Вирок № 56106793, 26.02.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/385/16-к н.п. 1-кп/415/205/16

ВИРОК

Іменем України

"26" лютого 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю секретаря Зайченко І.А.

прокурора Невечері Є.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2

законного представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015130240002641 від 04.12.2015 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого:1) 13 лютого 1997 року Попаснянським районним судом за ч. 3 ст. 140, ст. 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 12 травня 1998 року Попаснянським районним судом за ст. 17, ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 82, ст. 42, ст. 43 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 9 грудня 2003 року за постановою Краснолучського міського суду від 1 грудня 2003 року на підставі ст. 81 КК України умовно достроково на невідбутий строк 1 рік 4 місяці 15 днів; 3) 4 серпня 2004 року Попаснянським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 26 березня 2008 року за постановою Перевальського районного суду Луганської області від 18 березня 2008 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 3 дні, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2015 року в ранковий час, більш точний час у ході досудового розслідування та під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: м. Лисичанськ, вул. Новоселів, 80, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, маючи умисел на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, достовірно знаючи, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, є неповнолітнім, шляхом пропозиції та переконання схилив його до скоєння таємного викрадення майна ОСОБА_4, і тим самим втягнув ОСОБА_2 у злочинну діяльність.

14 вересня 2015 року в ранковий час, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 04.01.2016 року у відношенні якого набрав законної сили, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, шляхом вільного доступу через незачинені двері проник на подвіря будинку № 89, розташованого на вул. Новоселів м. Лисичанська, після чого шляхом вільного доступу через відкриті двері проник до флігеля, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_4, а саме: смартфон «Bravis Нit» вартістю 1975 гривень, чохол до нього вартістю 85 гривень, фотокамеру «Panasonic Lumix DMC-LS5 Black» вартістю 550 гривень з картою пам'яті SDHC Class6 обємом 8 GB вартістю 72 гривні, а також сумку-чохол вартістю 140,80 гривень. Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи разом з неповнолітнім ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, через незачинені двері проник до будинку, розташованого на даному подвірї, звідки повторно таємно викрав у ОСОБА_4 системний блок «АМИ» модель PC 4XX вартістю 300 гривень, монітор «Samsung» модель «Sync master 920n» вартістю 800 гривень, клавіатуру «Logitech K-120» вартістю 185,40 гривень, маніпулятор «компютерна миша» вартістю 27,50 гривень, модем для мобільного інтернету оператора МТС вартістю 157,25 гривень, куртку чоловічу джинсову вартістю 220 гривень, праску марки УТП 1000 - 1.8/220 вартістю 163 гривні, портативний DVD плеєр «MPS-706» вартістю 1169,22 гривні, аллюмінієву соковарку сріблястого кольору фірми «Interos» вартістю 327,60 гривень, ковдру з овчини вартістю 500 гривень, покривало стьобане вартістю 270 гривень, покривало стьобане з синтепоновою підкладкою вартістю 260 гривень, махровий рушник розміром 150 см х 60 см вартістю 90 гривень, махровий рушник розміром 75 см х 50 см вартістю 60 гривень, двоспальний комплект ситцевої постільної білизни вартістю 485 гривень, шнур здовжувач електричний вартістю 350 гривень, чоловічу осінню куртку вартістю 600 гривень, жіночий плащ вартістю 1200 гривень. Далі, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи разом з неповнолітнім ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, через незачинені двері, проник до сараю, розташованого на вказаному подвірї, звідки повторно таємно викрав розкладну спінінгову вудку вартістю 250 гривень, а також ручну пилку, оцинковане корито, корзину, плетену з лози, настінний годинник, бурки, чоловічі кросівки, праску марки УТ 1000-1,2, галоші, 2 простирадла, 2 наволки, підодіяльник, 5 кг картоплі та 3 кг 394 гр цибулі, які не становлять для потерпілого майнової цінності, чим спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 10237,77 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 14 вересня 2015 року в ранковий час, після вживання спиртних напоїв, достовірно знаючи, що ОСОБА_2, є неповнолітнім, оскільки він навчався разом з його племінницею, яка також є неповнолітньою, шляхом пропозиції та переконання, що потерпілий ОСОБА_4 спить, а тому ніхто не побачить і не запідозрить їх у вчинені злочину, схилив його до скоєння таємного викрадення майна ОСОБА_4

14 вересня 2015 року в ранковий час, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, діючи за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, через незачинені двері проник на подвіря будинку № 89, розташованого на вул. Новоселів м. Лисичанська, після чого через відкриті двері проник до флігеля, а потім до будинку та сараю, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_4 Частину викраденого майна, а саме: фотоапарат, DVD плейєр та соковарку він продав, а гроші витратив на продукти харчування для своєї родини. Все інше майно, яким він заволодів, було добровільно видано ним працівникам поліції та повернуто потерпілому ОСОБА_4 В скоєному щиро розкаявся, просив суд суворого його не наказувати, та надати шанс на виправленя, врахувати що він тривалий час проживає однією сімєю з ОСОБА_5, від спільного життя у нього є четверо неповнолітніх дітей, однак батько в свідоцтві про народження дітей записаний зі слів їх матері.

