Ухвала суду № 56107595, 01.07.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 433/1345/15-к

Провадження № 11-сс/782/90/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: Сахаріленка О.Г., Рябчун О.В.

за участю секретаря - Батяшової Ю.Б.

прокурора - Полинюка В.А.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши в м.Сєвєродонецьку у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1

на ухвалу слідчого судді Троїцького районного суду Луганської області від 12 червня 2015 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с.Лубянка Білокуракинського району Луганської області, громадянину України, раніше не судимому, мешкаючому за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 97 440 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до клопотання, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що 27 травня 2015 року, близько 22 години, разом з ОСОБА_3, знаходячись в с.Лубянка Білокуракинського району Луганської області, достовірно знаючи, що в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться колісний трактор Беларус-82.1, маючи спільний намір спрямований на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом, на автомобілі НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, прослідували в с.Багачка Троїцького району.

Знаходячись біля складського приміщення розташованого за адресою: Троїцький район, с.Багачка, вул.Перемоги, 60, ОСОБА_2, реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний намір, демонтував запираючи пристрої на вхідних воротах складу, після чого разом з ОСОБА_3 проникли до складського приміщення. Продовжуючи реалізувати сумісний злочинний намір ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись в складському приміщенні, за попередньою змовою, незаконно заволоділи транспортним засобом - колісним трактором Беларус-82.1 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2012 року випуску, вартістю 420 000 гривень, котрий належить на праві власності ОСОБА_4

Надалі ОСОБА_3, управляючи колісним трактором Беларус-82.1, у супроводі ОСОБА_2 на автомобілі НОМЕР_3 прослідували до м.Старобільськ Луганської області, де з метою приховати сліди злочину, сховали вказаний транспортний засіб в складському приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3, котре належить ОСОБА_5

Внаслідок сумісних злочинний дій з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно велику матеріальну шкоду на загальну суму 420 000 гривень, тобто на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що факт скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 28.05.2015 року; протоколом огляду за адресою: Луганська область, АДРЕСА_3, під час якого було виявлено та вилучено колісний трактор Беларус-82.1; свідченнями потерпілого ОСОБА_4; свідченнями свідка ОСОБА_5; свідченнями підозрюваного ОСОБА_3; свідченнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7; протоколом огляду мобільного телефону «Lenovo А 369і»; довідкою головного лікаря Білокуракінської ЦРЛ від 03.06.2015 року про те, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; корінцем повістки про виклик ОСОБА_2 на 03.06.2015 року; копіями повісток про виклик ОСОБА_2 на 04 та 05 червня 2015 року; копією прайслиста ціни трактора МТЗ-82.1 Беларус 2014 року випуску в автосалоні м.Полтави, згідно якого вартість нового трактора складає 455 000 гривень.

В діях підозрюваного ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

Підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Разом з тим, як випливає зі змісту ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.

З урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання останнього винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється; вік та стан його здоров'я, а також, що він не має постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, котрий раніше був неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів; великий розмір матеріальної шкоди, у завданні якої він підозрюється, все вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та залишаючись на свободі буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні та перешкоджати слідству іншим чином.

Все вищезазначене свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного та обставин, що передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя вважав за можливе визначити підозрюваному ОСОБА_2 заставу, відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 80 мінімальних розмірів заробітної плати, а саме у сумі 97 440 гривень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження, скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Вказує на те, що тримання під вартою, згідно ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

В клопотанні про обрання запобіжного заходу вказано, що ОСОБА_2 намагається уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування, продовжувати злочинну діяльність, що підозрюваний був раніше судимий.

Однак, ОСОБА_2 не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає. Таким чином, немає підстав вважати, що він продовжуватиме злочинну діяльність, так як злочинів не вчиняв. Водночас, підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, утримує неповнолітню доньку, позитивно характеризується за місцем проживання, хоча раніше і був судимий, але остання судимість була більш ніж за 10 років тому, в неповнолітньому віці, вона погашена. За вчинений раніше злочин він повністю поніс покарання та сторона обвинувачення не може обґрунтувати своє клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що підозрюваний вже раніше був судимим.

