Ухвала суду № 56106253, 23.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1010/15-ц

Провадження № 22-ц/779/340/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апелянта та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городенківського районного суду від 15 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6, в якому, після уточнення позовних вимог, просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що передане їй на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 17.06.2015 року, шляхом зобов'язання відповідачів повернути їй автомобіль марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2009, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Городенківського районного суду від 15 грудня 2015 року позов задоволено повністю.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, що передане ОСОБА_5 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від 17.06.2015 року, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 автомобіль марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2009, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

На дане рішення відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до фактичних обставин справи та матеріалів, які розглядалися судом, його сином ОСОБА_7 в січні 2013 року укладено усний договір на придбання автомобіля марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2009, з ОСОБА_8

ОСОБА_7 особисто сплатив ОСОБА_8 за автомобіль кошти в розмірі 4200 доларів США, а ОСОБА_8 передав вказаний автомобіль ОСОБА_7, яким той користувався до дня смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Власником автомобіля марки ВАЗ 210700-20, рік випуску 2009, являється гр. ОСОБА_9

Про обставини, що ОСОБА_7 в січні 2013 року укладено усний договір з ОСОБА_8, підтвердив сам ОСОБА_8, власник автомобіля ОСОБА_9, теж саме підтвердив про передачу грошей ОСОБА_7 та автомобіля ОСОБА_8 свідок ОСОБА_10, це також підтверджується й іншими належними та допустимими доказами.

Позивач ОСОБА_5 в шлюбі з ОСОБА_7 не перебувала, спільно з ним не проживала, господарства ними не велось, спільного бюджету не мали.

Проте у вересні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом про передачу їй автомобіля, посилаючись на те, що відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 17 червня 2015 року, складеною від імені ОСОБА_8, вона уповноважена керувати та розпоряджатися автомобілем марки ВАЗ 210700-29, 2009 року випуску, за який в січні 2013 року ОСОБА_7 (син апелянта) особисто сплатив ОСОБА_8 кошти в розмірі 4200 доларів США, а ОСОБА_8 передав вказаний автомобіль ОСОБА_7

У встановленому законом порядку зазначений усний договір між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, а також власником автомобіля ОСОБА_9 визнаний недійсним не був і виконаний сторонами в січні 2013 року, тобто існували між ними зобов'язальні відносини. Видача довіреності на розпорядження автомобілем на ім'я ОСОБА_5, вважає апелянт, є не що інше, як безпідставне набуття майна без достатньої правової підстави.

Видачу довіреності чи передоручення повноважень на розпорядження транспортним засобом, що був в експлуатації ОСОБА_7 без укладення договору купівлі-продажу, не можна вважати договором, укладеним відповідно до закону. Довіреність на право користування автомобілем, яка отримана ОСОБА_5 від ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_7, не підтверджує факт передачі грошових коштів, адже грошові кошти передані власнику автомобіля саме ОСОБА_7, та не підтверджує факт передачі автомобіля.

Апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, не врахував, що до спірних правовідносин слід застосувати ст.1212 ЦК України, оскільки апелянт, як спадкоємець за законом першої черги, має право на спадкове майно після смерті сина ОСОБА_7, а саме, і на розпорядження автомобілем марки ВАЗ 210700-29, 2009 року випуску.

Таким чином, ОСОБА_5 без достатніх правових підстав набула право на розпорядження автомобілем марки ВАЗ 210700-29, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1., який перебував у сина апелянта.

У порушення ст.60 ЦПК України позивачка не довела, що автомобіль марки ВАЗ 210700-29, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. за який в січні 2013 року син - ОСОБА_7 особисто сплатив ОСОБА_8 кошти в розмірі 4200 доларів США, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності.

Просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить автомобіль ВАЗ 210700-20 легковий, седан, рік випуску 2009, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

28.01.2013 року ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_8, що мешкає в АДРЕСА_2 або ОСОБА_12 або ОСОБА_13, що мешкають в АДРЕСА_1 (кожен діє самостійно один від одного), управляти, розпоряджатися, зняти з обліку в органах ДАІ та поставити на облік, продавати за ціну та умовах за їх розсудом, обміняти, укласти договір позички, договір оренди, належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого ВРЕР для обслуговування м. Чернівці при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 29.01.2010 року, автомобілем марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Довіреність видана з правом передоручення третім особам та правом виїзду за кордон строком на десять років та дійсна до 28.01.2023 року, що підтверджується довіреністю від 28.01.2013 року серії ВТБ №641500, посвідченою приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованою в реєстрі нотаріальних дій за №580 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 (син відповідача ОСОБА_6), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.33).

