Постанова № 56097147, 22.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа № 907/991/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Дубник О.П.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства „Балтік Інтернешнл Банк" Латвійська Республіка, м. Рига

на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2015 р.

у справі № 907/991/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро регіон" м. Ірпінь Київської області

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-центр" м. Мукачево

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю „Авалон-інтенсив" м. Київ

до відповідача-3: акціонерного товариства „Балтік Інтернешнл Банк" Латвійська Республіка, м. Рига

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 29.11.2013р.; визнання за позивачем права власності на спірне майно; визнання недійсними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження спірного нерухомого майна; вилучення записів про накладення заборони та іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом проведення державної реєстрації припинення; стягнення суми 5000грн. штрафу

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: не з'явився;

відповідача-3: Тоцька А.А. - за довіреністю б/н від 01.02.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.2015 р. (суддя О.Ф.Ремецькі) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними договори купівлі-продажі з моменту укладення, які укладені 29.11.2013 р. між ТОВ «Арго регіон» та ТОВ «Авалон-інтенсив»: комплексу (АЗС стаціонарного типу), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 2513; обладнання №29-5/13 на суму 114 030, 00 грн.; комплексу (АЗС стаціонарного типу), посвідченого цим же нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 2510; обладнання №29-4/13, на суму 87 540, 00 гри.; комплексу (АЗС стаціонарного типу), посвідченого цим же нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за реєстровим № 2504; обладнання №29-2/13, на суму 20 560,00 грн.

Визнано за ТОВ «Арго регіон» право власності на об'єкти: комплекс (АЗС стаціонарного типу), розташований на земельній ділянці площею 0,3000 га за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Данила Галицького (вул. Дзержинського, вул. Університетська), будинок 100, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 207817921104, загальною площею 165 кв.м. та складається з операторної - магазину, позначеного за планом літ. А, навісу, позначеного за планом літ. Б, підставки під табло №1-11, пасивно-роздавальних колонок з нафтосховищем "ІІІ-ІУ-У, замощення №УІ-УІІ; комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул.. графа фон Шенборна (вул. Островського), будинок 108, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 207793521104, загальною площею 182, 3 кв.м. та складається з операторної-магазину № 1 площею 83,3кв.м., позначеного за планом літ. А, пункту технічного обслуговування площею 92 кв.м., навісу, позначеного за планом літ. Б, вбиральні площею 7 кв.м, позначеної за планом літ. В, навісу, позначеного за планом літ. Г, АЗС № 7, резервуарів № 1-6, мощення № І-ІІ; автозаправочну станцію стаціонарного типу, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул.Пряшівська, будинок 2-б, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно 207810421104, загальною площею 164,4 кв. м. та складається з операторної-магазину, позначеної за планом літ. А, навісу, позначеного за планом літ. Б, підставки під табло № УІІ1, пасивно-роздавальних колонок з нафтосховищем № 1-У, мощення УІ-УІІ;

Визнано недійсними іпотечні договори, усі від 02.04.2014 р. укладені між ТОВ «Авалон-інтенсив» та акціонерним товариством «Балтік Банк Інтернешнл» м.Рига, Латвія, предметом іпотеки яких є:

- комплекси, розташовані за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Університетська,100 посвідченого 02.04.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 531, 532;

- комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. графа фон Шенборна, 108, посвідченого цим же нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 521, 522;

- автозаправочна станція стаціонарного типу, що розташована за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Пряшівська,2-б, посвідченого цим же нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 526, 527;

Знято заборону відчуження вказаних вище об'єктів нерухомого майна, накладених у зв'язку з посвідченням договорів іпотеки від 02.04.2014 р., укладених між ТОВ «Авалон-інтенсив» та акціонерним товариством «Балтік Інтернешнл Банк».

Стягнуто з ТОВ «Калина-центр» м. Мукачево, ТОВ «Авалон-інтенсив» м. Київ та акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» м. Рига Латвія пропорційно в дохід державного бюджету України суму 9 132 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що вищенаведені положення договорів суперечать договору про наміри від 21.10.2013 р., а також п.4 додатку №1 до протоколу загальних (позачергових) зборів учасників ТОВ «Агро регіон» від 28.11.2013 р., відповідно до якого право власності на майно переходить до покупця лише з моменту здійснення повного розрахунку за майно у строки та на умовах, що визначені договорами купівлі-продажу, з цього ж моменту у покупця виникає право провести реєстрацію за собою права власності на відповідне майно. В частині вилучення записів про накладення заборони та іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом проведення державної реєстрації припинення, то рішення суду обґрунтоване тим, що оскільки договори іпотеки від 02.04.2014р. є недійсними з моменту їх укладення, то відсутні правові підстави для утримання предметів іпотеки під обтяженням, оскільки наявність такого обтяження перешкоджає дійсному власнику здійснювати своє титульне право розпоряджатись належним йому майном. В частині стягнення штрафу рішення суду мотивоване тим, що відповідачем-1 не виконано належним чином зобов'язань за договором про надання консалтингових послуг.

Відповідачем-3 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до ст. 21.3 статуту ТОВ «Арго регіон», директор зобов'язаний діяти в інтересах товариства. Директор є підконтрольним та підзвітним загальним зборам. Відповідно до положення про повноваження директора ТОВ «Арго регіон» директор в межах наданих йому повноважень «розпоряджається будь-яким майном товариства з врахуванням обмежень встановлених загальними зборами учасників товариства». Отже, оскільки протокол про наміри від 21.10.2013 р. містить умови щодо подальшого відчуження майна товариства, то обов'язковою умовою для його підписання є наявність рішення загальних зборів учасників з цього питання, яке у позивача відсутнє. У п. 6 протоколу про наміри від 21.10.2013 р. позивач та відповідач-2 погодили, що цей протокол не є попереднім договором у розумінні ст. 635 Цивільного кодексу України та ст. 182 Господарського кодексу України. Однак, даний протокол є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків у його сторін. Протокол про наміри від 21.10.2013 р. є нікчемним, оскільки при його укладенні було відсутнє вільне волевиявлення сторін (рішення загальних зборів учасників). Окрім цього, вказує, що враховуючи вимоги ст. ст. 334, 657 Цивільного кодексу України, при укладені договорів купівлі-продажу було дотримано всіх його обов'язкових умов щодо форми, нотаріального посвідчення та подальшої реєстрації права власності. Також скаржник звертає увагу на те, що протокол загальних зборів учасників від 28.11.2013 р. не містить жодної інформації щодо складання будь-яких додатків до нього. Крім того, додатком 1 до протоколу від 28.11.2013 р. фактично зафіксовано рішення учасників товариства, які згідно статуту вони мають оформлюватись виключно протоколом. Таким чином, додаток 1 на момент складання протоколу від 28.11.2013 р. та на момент укладення оспорюваних договорів взагалі не існував, а був зроблений набагато пізніше з метою введення в оману суду та подальшого незаконного заволодіння чужим майном. Отже, відповідач-2 цілком законно та обґрунтовано не міг знати про наявність додатку 1. Крім того, законними є і іпотечні договори, оскільки при їх укладенні у відповідача-3 були всі законні підстави вважати, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю, адже право власності на нього було зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідачем-3 подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції порушено також норми процесуального права, оскільки відповідача-3 - АТ «Балтік Інтернешнл Банк» зареєстровано в Латвійській республіці (м.Рига, вул. Калею,43), не було повідомлено належним чином як учасника - нерезидента.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання.

Судова колегія розглянувши вказане клопотання, прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-4 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України). Судом також враховується, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 11.02.2016 р. явку уповноважених представників сторін визнано на власний розсуд.

В судове засідання представники позивача, відповідачів 1 та 2 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

В судовому засіданні представником апелянта викладено доводи по суті апеляційної скарги та підтримано клопотання про скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована зазначеними у ній обставинами та нормами чинного законодавства, тому підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні, з огляду на таке.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Агро регіон» в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту та протоколу №23/09/13 від 23.09.2013 р., з однієї сторони (сторона-1), та ТОВ «Авалон-інтенсив» в особі директора Сушка Вячеслава Анатолійовича з іншої сторони (сторона-2), укладено договір про наміри від 21.10.2013 р.

Відповідно до п.п.1,3 вказаного договору, сторони висловлюють намір укласти між собою в майбутньому договори купівлі-продажу нерухомого майна - комплексів та договори купівлі-продажу рухомого майна - обладнання, відповідно до яких, сторона-1 зобов'язується передати вищезазначене майно стороні-2, а сторона-2 зобов'язується прийняти таке майно та сплатити за нього визначену суму грошових коштів.

Сторони домовились, що договори купівлі-продажу будуть місти певні істотні умови, зокрема: право власності на майно переходить до покупця лише з моменту здійснення повного розрахунку за майно у строки та на умовах, що визначені договорами купівлі-продажу. З цього ж моменту у покупця виникає право провести реєстрацію за собою права власності на відповідне майно. При цьому, майно передається у володіння та користування покупцю після підписання відповідних договорів купівлі продажу та оформляється актами приймання-передачі і з моменту підписання таких актів приймання-передачі покупець має право володіти та користуватись майном а також несе ризик його випадкового знищення чи пошкодження.

