Ухвала суду № 56099331, 22.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1599/15-ц Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/1058/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 4

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дернівської сільської ради Баришівського району Київської області, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та факту побудови домоволодіння внаслідок спільної праці, визнання права власності на частину майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував наступним:

З 1981 року він проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю без укладення шлюбу. За рахунок спільної праці та спільних коштів у 1988 році ними був побудований житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадщину прийняли пощивач та донька померлої ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року також померла. Останні п'ять років життя ОСОБА_4 майже не ходила, він допомагав їй рухатися, а останні півроку здійснював за нею безпосередній догляд. Позивач після смерті ОСОБА_4 звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, де йому було повідомлено про зміну заповідального розпорядження ОСОБА_4, яка все майно заповіла своїй дочці ОСОБА_5, позбавивши його будь-яких прав на будинок.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив суд встановити факт, що він та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в період з 1981 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року вели спільне господарство та мали спільний бюджет; встановити факт побудови житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 внаслідок спільної праці позивача та ОСОБА_4; визнати за позщивачем право власності на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку загальною з господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтувала скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем доведено належним чином ту обставину, що спірний будинок був побудований ним та ОСОБА_4 Зазначає, що судом не взято до уваги доводи її заперечень на позовну заяву. Крім того вказує, що право власності ОСОБА_4 на вказаний будинок було зареєстровано 02 квітня 2008 року, а 14 вересня 2015 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок. За таких умов вважає, що позов підлягає залишенню без задоволення. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження факт побудови спірного будинку за рахунок спільної праці та спільних коштів позивача та ОСОБА_4 Дана обставина була належним чином доведена в ході розгляду справи за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема відповідних довідок сільської ради та показів допитаних в ході розгляду справи свідків. З такими висновками суду в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.

Як вбачається з технічної документації на спірний будинок, його було побудовано у 1988 році, а один із сараїв - у 2004 році. Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України „Про власність", що діяли на час виникнення спірних відносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

З урахуванням обставин справи, те, що позивач проживав з ОСОБА_4 однією сім'єю, а спірне майно (будинок) було створено в результаті їх спільної праці, обумовлює обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання за ним права власності на частину спільного з ОСОБА_4 будинку.

Колегія суддів критично відноситься до посилань відповідача на те, що без визнання недійсним свідоцтва про право власності на весь спірний будинок на ім'я ОСОБА_4, неможливо визнати права власності на ? будинку за позивачем, оскільки це породжує право двох осіб на 3/2 будинку (1+ ?). З такою позицією апелянта суд не може погодитися, оскільки у разі, коли особа оспорює право власності іншої особи на майно, визнання за нею права на такий об'єкт (його частину) припиняє право попереднього власника на це майно (його частину). При цьому предметом спору є право осіб, а не дія свідоцтв на майно.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О.Журба

Судді: О.П.Коцюрба

А.С.Сержанюк