17.06.2015 року ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_9, уповноважив ОСОБА_14 та\або ОСОБА_5, що проживає в АДРЕСА_3 (кожен діє окремо та незалежно один від одного), управляти, розпоряджатися, зняти з обліку в органах ДАІ та поставити на облік, продавати за ціну та умовах за їх розсудом, обміняти, укласти договір позички, договір оренди належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого ВРЕР для обслуговування м. Чернівці при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області від 29.01.2010 року, автомобілем марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. Довіреність видана строком до 28.01.2023 року, з правом використання ТЗ за межами України, що підтверджується довіреністю від 17.06.2015 року серії НАН №928919, посвідченою приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області та зареєстрованою в реєстрі нотаріальних дій за №1971 (а.с.8).

Вищевказані довіреності не скасовані та не припиненні, що стверджується скороченими витягами з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) №30002841 та №30002807 від 10.11.2015 року, виданими приватним нотаріусом Івано-Франківської області Стефурак Н.Я. (а.с.46).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 ствердив той факт, що являється власником автомобіля марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який в 2013 році по довіреності продав у Хотинський район ОСОБА_8. Вказав, що довіреність не скасовував і не відкликав.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що дійсно в 2013 році придбав у ОСОБА_9 автомобіль марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який в подальшому продав ОСОБА_7. Вказав, що на ОСОБА_7 жодних документів на машину не оформляв, довіреності не надавав, оскільки ОСОБА_7 поспішав і сказав, що приїде пізніше для того, щоб оформити необхідні документи. Ствердив, що в червні 2015 року надав довіреність на право управляти, розпоряджатися автомобілем марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_14 та ОСОБА_5, так як остання пояснила, що являється громадянською дружиною ОСОБА_7, який помер, та представила всі необхідні документи. Ствердив, що довіреність не скасовував та не відкликав.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживали разом близько 6 років в громадянському шлюбі, разом купляли машину у Чернівцях за кошти, які були зароблені ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що був товаришем ОСОБА_7 Разом з ОСОБА_7 в січні 2013 року їздили у Чернівці купляти машину ВАЗ 2107. Вказує, що за життя ОСОБА_7 йому говорив, що коли помре, хай батько продасть машину, а за ці кошти поставить пам'ятник.

Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 пояснили, що машину купляв ОСОБА_7, проте даною машиною користувались ОСОБА_20 та її син.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 згідно довіреності від 17.06.2015 року серії НАН №928919 має право управляти, розпоряджатися автомобілем марки ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка ніким не скасована та дія її не припинена (а.с.8).

Відповідачами жодних доказів, які б підтверджували законне право користуватися та утримувати вищевказаний автомобіль, суду не надано.

Відповідно до статті 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, відповідачі володіють безпідставно чужим майном, автомобілем ВАЗ 210700-20, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та утримують його у себе без достатньої правової підстави, чим порушується право позивачки на підставі довіреності на користування та розпорядження спірним автомобілем.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та про захист порушеного права позивачки.

Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі, про те, що апелянт, як спадкоємець за законом першої черги, має право на спадкове майно після смерті сина, а саме, і на розпорядження спірним автомобілем, тому слід застосовувати ст.1212 ЦК України, то такі доводи є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 не став власником спірного автомобіля, а отже даний автомобіль не є спадковим майном і не підлягає спадкуванню після смерті ОСОБА_7

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_5 без достатніх правових підстав набула право на розпорядження спірним автомобілем, який перебував у сина апелянта, оскільки такі доводи є голослівними, оскільки наявна довіреність, що видана на ім'я позивачки, яка є чинною, не скасована і не припинена, надає останній право у встановленому законом порядку управляти та розпоряджатися спірним автомобілем.

В апеляційній скарзі апелянт також посилався на те, що у порушення ст.60 ЦПК України позивачка не довела, що спірний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності її та ОСОБА_7 Такі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки позивачка не ставила питання про поділ спільного сумісного майна, а про усунення перешкод з боку відповідачів, які порушують її право, надане на підставі довіреності, управляти та розпоряджатися спірним автомобілем, і такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

Також і інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну ска ргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Л.В. Василишин