Крім цього, в клопотанні про обрання запобіжного заходу було вказано, що ОСОБА_2 вчинив злочин, шляхом проникнення до приміщення, в той час як свідок ОСОБА_8 стверджує, що в цей час він знаходився разом з нею в автомобілі, якого на протязі всього часу не покидав, а тому у вказаний у клопотанні слідчого час не міг вчинити того злочину, в якому його підозрюють. Слідчий не надав жодного доказу, який би вказував на присутність ОСОБА_2 в приміщенні, з якому знаходився трактор, відсутні і будь-які докази демонтажу ОСОБА_2 номерних знаків, табличок, нічим не доведена і вина підозрюваного у крадіжці документів, а саме технічного паспорта на трактор, водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_4 та дизельного генератора марки FORTEPGD 6500Е, так як слідчий не надав суду ствердження того, що такі документи в дійсності є, як не надав і документів на право власності на генератор.

Підозрюваний стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з'ясуванні обставин даної справи, так як особисто зацікавлений у тому, щоб дана справа швидше закінчилась та він міг продовжувати спокійно жити далі і займатись вихованням неповнолітньої дитини.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється, вік, стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, великий розмір матеріальної шкоди, в завданні якої він підозрюється, свідчать про те, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового слідства та залишаючись на свободі буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у кримінальному провадженні та перешкоджати слідству іншим чином.

Зазначене свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слідчого було задоволено ухвалою слідчого судді, який прийняв до уваги у якості доказів нічим не обґрунтоване твердження прокурора, що ОСОБА_2 переховувався від органів досудового розслідування з 02 по 08 червня 2015 року, при цьому надав суду копії повісток про виклик ОСОБА_2

В порушення вимог ч.1 ст.136 КПК України ці повістки нікому не вручалися, ніхто за них не розписувався і відповідно вони не можуть бути доказами по справі в частині належного повідомлення ОСОБА_2 про виклик до слідчого.

Посилання слідчого судді на свідчення працівника міліції ОСОБА_9, який в судовому засіданні зазначив, що він неодноразово на протязі з 03 по 06 червня 2015 року навідувався до помешкання ОСОБА_2 щоб вручити повістку, були спростовані самим підозрюваним, його дружиною ОСОБА_8 і матір'ю ОСОБА_10, свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які в суді показали, що і підозрюваний, і його дружина знаходилися вдома і ніхто з працівників міліції в даний період часу до помешкання підозрюваного не наближалися.

Викликають сумнів і рапорти працівників міліції, які встановлювали місцезнаходження підозрюваного для вручення йому повістки, так як в жодному рапорті не вказано з ким вони спілкувалися, в той час він надав до суду пояснення сусідів, які у вказаний у рапорті час працівників міліції біля помешкання ОСОБА_2 не бачили. Ці пояснення в суді досліджувалися, але в ухвалі суду їм належної оцінки, як доказам, не надано.

Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за 3 дні, коли вона зобов'язана прибути за викликом.

Як слідує зі змісту повісток про виклик, кожна із трьох повісток виписана слідчим в той же день, коли особа повинна прибути за викликом, тобто ОСОБА_2 і в разі отримання повістки практично не зміг би прибути до слідчого, так як беручи до уваги, що повістка виписувалася слідчим 03.06.2015 року о 8 годині, вона повинна бути доставлена за 100 км, а саме такою є відстань від помешкання підозрюваного до Троїцького райвідділу міліції, а відповідно змісту повістки ОСОБА_2 викликали на 10 годину. Аналогічні порушення допущені і в інших повістках, що викликає сумнів в їх направленості до адресату.

Крім цього, 08 червня 2015 року він разом з ОСОБА_2 з'являлись до слідчого, який посилаючись на зайнятість не проводив слідчих дій та видав ОСОБА_2 повістку на 10.06.2015 року. Вони з'явились в зазначений час, але слідчий переніс виклик на наступний день, коли ОСОБА_2 було вручено повідомлення про підозру та направлено до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а навпаки неодноразово самостійно, без виклику з'являвся до слідчого.

