Постанова № 56104163, 25.02.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/913/16-а

Провадження № 2-а/204/31/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача Антоненко С.Е.,

розглянувши у відкриоому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську в особі рядового поліції Антоненко Станіслава Едуардовича, третя особа Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську МВС України про скасування постанови ПС 2 № 742006 від 02.02.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську в особі поліцейського 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську рядового поліції Антонечко Станіслава Едуардовича. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те що, 02.02.2012 року відносно ОСОБА_1, поліцейським 4 роти З батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська в особі рядового поліції Антоненко Станіславом Едуардовичем було винесено постанову ПС 2 № 742006 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав. По-перше, постанова про адміністративне правопорушення складена на «Загот Ірину Константинівну», хоча позивачем було пред'явлене водійське посвідчення в якому вказані її дійсні анкетні дані, а саме «Зогот Ірина Костянтинівна». По-друге, 02.02.2016 року ОСОБА_1 на своєму автомобілі марки Renaut Меgапе, н.з. НОМЕР_1 під'їжджаючи до торгівельно-розважального центру «МОСТ-СІТІ», виконуючи Правила дорожнього руху, оцінюючі дорожню обстановку шукала вільне місце для паркування. Побачивши вільне місце для паркування, та визначивши його віддаленість від зони пішохідного переходу, вона здійснила паркування свого автомобіля. Після цього відразу до ОСОБА_1 звернувся поліцейський 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська в особі рядового поліції Антоненко Станіславом Едуардовичем (далі - посадова особа), так він представився позивачу, але при цьому не показав своє службове посвідчення, а також право на винесення оскаржуваної постанови) і сказав ОСОБА_1, що вона нібито порушила Правила дорожнього рух України, а саме вимогу здійснювати паркування з віддаленістю від пішохідного переходу. Позивач пояснила посадовій особі, що здійснила паркування приблизно за 12-13 метрів до зони пішохідного переходу, перед цим переконавшись у виконанні норм Правил Дорожнього Руху. Але, не беручи до уваги її пояснень, поліцейський 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська в особі рядового поліції Антоненко Станіслав Едуардович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на неї було накладено штраф у сумі 255,00 грн. При цьому посадовою особою було порушено норми, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, згідно ст. 254 КУпАП Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. При цьому в випадку ОСОБА_1 ст.. 258 КУпАП не застосовується, тому складання посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковим. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Більше того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються як свідки, так і докази у вигляді фото або відео матеріалів, що підтверджують вчинення особою правопорушення, а також в якості обов'язкової графи в «пояснення правопорушника». Не оформивши протокол про адміністративне правопорушення посадова особа обмежила законні права позивача на захист та доведення того, що в її діях відсутній склад правопорушення. Адже неодноразово ОСОБА_1 просила посадову особу з'ясувати та відстежити, або якимось чином замірити відстань до пішохідного переходу, що одразу б звільнило її від відповідальності за п. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 280 КУпАП посадова особа зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, при розгляді справи не були з'ясовані та доведені всі обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення. Однак поліцейський 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська в особі рядового поліції Антоненко Станіслав Едуардович, всупереч покладеним на нього державою обов'язком, поверхнево та упереджено оцінив дорожню обстановку, формально поставився до виконуваних ним обов'язків, що призвело до хибного застосування норм адміністративного права, при цьому порушення ним норм процесуального права та виконання своїх внутрішніх інструкцій. Враховуючи упереджену оцінку посадової особи та висловлення ним своєї суб'єктивної думки з приводу наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного проступку, позивач запропонував інспектору залучити свідків, які б могли підтвердити її пояснення, що викладені в протоколі. Вважає, що зазначена бездіяльність посадової особи є зухвалим порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, та вважає за необхідне звернути на це увагу суду. Таким чином, поліцейським 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпропетровська в особі рядового поліції Антоненко Станіславом Едуардовичем були допущені грубі помилки під час винесення постанови, при цьому не склавши відповідного протоколу про адміністративне правопорушення та встановлення фактичних обставин по справі, а також вчинене грубе порушення ст. 252 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Наразі, через халатне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків, позивач не має можливості скористатися можливістю посилання на пояснення свідка в підтвердження своїх слів, що істотно перешкоджає встановленню істини по справі. На підставі вище викладеного позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач надав суду заперечення на позов, в яких відповідач посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пункт 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Керуючись пунктом 15.9. (Г) Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001р. надалі - Правила), зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Автомобіль Позивача знаходився біля пішохідного переходу, який причиняв незручність та огляд переходу пішоходам та водіям транспортних засобів, які наближаються до переходу, учасники дорожнього руху позбавлені достатнього огляду для забезпечення власної безпеки. У результаті може статися наїзд на пішохода, що раптово з'явився з-за припаркованого транспортного засобу. Беручи до уваги відео з нагрудної камери інспектора патрульної поліції Антоненка Станіслава Едуардовича, на якому видно, що автомобіль Позивача знаходиться явно менше 10 м від пішохідного переходу і ніякі вимірювальні прибори, які пройшли метрологічну перевірку згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не потрібні в даному разі. Главою 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 КУпАП посадова особа органів внутрішніх справ має право скласти протокол про адміністративне правопорушення, розглянути справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та за результатами такого розгляду винести постанову у справі про адміністративне правопорушення. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг та стоянки, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідачем 02 лютого 2016 року під час виконання своїх службових обов'язків було виявлено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вчинюване Позивачем. Розглядаючи дану справу, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. За результатами розгляду адміністративної справи та з метою припинення вказаного правопорушення, а також забезпечення дотримання вимог Правил дорожнього руху до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.), шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 742006 від 02.02.2016 року. Позивачу, ОСОБА_1, під її особистий підпис було роз'яснено положення ст. 307, 308, а також права, передбачені ст. 268 надалі - КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі ст. 287, 289 КУпАП, а також значиться підпис про отримання постанови. Під час винесення постанови на місці вчинення правопорушення ніяких клопотань та зауважень від позивача не надходило, тому інспектором Антоненко С.Е. винесено постанову згідно ст. 258 КУпАП. Враховуючи вищевказане, Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Позивачем було допущене грубе порушення Правил, а саме п.15.9.г. «Зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків», чим створено небезпека для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. В постанові чітко описані правопорушення, які були скоєні позивачем. На підставі вищевикладеного просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що 02 лютого 2016 року вона приїхала до розважального центру МОСТ-СІТІ у м. Дніпропетровську, де залишила свій автомобіль на паркувальному майданчику, оплатили за послуги паркування паркувальнику та пішла по своїх справах. Коли повернулася до неї звернулися представники поліції та повідомили її, що вона порушила ПДР оскільки припар кувалася у недозволеному місці. Однак, вона не погодилася з цим, тому що саме паркувальник вказав їй на це місце і вона залишила свій автомобіль на місці паркування, а тому порушення в її діях не має. Працівники поліції на місці винесли оскаржувану нею постанову та притягли її до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн., з якою вона не згодна. Просила суд скасувати зазначену постанову, оскільки працівники поліції не складали протокол про адміністративне правопорушення, а в її діях не має складу адміністративного проступку.

Відповідач у судовому засіданні суду пояснив, що 02 лютого 2016 року позивач зупинила свій автомобіль майже на пішохідному переході, чим порушила ПДР та спричинила іншим учасникам дорожнього руху незручності. Факт порушення позивачем ПДР зафіксований на відеокамеру. У зв'язку з виявленим фактом порушення ПДР на місці вчинення було винесено постанову про притягнення позивача до відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки КУпАП не передбачене складання протоколу у даному випадку. Враховуючи наведене просив у позові відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02 лютого 2016 року поліцейським 4-ї роти 3-го батальйону УПП м. Дніпропетровська була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення про ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а. с. 5).

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 02.02.2016 року о 16 год. 20 хв. В м. Дніпропетровську, по вул. Харківська, зайняла стоянку в зоні дії пішохідного переходу чим порушила п.п. 15.9. г) Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124 1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132 1, частинами шостою і одинадцятою статті 133 1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведені приписи закону суд не приймає до уваги та критично ставиться до посилань позивача на той факт, що відповідач порушив процедуру притягнення її до адміністративної відповідальності та виніс оскаржувану постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки складання протоколу у випадках вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП діючим законодавством не передбачено, а відповідач по справі діючи в межах наданих йому законом повноважень мав право розглянути вказане адміністративне правопорушення та винести постанову ПС 2 № 742006 від 02.02.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона не вчиняла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та порушувала п.п. 15.9 правил дорожнього руху України, оскільки її автомобіль було припарковано на відстані 12-13 метрів від пішохідного переходу.

Відповідно до п.п. г) п. 15.9 правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року N 1306, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 метрів від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Згідно відеозапису від 02 лютого 2016 року встановлено, що автомобіль позивача було зупинено на відстані, що є значно меншою десяти метрів від пішохідного переходу. Відеозапис долучений до матеріалів справи (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що вона не порушувала правила дорожнього руху України та зупинилася на відстані більше 10 метрів від пішохідного переходу, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 742006 від 02.02.2016 року поліцейський 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську рядовий поліції Антоненко Станіслава Едуардовича на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 122, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, та керуючись ст.ст. 1, 2, 11, 69, 71, 80, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську в особі рядового поліції Антоненко Станіслава Едуардовича, третя особа Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську МВС України про скасування постанови ПС 2 № 742006 від 02.02.2016 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Д.Л. Черкез