року по 27 березеня 2004 року займав посаду судді Первомайського районного суду Харківської області. Верховною Радою України 04 липня 2002 року обраний безстроково суддею цього суду. Із 27 березня 2004 року обіймав посаду судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області та працював на займаній посаді до 02.12.2015 року до моменту звільнення у зв'язку з відставкою, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 18-24).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 11 червня 2008 року, розділу ХІІІ п. 11 Перехідних положень Закону України « Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання входить половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період строкової військової служби, також робота на посадах слідчого, прокурора.

Згідно записам трудової книжки, довідки керівника апарату Первомайського міськрайонного суду Харківської області, рішення Вищої ради юстиції № 217/о/15-15 від 16 липня 2015 року, в суддівський стаж позивача входить служба в рядах Радянської Армії з 05.1976 року по 05.1978 року, 2 роки навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 09.1978 року по 09.1980 року, робота в органах прокуратури на посадах слідчого прокуратури Воронівського району Гродненської області з липня 1983 року по серпень 1985 року, прокурором слідчого управління прокуратури Гродненської області із серпня 1985 року по березень 1986 року, старшим слідчим прокуратури Гродненської області із березня 1986 року по червень 1989 року, слідчим з особливо важливих справ прокуратури Гродненської області із червня по серпень 1989 року. З серпня по грудень 1989 року обіймав посаду помічника прокурора Первомайського району Харківської області, із грудня 1989 року по березень 1993 року-слідчого прокуратури Первомайського району Харківської області, з березня 1993 року по липень 1995 року - старшого помічника прокурора Первомайського району Харківської області, із липня 1995 року по травень 1997 року-заступника Первомайського міжрайонного прокурора Харківської області. З травня 1997 року по грудень 2015 року займав посаду судді Первомайського районного, а потім міськрайонного суду Харківської області (а.с. 17-27, 30- 31).

Стаж роботи на посаді судді на момент звільнення складає 18 років і 6 місяців. Всього робота на посаді судді, а також інша діяльність, що дає право на відставку складає 37 років і 2 місяці. Данні обставини підтверджуються записами у трудовій книжці.

25.12.2014 року позивач звернувся з заявою про відставку до Вищої ради юстиції України.

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року №788-У111 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України (а.с. 11).

Наказом голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області № 02-03/53 від 02.12.2015 року позивач звільнений з посади судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України (а.с. 16).

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області про призначення щомісячного довічного утримання.

Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області, посилаючись на п. 5 розділу ІІІ Закону України №213-УІІІ від 02.03.2015 року, згідно з яким «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії / щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України, відмовило в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, про що винесено рішення комісії № 9 від 16.12.2015 року (а.с. 10).

Суд не може погодиться з обгрунтованістю такого мотивування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави .

За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людині, на підставі Конституції України, гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп зазначив: «В Україні як в соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене» (абзаци другий, третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп).

В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування. Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений заробляти додаткові матеріальні блага.

Щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при почесному видаленні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення».

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29.11.1985 року, 40/146 від 13.12.1985 року Генеральної Асамблеї ООН.

Держава Україна понад двадцять років на конституційному (пункти 2, 9 частини п'ятої статті 126 Основного Закону України) та законодавчому (стаття 43 Закону № 2862-XII, стаття 138 Закону № 2453-VI, стаття 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII (Закон № 192-VIII)) рівнях гарантувала право на відставку та отримання за наявності стажу судді не менше 20 років виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

На момент звернення про відставку за позивачем зберігалося право на щомісячне довічне грошове утримання на підставі ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010р., яка є ідентична ч. 2 ст. 141 того ж Закону в редакції 12.02.2015 року, де вказано, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою даної статті (62роки), отримує щомісячне грошове утримання, а також на підставі наказу голови Первомайського міськрайонного суду Харківської області № 16/06-01 від 26.04.2007 року, яким було встановлено щомісячне грошове утримання у розмірі 90 % працюючого на відповідної посаді судді (а.с. 32).

Відповідно до довідки начальника територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківської області ОСОБА_1 дійсно працював в Первомайському міськрайонному суді Харківської області на посаді судді та з травня 2007 року по грудень 2011 року отримував щомісячне грошове утримання (а.с. 28).

З 01.01.2012 року виплата щомісячного грошового утримання працюючим суддям була припинена на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-У1 від 08.07.2011 року.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Застосування пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону № 213-VIII (Закон № 213-VIII), на який посилається відповідач, призвело до втрати правового статусу судді у відставці, до порушення принципу правової визначеності, що є складовою верховенства права, передбаченого статтею 8 Конституції України, принципу рівності, який має універсальний характер і гарантований статтею 21 Конституції України, а також до порушення незалежності суддів, гарантованої статтею 126 Основного Закону України.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно грунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Позивач набув право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання у 2007 році. Він мав можливість обирати: залишатися на посаді судді або прийняти рішення про відставку. Позивач відмовився від відставки, очікуючи як збільшення суддівської винагороди в майбутньому, так і отримання належного розміру щомісячного довічного утримання, що було гарантовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ.