Потерпілий ОСОБА_2 у присутності свого законного представника ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 13 вересня 2015 року він знаходився в гостях у обвинуваченого, де також перебував і потерпілий ОСОБА_4, з яким обвинувачений вживав спиртні напої. Від випитого потерпілий сильно спянів і десь після 2-ї години 14.09.2015 року обвинувачений провів потерпілого додому, а повернувшись, запропонував йому (ОСОБА_3) вчинити крадіжку майна потерпілого, на що він спочатку відмовився, однак обвинувачений запевнив, що ОСОБА_4 спить і ніхто не побачить їх і не запідозрить у вчиненні крадіжки, після чого він погодився.

Відповідаючи на питання суду зазначив, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.01.2016 року його було визнано винним в тому числі і за вчиненні даного злочину,за ч.1,3 ст.185, 70 ч.1, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Претензій до обвинуваченого він немає, на призначенні суворого виду покарання не наполягав та просив суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, потерпілий та законний представник потерпілого, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність повністю доведена, і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 304 КК України.

Також доведена вина ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.111), у побуті за місцем мешкання характеризується негативно (а.с.112), раніше судимий (а.с. 114,115), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Також, в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, за злочин, передбачений ч. 1 ст. 304 КК України, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів, оскільки на підставі п.19 абз.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до якого якщо має місце сукупність злочинів, для одного з яких рецидив утворює повторність, що передбачена як ознака цього злочину, яка впливає на його кваліфікацію, а для іншого рецидив злочинів такої ознаки не утворює, то при призначенні покарання за інший злочин суд може врахувати рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, за місцем проживання характеризується негативно, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисні злочини, в тому числі проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, судвважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 304 КК України.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, який усвідомлюючи свою провину в судовому засіданні вибачався за скоєне, має постійне місце мешкання де проживає однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 на утриманні якої знаходяться пятеро неповнолітніх дітей, беручи до уваги, що частину викраденого майна було повернуто потерпілому ОСОБА_4, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника, які просили не призначати обвинуваченому покарання, повязане з реальним відбуттям та не позбавляти його волі, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимогст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням максимального іспитового строку, визначеного ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбаченихст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не предявлений, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи (а.с.86-90), витрати у сумі 921гривень 60 копійок на залучення експертів (а.с.93), а також дактилоскопічної експертизи № 2913/31 від 04.11.2015 року (а.с.60-69) витрати у сумі 768 гривень на залучення експертів (а.с.59)- підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази :

-оцинковане корито, корзину плетену з лози, настінний годинник, бурки, кросівки 43р., праску марки УТ 1000, калоші, простирадло з блакитними полосами, 2 наволоки, підодіяльник з зображенням тигру, простирадло з зображенням квадратів, 4 кг. 178 гр. картоплі, 3 кг. 394 гр. цибулі, які згідно розписки, знаходяться на зберіганні у ОСОБА_6 (а.с.81) - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_4;

-ручну пилку, модем для входу в інтернет мобільного оператора МТС, саморобну здовжувальну електропереноску довжиною 31,5 м., чоловічий джинсовий піджак, системний блок «АМИ» модель РС 4ХХ, монітор Samsung моделі «Sung master 920n», клавіатуру «Logitech К-120», компютерну мишку на дроті чорного кольору, 2 компютерних шнури живлення, які відповідно до постанови слідчого передані на зберіганні у камеру речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області (а.с.80) - підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_4

Речові докази, а саме: мобільний телефон «Bravis» моделі hit IMEI 359778020545891 IMEI 2: 359778020545909 із зарядним пристроєм та чохлом до нього, інструкцією з експлуатації та пакувальним коробком мають значення для кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України, а тому підстав для вирішення долі зазначених речових доказів при ухваленні даного вироку суд не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст.349,ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 304 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно дост. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати:

- за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

- за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 921 гривня 60 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

-оцинковане корито, корзину плетену з лози, настінний годинник, бурки, кросівки 43р., праску марки УТ 1000, калоші, простирадло з блакитними полосами, 2 наволоки, підодіяльник з зображенням тигру, простирадло з зображенням квадратів, 4 кг. 178 гр. картоплі, 3 кг. 394 гр. цибулі, які згідно розписки, знаходяться на зберіганні у ОСОБА_6 - повернути потерпілому ОСОБА_4;

-ручну пилку, модем для входу в інтернет мобільного оператора МТС, саморобну здовжувальну електропереноску довжиною 31,5 м., чоловічий джинсовий піджак, системний блок «АМИ» модель РС 4ХХ, монітор Samsung моделі «Sung master 920n», клавіатуру «Logitech К-120», компютерну мишку на дроті чорного кольору, 2 компютерних шнури живлення, які відповідно до постанови слідчого знаходяться на зберіганні у камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - повернути потерпілому ОСОБА_4;

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_8, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України

Суддя: М.М.Старікова