В суді цим фактам не надано належної оцінки і зовсім не знайшло свого відображення в ухвалі.

В суді було досліджено довідку Білокуракинської ЦРЛ № 509 від 03.06.2015 року, згідно якої ОСОБА_2 на обліку у врача-нарколога та психіатра не знаходиться. Він, як захисник, заявляв у судовому засіданні клопотання про витребування з Білокуракинської ЦРЛ довідки про стан здоров'я ОСОБА_2, так як останній і його мати ОСОБА_13 в судовому засіданні надали свідчення, що підозрюваний стоїть на обліку у врача-психіатра. Суд залишив клопотання без задоволення, а пояснення підозрюваного і його матері поза увагою.

Відповідно до довідки Білокуракінської ЦРЛ №559 від 15.06.2015 року, ОСОБА_2 знаходиться на обліку у врача-психіатра, а довідка, на яку посилається суд, була надана працівникам міліції помилково. Таким чином суд посилається в ухвалі на неналежний доказ.

Слідчий суддя посилається на спричинення великого розміру матеріальної шкоди, яку спричинив своїми протиправними діями підозрюваний ОСОБА_2 При цьому в якості визначення вартості трактора та розміру матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_4, за основу бере копію прайслиста ціни трактора МТЗ-82.1 Беларус, 2014 року випуску, в автосалоні м.Полтава, згідно якого вартість трактора складає 455 000 гривень. Вважає такі посилання суду помилковими, так як згідно повідомлення про підозру трактор Беларус 2012 року, а в прайслисті вказано 2014 рік, трактор продається по лізінгу, що значно збільшує його вартість і сам прайслист не є належним доказом.

З урахуванням викладеного вважає, що не обґрунтовано і кваліфікацію злочину, так як підтвердження прийнятого рішення про кваліфікацію злочину за певною нормою підлягає в наведенні доказової бази, формулюванні логічних і несуперечливих висновків.

Як в ухвалі, так і клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, не надано жодного доказу впливу підозрюваного на потерпілого ОСОБА_4, як не вказано, як він може впливати на іншого підозрюваного ОСОБА_14, який на цей час тримається під вартою.

Що стосується впливу на свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 шляхом здійснення телефонних дзвінків на їх телефони, то вказані свідки ніякого відношення до вчиненого злочину не мають, вони не спілкуються з підозрюваним ОСОБА_14, і ніяк на розслідування даної справи не можуть вплинути.

Вважає, що надано достатньо доказів, які вказують на незаконність, необґрунтованість і несправедливість рішення суду.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваним ОСОБА_2 отримано з порушенням норми КПК України, так як клопотання було отримане 11 червня 2015 року о 15 годині 34 хвилини, що підтверджується записом підозрюваного ОСОБА_2, а судове засідання розпочате згідно носія запису судового засідання о 18 годині 02 хвилини, тобто менше ніж за 3 години. Він вказав у судовому засіданні на вказане порушення, але суд на це не звернув увагу і ніяк не відобразив у своїй ухвалі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пояснення слідчого Гончарова М.А., перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що згідно довідки головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ від 03.06.2015 року ОСОБА_2 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

В довідці від 15.06.2015 року лікаря-психіатра Білокуракинської ЦРЛ зазначено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку психіатра та вказано його діагноз.

Відповідно до повідомлення №559 від 15.06.2015 року заступника головного лікаря Білокуракинської ЦРЛ, ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з 2004 року, а довідка від 03.06.2015 року була надана працівникам міліції помилково.

Згідно ч.2 ст.184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 1-2) було отримане підозрюваним ОСОБА_2 11 червня 2015 року о 15 годині 34 хвилини, що підтверджується його записом, а судове засідання розпочате відповідно до журналу судового засідання о 18 годині 05 хвилин, тобто раніше 3 годин з моменту вручення підозрюваному клопотання.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді клопотання слідчого про застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неправильно встановив дані про особу підозрюваного, а саме невірно вказав відомості про стан його здоров'я, при цьому послався на неналежний доказ, та порушив вимоги ч.2 ст.184 КПК України, а тому ухвалу слідчого судді необхідно скасувати та постановити нову ухвалу.

На вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення вказують наступні докази: протокол огляду місця події від 28.05.2015 року; протокол огляду за адресою: Луганська область, АДРЕСА_3, під час якого було виявлено та вилучено колісний трактор Беларус-82.1; свідчення потерпілого ОСОБА_4; свідчення підозрюваного ОСОБА_3; покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7; протокол одночасного допиту підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_2; протокол огляду мобільного телефону «Lenovo А 369і»; висновок судової автотоварознавчої експертизи від 18.06.2015 року, згідно якого ринкова вартість трактора Беларус моделі 82.1, 2012 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_4, станом на 28.05.2015 року становить 258 553 гривні 62 коп.

Колегія суддів вважає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.194 КПК України, надані слідчим докази свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та критично оцінює покази свідка ОСОБА_8, що в момент проникнення до приміщення, де знаходився трактор Беларус 82.1, підозрюваний ОСОБА_2 знаходився разом з нею в автомобілі, якого на протязі всього часу не покидав, а тому не міг вчинити вказаного злочину.

На наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілого, свідка та іншого підозрюваного ОСОБА_3, вказує протокол демонстрації аудіо запису від 05.06.2015 року; записки підозрюваного ОСОБА_2 передані в ізоляторі тимчасового утримання підозрюваному ОСОБА_3, які були надані останнім слідчому Гончарову М.А.; покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Як слідує зі змісту повісток про виклик на 03-05 червня 2015 року, кожна із трьох повісток виписана слідчим в той же день, коли ОСОБА_2, який мешкає за адресою: Білокуракинський район, АДРЕСА_1, повинен був прибути за викликом до Троїцького райвідділу міліції.

Колегія суддів вважає, що навіть у разі отримання повісток, ОСОБА_2 практично не зміг би прибути до слідчого з урахуванням відстані від помешкання підозрюваного до Троїцького райвідділу міліції, так як згідно змісту повісток ОСОБА_2 був викликаний на 10 годину.

Крім цього, слідчий Гончаров М.А., здійснюючи вищезазначені виклики ОСОБА_2 в якості свідка по кримінальному провадженню, порушив вимоги ч.8 ст.135 КПК України.

Таким чином, прокурором не доведено ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 переховувався від органів досудового слідства в період часу з 02 по 08 червня 2015 року, як зазначено в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також прокурором не представлені переконливі докази, що залишаючись на свободі ОСОБА_2 буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому відсутні ризики передбачені п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

При застосуванні до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, колегія суддів також враховує вимоги ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.289 КК України, яке належить до особливо тяжких злочинів і за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, те, що підозрюваний раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів, не зайнятий суспільно корисною працею, і вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а менш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаному ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 процесуальних обов'язків встановити заставу у розмірі 80 мінімальних розмірів заробітної плати, що складає 97 440 гривень.

Керуючись ст.ст.177-178, 183, 194, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Скасувати ухвалу слідчого судді Троїцького районного суду Луганської області від 12 червня 2015 року, якою ОСОБА_2 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 97 440 гривень.

Клопотання слідчого СВ Троїцького РВ ГУМВС України у Луганській області Гончарова М.А. задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, визначивши розмір застави у 97 440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень, яку необхідно внести в грошовій одиниці України на рахунок 37313002000402, МФО 804013 в ГУДКСУ у Луганській області, ЄДРПОУ 02890564.

У разі внесення застави, уповноваженій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_2 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 строком на 2 місяці передбачені ст.194 КПК України обов'язки:

1) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу

слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця

проживання.

Відповідно до ч.8 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить обов'язки зазначені в цій ухвалі, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк тримання під вартою обчислювати з 12 червня 2015 року.

Строк дії ухвали по 10.08.2015 року включно.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: