Рішення № 56106240, 25.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/746/15-ц

Провадження № 22-ц/779/444/2016

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.

за участю: апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що в порушення вимог трудового законодавства, наказом відповідача №1 від 12.01.2015 року його було незаконно звільнено з роботи з 12.01.2015 року, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні відповідачем не виплачено заборгованість по заробітній платі, не проведено індексацію заробітної плати, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Крім того,звільнення з роботи відбулось без погодження з органом профспілкового комітету.

У зв'язку з цим, ОСОБА_2 просив ухвалити рішення яким стягнути з відповідача грошові суми належні йому до виплати та заподіяну у зв'язку з незаконним звільненням моральну шкоду.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділу збуту та маркетингу Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття».

Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 7090 грн. 15 коп., індексацію - 134 грн.83 коп., заборгованість за невикористані відпустку - 854 грн. 02 коп., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 1353 грн. 03 коп., вихідну допомогу в сумі 1 277 грн. 89 коп., моральну шкоду в сумі 2000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення грошових сум, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що відповідачем не надано будь яких документів щодо бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві, а відтак апелянтом самостійно здійснено розрахунок по заборгованості ПАТ «Прикарпаття» виходячи з законодавчо гарантованого мінімального розміру заробітної плати.

Крім того, судом не враховано, положення ст. 56 КЗпП України, яка регламентує роботу з неповним робочим часом. Будь якої заяви про переведення на неповний робочий час позивач не подавав, відповідного наказу про переведення його на роботу з неповним робочим часом відповідач не видавав. Також на підприємстві ПАТ «Прикарпаття» не був розроблений штатний розпис на 2014 рік і не підписаний колективний договір, що також є порушенням вимог законодавства про працю.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових сум апелянт просив скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 41 092, 08 грн., згідно самостійно здійсненого та поданого до апеляційного суду розрахунку.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просить задовольнити його вимоги.

Представник ПАТ «Прикарпаття», будучи належно повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився, причини неявки не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зважаючи на те, що рішення суду в частині поновлення на роботі, жодною із сторін, в тому числі і апелянтом не оскаржується, то воно в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що ж стосується судового рішення в частині стягнення грошових сум, колегія суддів виходить з наступного.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, і не оспорюється жодною із сторін, що ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді начальника відділу збуту та маркетингу і був звільнений з роботи наказом №1 від 12.01.2015 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу збуту та маркетингу ПАТ «Прикарпаття» з 12.01.2015 року ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційною інстанцією.

Що стосується стягнення грошових сум на користь позивача, то колегія суддів частково погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних первинних документів щодо нарахування заробітної плати позивачу за період 2013-2014 ПАТ «Прикарпаття» не надало, з інформацією, що міститься у довідках, наданих ОСОБА_2 про розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення, позивач не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотаннями позивача, на підставі ухвал Коломийського міськрайонного суду від 29.09.2015 року та 27.10.2015 року на підприємстві відповідача (ПАТ «Прикарпаття») Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проводились планова та позапланова перевірки щодо дотримання керівництвом ПАТ «Прикарпаття» норм законодавства про працю, правильності нарахування та своєчасності виплати заробітної плати працівникам відповідача.

За результатами перевірки та відповідно складеного акту, з листа відповіді №1280 від 10.12. 2015 року станом на день перевірки (03.12.2015 року) заборгованість з виплати заробітної плати працівнику ОСОБА_2 на день звільнення (12.01.2015 року) становить 11 323,26 грн. (а.с. 135).

Акту Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_2 не оскаржував, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що саме вказана сума об'єктивно відображає стан розрахунків з позивачем по заробітній платі підлягає стягненню на його користь.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення вихідної допомоги, то сам ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції визнав, що оскільки його судом поновлено на роботі, то його вимога судом у цій частині задоволена безпідставно.

Вирішуючи питання стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату, колегія суддів виходить з того, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області надано загальну суму заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 на час його звільнення, без зазначення періодів, коли ця заборгованість утворилася. Таким чином, судом нараховується компенсація, виходячи з індексу інфляції - 142, 3% за 2015 рік, що складає 4789 грн. 74 коп.

Позивачем не надано доказів на спростування розрахунків відповідача сум індексації та компенсації за невикористану відпустку (відповідно 134 грн.83 коп. та 854 грн. 02 коп.), тому такі приймаються судом, як і сума до відшкодування моральної шкоди - 2000 грн., яку ОСОБА_2 також не оспорює.

Крім цього, слід зазначити, що при зверненні до суду ОСОБА_2 було також заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак така судом першої інстанції не вирішена.

Визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 12.01.2015 року по 25.12.2015 року) колегія суддів виходить з заробітку позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, тобто за листопад та грудень 2014 року. За час вимушеного прогулу слід стягнути 2046 грн. 43 коп.

Що стосується інших доводів позивача, зокрема, щодо нарахування та стягнення з відповідача грошових сум. виходячи з посадового окладу (без врахування роботи з неповним тижнем та робочим днем), то такі не були предметом позову; правомірність переведення працівників ПАТ «Прикарпаття» на умови скороченого робочого часу судом не досліджувалися.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення в частині стягнення грошових сум судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення по суті спору.

На підставі наведеного та ст.ст. 47, 95, 116, 117 КЗпП України , керуючись ст.ст. 307; 309; 313, 314; 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2015 року в частині стягнення грошових сум скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення

Стягнути з ПАТ «Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 323 грн. 26 коп., індексацію - 134 грн.83 коп., заборгованість за невикористані відпустку - 854 грн. 02 коп., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 4789 грн. 74 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу 2046 грн. 43 коп., а всього 19 148 грн. 28 коп. Стягнути з ПАТ «Прикарпаття» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 грудня 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв