Ухвала суду № 56098405, 17.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/10884/15-ц Головуючий у 1-й інст. Снігір В. М.

Категорія 50 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання: Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі,

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та додаткових витрат на дитину .

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 Просила стягувати щомісячно на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі ? частини та додаткові витрати на дитину в розмірі 500 гривень. В обґрунтування позову посилалася на те, що від шлюбу з відповідачем має неповнолітню доньку-інваліда. Однак, відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча здоровий, працездатний та має дохід.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року позов задоволено у повному обсязі, вирішено питання судових витрат, допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення змінити в частині стягнення з нього додаткових витрат на дитину в розмірі 500 грн., відмовивши в задоволенні позову в цій частині. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції стягнув з нього аліменти, загальний розмір яких перевищує половину його доходу. Він проживає разом із позивачем та донькою в одній квартирі та комунальні послуги оплачує один за всіх за власні кошти. Позивач отримує пенсію на дитину інваліда в розмірі 1900 гривень щомісяця, а він працює офіційно та отримує 1 937 грн. у місяць та зобов'язаний утримувати матір - пенсіонера, інваліда 3-ї групи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що вона подана на рішення щодо частини вирішених вимог. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини не оскаржується. Відповідно до принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини.

Судом установлено, що від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 дитина визнана інвалідом (а.с.7). Вкладка до посвідчення дійсна до 22 березня 2023 року.

Обставина перебування дитини із матір'ю не оспорена.

Як убачається з виписки з медичної картки стаціонарного хворого №7545 донька має хворобливий стан здоров'я та за медичними показниками потребує лікування, чим обумовлена необхідність понесення додаткових витрат (а.с.8).

Сторони не можуть домовитися про розмір участі батька дівчинки у додаткових витратах на її лікування.

Відповідно до ст.185 СК України та роз'яснень, викладених у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір участі відповідача у додаткових витратах на доньку, пов'язаних із її хворобою, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено ті обставини, що вона обґрунтовано несе додаткові витрати на дитину -інваліда (1 288,04 грн.). ОСОБА_1 працює та має постійний дохід, стягнень по іншим аліментним зобов'язанням він не має.

За змістом ст.ст.10,11,60,212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також керується вимогами ст.182 СК України, яка передбачає необхідність урахування стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища відповідача, наявність у нього інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.

Так, відповідач працює монтером із захисту підземних трубопроводів від корозії та його середньомісячний дохід до виплати за період з 01 травня 2015 року по 31 жовтня 2015 року складав 1 936, 21 грн. (а.с.31).

Його мати є інвалідом 3-ої групи загального захворювання та дитиною війни, але на обґрунтування доводів апеляційної скарги про те, що він витрачає особисті кошти на придбання ліків для матері відповідач не надав, а отже, не довів, що несе витрати на її утримання. Зазначена обставина сама по собі автоматично не доводить виконання обов'язку по утриманню матері. Окрім того, відповідач не надав доказів про доходи матері (розміру її пенсії, доплат, необхідності у лікуванні тощо).

Сторони проживають в одній квартирі. Відповідач сплачує комунальні платежі та квитанціями доведено, що щомісячні витрати на ці потреби складають 300 грн.

Відповідач не довів, що позивач одержує пенсію на утримання дитини-інваліда в розмірі 1 900 грн., що у неї є інші постійні джерела доходів та не спростував тієї обставини, що позивач понесла додаткові витрати на дитину у розмірі 1 288,04 грн.

Таким чином, відповідач здоровий та працездатний чоловік, працює та має можливості для реалізації права на працю. Інших аліментних зобов'язань не має. Дитина є інвалідом та потребує лікування. За станом здоров'я та віком не здатна самостійно подбати про задоволення своїх потреб. Ії життя, розвиток та подальша соціалізація цілком залежить зараз від дій батьків. Мати розуміє проблему та несе обґрунтовані витрати на лікування дитини-інваліда, але батько намагається повністю ухилитися від компенсації витрат на лікування доньки.

Виходячи з найвищих інтересів дитини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір додаткових витрат на дитину-інваліда має становити 500 грн. щомісяця.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що чинне законодавство забороняє стягувати аліменти, загальний розмір яких перевищує половину доходу платника, не ґрунтуються на законі. Так, ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 50% заробітної плати, але це обмеження не поширюється на стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати може досягати до 70%.

У даному випадку аліментні зобов'язання батька перед дитиною майже не перевищують 50% від його заробітної плати (1 936,21 грн. :4 = 484,05 грн.; 484,05 грн. + 500 грн. = 984,05 грн., а половина від зарплати складає 968,11 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи, висновки їм відповідають, правильно застосував норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду, згідно ст.308 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, в частині стягнення додаткових витрат на дитину, залишає без змін.

Рішення законне та обґрунтоване. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду міськрайонного суду Житомирської області від 11 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: