Рішення № 5609902, 03.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/41203.08.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»

простягнення 315699,03 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивачаХолошин А.В., представник за дов. №12-02/09 від 12.02.2009; від відповідача Микита Я.Б., юр-т, дов. №03-08/09-д1 від 03.08.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»(далі Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»(далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 315699,03 грн. за договором №16-02/09 ФП про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 16.02.2009 (далі Договір)

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 порушено провадження у справі №34/412 та призначено розгляд справи на 03.08.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору, а саме п.п.3.1, 3.2 та 3.3 Позивач, 16.02.2009 перерахував на поточний рахунок Відповідача суму 165000 грн. та 06.04.2009 перерахував на поточний рахунок Відповідача суму 150000 грн.

Відтак, Позивач загалом надав фінансової допомоги Відповідачу на загальну суму 315000 грн.

Відповідач позов визнав та підтвердив той факт, що Позивачем 16.02.2009 та 06.04.2009 було отримано 165000 грн. та 150000 відповідно.

Станом на 03.08.2009 ТОВ «Софія-Інвест»своїх зобовязань з повернення наданої ТОВ «Група Інтер Кар Груп» суми, а саме: 315000 грн. не виконала та підтверджує їх дійсність, відповідно до акта звірки взаєморозрахунків №22 від 03.08.2009.

Частиною 5 статті 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Позикодавець зобовязується надати Позичальнику безвідсоткову позику, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцю позику у визначений цим Договором термін.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Позикодавець зобовязаний надати позику протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Позичальника заяви на отримання позики.

Позика надається в безготівковому порядку, шляхом перерахування вказаної у п.2.1 цього Договору суми грошових коштів Позикодавцем на розрахунковий рахунок Позичальника.

Відповідно до п.6.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і дії до 30 квітня 2009 року, але не менше ніж до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань по цьому Договору.

Термін надання позики Позичальнику визначається з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок Позичальника, і становить 44 календарних днів.

Як слідує з наданих Позивачем банківських виписок, 16.02.2009 Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача 165000 грн., та 06.04.2009 150000 грн. поворотної безвідсоткової позики.

Згідно з п.5.1 Договору після закінчення терміну, зазначеного в п.4.1 цього Договору, Позичальник зобовязується протягом 1 банківського дня повернути суму позики.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідач, як у передбачений Договором строк, так і на дату винесення рішення, свого зобовязання щодо своєчасного повернення суми позики не виконав.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків №22 від 03.08.2009, складений підписаний та скріплений печатками представниками обох сторін, відповідно до якого залишок на користь ТОВ «Група Інтер Кар Груп»станом на 03.08.2009 склав 315 000 грн.

Відтак, факт наявності боргу за неповернутою позикою у Відповідача перед Позивачем в сумі 315 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Отже, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 315000 грн.

Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 699,03 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення повернення наданої безвідсоткової позики в розмірі 315 000 грн., вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних суд визнає правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Інвест»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38, ідентифікаційний код 32073457, п/р 26004301803, МФО 322948 в АКБ «Форум»м. Київ, п/р 2600331867 в ТОВ «Фортуна-Банк»м. Київ, МФО 300904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування Інтер Кар Груп»(03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, ідентифікаційний код 32846894) 315000 (триста п'ятнадцять тисяч) грн. основного боргу, 699 (шістсот девяносто девять) грн. 03 коп. 3% річних, а також 3156 (три тисячі сто пятдесят шість) грн. 99 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.