Відмовляючи позивачеві у призначенні щомісячного довічного грошового утримання Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області порушив пряму дію ст. 22 Конституції України, якою забороняється скасування та звуження існуючих прав і свобод.

Крім того, порушена норма діючого законодавства (положення ч. 5 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року зі змінами Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року), яка передбачає, що після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України надано в Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 і ця норма Конституції не може бути ніким поставлена під сумнів.

Правовідносини з приводу набуття права на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у позивача виникли з 26.04.2007 року з моменту видання наказу про нарахування щомісячного грошового утримання, а також з 25.12.2014 року з дня подачі до Вищої Ради юстиції заяви про відставку, тому є незаконним застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 травня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, у тому числі Закону «Про судоустрій і статус суддів». Ця норма Закону погіршує становище позивача, тому є порушенням ст. 58 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, не зважаючи на ст.ст. 22, 58 Конституції України, вимоги чинного законодавства та рішення Конституційного суду Управління ПФУ в Первомайському районі Харківської області неправомірно відмовило судді у відставці ОСОБА_1 у виплаті щомісячного довічного грошового утримання, фактично прирівняв його до судді, відставку якого припинено на підставі ст. 142 Закону України № 2453-УІ в редакції Закону України № 192-УІІІ.

Тобто, Управління ПФУ в Первомайському районі Харківської області відмовляючи в призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, вчинило неправомірні дії, які не відповідають ст.ст. 8, 19, 22, 58, 126 Конституції України, порушують вимоги, закріплені в ст. 138 Закону України № 2453-УІ. Позивач звернувся з заявою про відставку 25.12.2014 року, його вини в тому, що цю заяву розглянуто Верховною Радою України тільки 12.11.2015 року не має. На момент звернення з заявою про відставку суддя Саланевич Ф.В. мав відповідний суддівський стаж, необхідний для виходу у відставку. Його право на відставку та необхідний суддівський стаж вказаний в рішенні Вищої ради юстиції від 16 липня 2015 року № 217/о/15-15, що дало підстави для внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р №2862-ХІІ, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді .За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного утримання збільшується на 2 % заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді.

Наведене правило було закріплено і у статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ, згідно з ч. 3 якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2%, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

1 січня 2012 року введено в дію ст. 129 Закону № 2453-УІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою.

Законом України № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року було змінено грошове утримання судді у відставці та передбачено, що щомісячне грошове утримання судді виплачується у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, трете речення частини п'ятої ст. 138 Закону № 2453 -УІ у редакції Закону № 3668-УІ визнав такими, що не відповідають Конституції України, що Законом 3668-УІ змінено визначений Законом № 2453-УІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне утримання суддів, Закон № 3668-УІ звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного утримання. З моменту ухвалення вказаного рішення Конституційного суду України підлягає застосуванню частина третя ст. 138 Закону № 2453-УІ в редакції до змін внесених Законом № 3668-УІ, а саме: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання працюючого судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж на 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного утримання.

Згідно Закону «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166 -УІІ від 27.03.2014р. були внесені зміни до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., а саме: цифра 80% змінена на 70%. Доплата за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років в розмірі 2% не була змінена, тому, на день звернення до Вищої ради юстиції України, позивач мав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідної посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшився на 2%, але не більше ніж на 90%. Заробітна плата, яка має враховуватись при призначенні довічного грошового утримання, згідно довідки ТУ ДСА України у Харківській області № 04-54/633 від 09.12.2015 року становить 23426 грн. (а.с. 13).

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення уточнених позовних вимог щодо визнання неправомірних дій Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області у прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 судді у відставці, який має суддівський стаж роботи понад 37 років, щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідної посаді судді, без обмеження граничного розміру.

Відповідно до п. 1.2 постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказ про відрахування зі штату суду судді Саланевича Ф.В. був виданий 02.12.2015року, тому виплата щомісячного довічного грошового утримання повинна бути призначена з 03.12.2015 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 13, 159-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області та скасувати рішення комісії № 9 Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області від 16.12.2015 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного утримання як судді у відставці

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції 07.07.2010 року, нарахувати і виплатити щомісячне довічне утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру, починаючи з 03.12.2015 року, виходячи з суми для розрахунку в розмірі 23426 грн..

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 25.02.2016 року.

Суддя: