Рішення № 56107135, 26.02.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3790/15-ц

провадження №2/619/136/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового

засідання ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ТОВ «Дата ОСОБА_3» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що 30 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» укладено договір факторингу з подальшими змінами і доповненнями.

08 грудня 2014 року у відповідності до додаткової угоди №2 до договору факторингу від 30 вересня 2014 року доповнено перелік кредитних договорів, що відступаються. Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. фактор (ТОВ «Дата ОСОБА_3») зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ПАТ «Альфа-Банк») за плату, а клієнт зобовязується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Право грошової вимоги вважається відступленим фактору в день отримання клієнтом грошових коштів від фактора.

Внаслідок укладення вказаних договорів 08.12.2014 року відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Дата ОСОБА_3» набуло статусу нового кредитора\стягувача, за договором №401334141 від 02 грудня 2012 року позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

02 грудня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та фізична особа громадянин України ОСОБА_2 уклали кредитний договір №401334141.

Відповідно до умов вищевказаного договору, кредитор зобовязується надати відповідачеві кредит у сумі 13935,45 грн., у строк з 02.12.2012 року до 03.12.2014 року.

Відповідно до умов договору, відповідач зобовязується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього графіком погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитор свої зобовязання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 13935,45 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 03.08.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом 13354,86 грн., за відсотками 2,56 грн. та по комісії 4255,35 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобовязань в частині повернення кредиту та\або сплати процентів, комісії згідно з умовами договору, відповідач зобовязаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконання зобовязання.

У звязку з систематичним порушенням боржником своїх обовязків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому було нараховано неустойку.

На 03.08.2015 року розмір неустойки становить: штраф 5900 грн.

Аналізуючи норми ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежуються останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, розмір неустойки становить:

Штраф 1750,00 грн.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обовязків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та\або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобовязання з повернення кредиту за договором.

На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобовязання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками та неустойкою.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не зявився, в адресованій суду заяві підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить справу розглядати за його відсутності на підставі наявних доказів та матеріалів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у задоволенні позову відмовити, так як кредитного договору з банком він не укладав, пояснив, що 02.12.2012 року договір не міг бути укладеним за відсутністю в день укладання договору ОСОБА_5, яка на той час діяла на підставі довіреності, крім того це був вихідний день коли філії ПАТ «Альфа-Банк» не працюють, таким чином договір не могло бути укладено. Вважає, що договір від 02.12.2012 року не має юридичної сили та є нікчемним. 02.12.2012 року оригінал (примірник) договору йому не надавався, по суті договір не укладався.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що 30 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_3» укладено договір факторингу з подальшими змінами і доповненнями.

08 грудня 2014 року у відповідності до додаткової угоди №2 до договору факторингу від 30 вересня 2014 року доповнено перелік кредитних договорів, що відступаються. Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. фактор (ТОВ «Дата ОСОБА_3») зобовязується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ПАТ «Альфа-Банк») за плату, а клієнт зобовязується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Право грошової вимоги вважається відступленим фактору в день отримання клієнтом грошових коштів від фактора.

Внаслідок укладення вказаних договорів 08.12.2014 року відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Дата ОСОБА_3» набуло статусу нового кредитора\стягувача, за договором №401334141 від 02 грудня 2012 року позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

У порушення умов договору, відповідач, свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 03.08.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом 13354,86 грн., за відсотками 2,56 грн., по комісії 4255,35 грн. та штраф 1750,00 грн.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторовіуразі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний (стороною) сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

В матеріалах справи знаходиться ксерокопія кредитного договору №401334141 від 02.12.2012 року з підписом скріпленим печаткою ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності №1066/12 від 31.08.2012 року та підписом позичальника ОСОБА_2 (а.с.5), а також мається ксерокопія кредитного договору №401334141 від 02.12.2012 року без підпису ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності №1066/12 від 31.08.2012 року та без скріплення печаткою на її підписі та підписом позичальника ОСОБА_2 (а.с.73). Позивачем суду не надано належного доказу, а саме вищевказаного договору його оригіналу для дослідження в судовому засіданні. Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 стверджував, що підпис у графаку платежів та розрахунку на а.с. 11 взагалі підроблений і йому не належить.

В судовому засіданні було встановлено, що за календарем за 2012 рік дійсно 02.12.2012 року був вихідним днем неділя. Позивач не надав суду доказів, що цей день був оголошений робочим днем у позивача.

На підставі ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених сторонами обставин.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними (ст. 58 ЦПК України) та допустимими (ст. 59 ЦПК України).

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В мотивувальній частині ухвали судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2013 року (а.с. 96) зазначено, що «з кредитного договору №401334141 від 02 грудня 2012 року видно, що цей договір підписано лише однією із сторін, а саме ОСОБА_2 Представником ПАТ «Альфа-Банк» цей договір не підписано, печаткою не скріплено. Крім того, в момент підписання позивачем цього договору, представник ПАТ «Альфа-Банк» присутнім не був», «Матеріали справи не містять відомостей про те, що такий кредитний договір між сторонами було укладено». «…договір, який не був укладений між сторонами, не підлягає розірванню або визнанню його недійсним, як того вимагає позивач. Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним». Вищевказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду доказів про те, що 02 грудня 2012 року дійсно між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, ст. 15 УК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позова ТОВ «Дата ОСОБА_3» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення. Мотивувальна частина рішення буде виготовлена 27 лютого 2016 року.

Суддя Л. О. Якименко