Рішення № 56107373, 25.02.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7023/13-ц

2/639/746/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.,

за участю секретаря - Тущенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2013 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулись до суду з позовом до Харківської міської ради та просять визнати за ними право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 житловою площею 45,6 кв.м. та загальною площею 83,5 кв. м., розташовану в житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Харкова.

В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 04.12.2009 року реєстраційний НОМЕР_1 виданого відділом приватизації житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради вони є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, приватизованої згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП «ХМБТІ» 27.01.2010 року та записано у реєстрову книгу за № П-6-21206. Являючись власниками зазначеного нерухомого майна, вони за власні кошти самочинно провели реконструкцію квартири, пов'язану з будівництвом до неї прибудови. Внаслідок чого суттєво змінилася загальна площа квартири. Прибудова до квартири була здійснена для поліпшення умов експлуатації та проживання. Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій і можливості збереження самочинно виконаного перепланування приміщень АДРЕСА_1 і збудованої прибудови до квартири, розташованих в житловому будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові, складеного ТОВ «Харківреконструкція» в 2013 році, основні будівельні конструкції (фундаменти, стіни, перекриття) в межах АДРЕСА_1 і прибудови до неї по АДРЕСА_1, знаходяться в задовільному технічному стані та придатні до нормальної експлуатації. Будівельні конструкції прибудови відповідають умовам міцності, надійності і стійкості. Виконане перепланування АДРЕСА_1 і будівництво прибудови не вплинули негативно на технічний стан основних будівельних конструкцій житлового будинку, не протирічить вимогам діючих будівельних і санітарних норм. Позивачі звертають увагу на те, що здійснене ними будівництво прибудови, являється реконструкцією квартири, так як змінилися основні показники квартири, а саме загальна її площа та житлова, і відноситься до самочинного будівництва, тому що виконане без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а також належно затвердженого проекту, що передбачено ст. 376 ЦК України. За таких обставин, вони не можуть здати в експлуатацію реконструйовану ними квартиру і одержати свідоцтво про право власності на неї, як то передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 39 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності», а також Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМ України від 13 квітня 2011 року № 461. Позивачі зазначили, що всі основні несучі конструкції в межах АДРЕСА_1 і прибудованої веранди знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації за призначенням, про що вказано в технічному висновку складеного ТОВ «Харківреконструкція», яке має Державну ліцензію НОМЕР_2 від 23.11.2009 року, і яке проводило обстеження і оцінювання технічного стану несучих конструкцій. Зазначений технічний висновок являється підтвердженням проведеної позивачами реконструкції АДРЕСА_1 на відповідність її подальшої експлуатації. За викладених обставин вони змушені були звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

21 січня 2016 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про залучення його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 5 лютого 2016 року ОСОБА_6 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, не з'явились, надали до суду заяву, згідно якої підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі та просили розглядати справу за їх відсутністю. /а.с.185/.

Відповідач, представник Харківської міської ради, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення .

Третя особа ОСОБА_6, у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої у зв'язку з похилим віком та незадовільним станом здоров'я просив розглядати справу за його відсутності. Проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, згідно свідоцтва про право власності на житло від 04.12.2009 року реєстраційний НОМЕР_1 виданого відділом приватизації житлового фонду виконавчого комітету Харківської міської ради позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, приватизованої згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Право власності на вказану квартиру зареєстроване КП «ХМБТІ» 27.01.2010 року та записано у реєстрову книгу за № П-6-21206 (а.с.15).

Судом встановлено, що являючись власниками зазначеного вище нерухомого майна, позивачі за власні кошти самочинно провели реконструкцію квартири, пов'язану з будівництвом до неї прибудови. Внаслідок чого суттєво змінилася загальна площа квартири.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Обравши способом захисту права подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво, позивачі в силу ст. 10 ЦПК України не довели правову та фактичну підставу своїх вимог, оскільки порушене позивачами в суді питання не належить до компетенції відповідача Харківської міської ради.

Доказів звернення до компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право позивачами по справі не надано. Окрім цього, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, і здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Так, Законом України «Про архітектурну діяльність» обов'язок здійснення державного контролю та нагляду у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи.

Таким чином, самовільно, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та інших документів, передбачених чинним законодавством, побудовано прибудову площею 50,1 кв. м. до квартири АДРЕСА_1

Згідно з вимогами ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент винесення рішення) суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному порядку передбаченим ч.5 ст. 26 вищевказаного Закону.

Суд не встановив той факт, який є передумовою для набуття, а отже, і для визнання права власності на новостворене майно, оскільки у відповідності до норм закону, передумовою для виникнення права власності і його визнання, є прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

Згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, (далі Порядок) відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, виникнення права власності на спірне нерухоме майно було можливо лише тільки після отримання дозволу на будівництво на об'єкт нерухомості, прийняття його в експлуатацію та проведення державної реєстрації зазначеного майна.

Підстави набуття права власності, встановлені ст. 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Позивачі не надали суду доказів щодо правомірності здійснення ними будівництва, яке майже вдвічі збільшило загальну площу нерухомості, а тому за наявності прямої вказівки закону не має підстав для визнання за позивачами права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття до експлуатації спірного об'єкту нерухомості та державної реєстрації прав на нього. Отже, застосування судом ст. 331 ЦК України, як правової норми, що передбачає виникнення права власності на об'єкт самочинного будівництва, є необґрунтованим.

Питання щодо визнання законним самочинного будівництва вищевказаної прибудови відноситься до компетенції виконавчої, а не судової влади.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» де зазначено, що суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Також в інформаційному листі зазначено, що виходячи зі змісту ч. 1, 2, З ст. 331 ЦК, ч. 1 ст. 182 ЦК та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22.01.2009), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

При розгляді та вирішенні спорів про визнання права власності на самочинне будівництво суди повинні керуватися нормами ЦК, відповідним законодавством і враховувати роз'яснення, надані у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Також, вирішуючи справи щодо самочинного будівництва, суд повинен перевірити загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкту нерухомості, у тому числі наявність затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, дозволу на будівництво, додержання містобудівних регламентів та інших правил, нормативів, тощо.

В матеріалах справи міститься технічний висновок про стан будівельних конструкцій і можливості збереження самочинно виконаного перепланування приміщень АДРЕСА_1 і збудованої прибудови до квартири, розташованих в житловому будинку АДРЕСА_1, складеного ТОВ «Харківреконструкція» у липні 2013 році, відповідно до якого основні будівельні конструкції (фундаменти, стіни, перекриття) в межах АДРЕСА_1 і прибудови до неї по АДРЕСА_1, знаходяться в задовільному технічному стані та придатні до нормальної експлуатації. Будівельні конструкції прибудови відповідають умовам міцності, надійності та стійкості. Виконане перепланування АДРЕСА_1 не вплинуло негативно на технічний стан основних будівельних конструкцій житлового будинку. Перепланування спірної квартири не суперечить діючим будівельним, пожежним та санітарним нормам. Збереження самочинно виконаного перепланування квартири №1 та збудованої прибудови у житловому будинку АДРЕСА_1 можливо узаконити у встановленому законом порядку.

Вказаний висновок не є висновком експерта та згідно із ст.ст. 59, 143, 212 ЦПК України не може бути належним доказом відповідності конструкції спірної будівлі будівельним нормам.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 15, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 319, 321 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Іванова І.В.