Одночасно в п.6 вказаного договору про наміри, сторони узгодили, що цей протокол не є попереднім договором у розумінні ст.635 Цивільного кодексу України та ст.182 Господарського кодексу України та не покладає на сторони юридичних наслідків.

В подальшому, 28.11.2013 р. між ТОВ «Арго регіон» як замовником та ТОВ «Калина-центр» як виконавцем було укладено договір про надання консалтингових послуг №11/1-13.

Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику комплексні консалтингові послуги, які полягають в розробленні для замовника проектів договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого і рухомого майна (у випадку необхідності - змін до таких договорів), що будуть укладатись замовником як покупцем чи продавцем, у відповідності з нормами закону та істотними умовами, що будуть визначені замовником; аналізі правового статусу майна, що буде об'єктом купівлі-продажу та правовстановлюючих документів на таке майно; участі у переговорах з укладенні, посвідченні та виконанні договорів купівлі-продажу та допомозі у розв'язанні конфліктних ситуацій, що можуть виникати при укладенні, посвідченні та виконанні таких договорів; юридичному супроводі замовника під час нотаріального посвідчення укладених договорів; наданні консультацій з питань, які виникатимуть при виконанні договорів.

В подальшому, рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Арго регіон»», оформлених протоколом від 28.11.2013 р., вирішено продати частину майна товариства.

Відтак, між ТОВ «Агро регіон» та ТОВ «Авалон - інтенсив» були укладені наступі договори купівлі продажу нерухомого майна - автозаправних станцій (АЗС) та договори купівлі-продажу рухомого майна: відповідного обладнання до таких АЗС, що в цілому у їх поєднанні складають майновий комплекс автозаправних станцій стаціонарного типу:

- договір купівлі-продажу комплексу (АЗС стаціонарного типу) за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вулиця Університетська,100, що посвідчений 29.11.2013 р. Бабенко В.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за р/№2513 та договір купівлі-продажу обладнання №29-5/13 від 29.11.2013 р. на суму 114 030,00 грн.

- договір купівлі-продажу комплексу (АЗС стаціонарного типу) за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Прящівська,2-б, що посвідчений 29.11.2013 р. Бабенко В.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за р/№2510 та договір купівлі-продажу обладнання №29-4/13 від 29.11.2013р. на суму 87 540,00 грн.

- договір купівлі-продажу комплексу (АЗС стаціонарного типу) за адресою: Закарпатська область, м.Мукачево, вул. графа фон Шенборна, 108, що посвідчений 29.11.2013 р. Бабенко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за р/№2504 та договір купівлі-продажу обладнання №29-2/13 від 29.11.2013 р. на суму 20 560,00 грн.

Договори купівлі-продажу нерухомого майна та договори купівлі-продажу рухомого майна нерозривно поєднані між собою єдиною та спільною для сторін господарською метою: купівля-продаж майнового комплексу, який включає в себе як об'єкт нерухомості (АЗС стаціонарного типу, що складається із будівель та споруд), так і обладнання, яке знаходиться на вказаному комплексу (АЗС стаціонарного типу) та використовується в процесі його господарської експлуатації.

На виконання вищезазначених договорів, комплекси АЗС та обладнання до них, були передані у володіння та користування ТОВ «Авалон - інтенсив», на підтвердження чого були складені відповідні акти приймання-передачі, а державна реєстрація права власності за новим покупцем була здійснена під час нотаріального посвідчення договорів.

В подальшому між ТОВ «Авалон-Інтенсив» та АТ «Балтік Інтернешнл Банк» («Baltic International Bank»), Латвійська Республіка були укладені наступні іпотечні договори, за якими відповідач-2 виступив майновим поручителем ТОВ «Вірго Намі» (Рига, Латвія) по забезпеченню зобов'язань останнього, які випливають із кредитного договору № 38/08/13-753 від 27.12.2013 р., який укладений між акціонерним товариством «Балтік Банк Інтернешнл» (Рига, Латвія) (кредитор) та ТОВ «Вірго Намі» (Рига, Латвія) (позичальник), а саме:

- іпотечний договір від 02.04.2014р. р/№ 521 предметом іпотеки якого є комплекс, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачевео, вул. графа фон Шенборна, 108;

- іпотечний договір від 02.04.2014р. р/№ 531 предметом іпотеки якого є комплекс, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Університетська,100;

- іпотечний договір від 02.04.2014р. р/№ 526 предметом іпотеки якого є автозаправочна станція стаціонарного типу, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 2-б.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 29.11.2013р., посилаючись на те, що до протоколу загальних (позачергових) зборів учасників від 28.11.2013р. було складено додаток, згідно якого, право власності на майно переходить до покупця лише з моменту здійснення повного розрахунку за майно у строки та на умовах, що визначені договорами купівлі-продажу, з цього ж моменту у покупця виникає право провести реєстрацію за собою права власності на відповідне майно. Крім цього, вказану істотну умову визначили сторони у договорі про наміри.

Водночас у зв'язку з цим, просить суд також визнати недійсними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження спірного нерухомого майна; вилучення записів про накладення заборони та іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом проведення державної реєстрації припинення; стягнення суми 5000 грн. штрафу.

При прийнятті постанови судова колегія суддів виходила з такого.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. ст. 328, 334 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. ст. 655, 657 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для договору купівлі-продажу нерухомого майна істотною умовою, що визначена законом як необхідна для даного виду договору, є нотаріальне посвідчення цього договору, і виникнення права власності з моменту державної реєстрації.

Умова, що визначається законом як істотна і необхідна, не може бути на свій розсуд викладена сторонами в договорі іншим чином, ніж це вказано в законі, і суперечити закону.

Таким чином, право власності у відповідача 2 виникло в момент нотаріального посвідчення договору. А тому, посилання позивача на те, що в договорі сторони узгодили між собою інший порядок набуття права власності, що є підставою для визнання договорів недійсними, не може братися до уваги судом як належне.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач визначив істотні умови майбутніх договорів купівлі-продажу у протоколі про наміри від 21.10.2013 р. та у додатку 1 до протоколу загальних (позачергових) зборів учасників від 28.11.2013р., в якому було уповноважено директора позивача укласти відповідні договори купівлі продажу на визначених умовах, а саме: право власності на майно переходить до покупця лише з моменту здійснення повного розрахунку за майно у строки та на умовах, що визначені Договорами купівлі-продажу. З цього ж моменту у покупця виникає право провести реєстрацію за собою права власності на відповідне майно.

Однак, така позиція місцевого господарського суду є помилковою, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, ч.ч.1-2 ст.182 ГК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 635 ЦК України, ч.6 ст.182 ГК України, договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Угода сторін про наміри (протокол про наміри) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Таким чином, в тексті протоколу про наміри, укладеного сторонами, відсутнє волевиявлення сторін стосовно надання йому сили попереднього договору. Більше того, сторони узгодили у договорі про намірі, що цей протокол не є попереднім договором у розумінні ст.635 Цивільного кодексу України та ст.182 Господарського кодексу України та не покладає на сторони юридичних наслідків.

За таких обставин, договір про наміри, укладений між сторонами, не має жодного юридичного значення, а отже, не несе правових наслідків для сторін.

Щодо додатку 1 до протоколу загальних (позачергових) зборів учасників від 28.11.2013р., Львівський апеляційний господарський суд зазначає таке.

Згідно статуту ТОВ «Агро регіон», рішення загальних зборів товариства оформляється протоколом.

Порядок оформлення організаційно-розпорядчих документів, в тому числі протоколів, регулюється наказом Держспоживстандарту України від 07.05.2003 № 55, яким затверджено Національного стандарту України - державна уніфікована система документації (уніфікована система організаційно-розпорядчої документації).

Відповідно до п. п. 1.1, 4.1 зазначеного Національного стандарту, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Готуючи та оформлюючи документи, зокрема, використовують такі реквізити: 22 - відмітка про наявність додатків.

Протокол загальних зборів учасників від 28.11.2013 р. не містить жодної інформації щодо складання будь-яких додатків до нього, що суперечить наказу Держспоживстандарту України від 07.05.2003 р. № 55.

З наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність існування додатку 1 на момент складання протоколу від 28.11.2013 р.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку існування додатку 1 до протоколу, можливість фіксування у ньому відповідного рішення є неможливим, оскільки згідно п. п. 17.8, 17.9 статуту, всі рішення загальних зборів товариства повинні бути викладені у протоколі.

З огляду на вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі - продажу нерухомого та рухомого майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає також, що невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право на ініціювання розірвання договору за згодою сторін чи за судовим рішенням, стягнення несплаченої суми коштів за договорами в примусовому порядку або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

А отже, у даному випадку, сторона має право звернутись до суду про виконання договору у випадку неналежного його виконання контрагентом, а не визнання його недійсним на цій підставі.

Крім цього, під час прийняття постанови, судом апеляційної інстанції враховується, що громадянка ОСОБА_6, згідно названого вище статуту товариства є єдиним засновником товариства, якою приймалось рішення зборами учасників ТОВ «Агро регіон» від 08.11.2013 р. про істотні умови майбутніх договорів купівлі-продажі, а також, нею особисто, як директором товариства, підписувалися усі спірні договори, які є предметом даного спору. Дані обставини апеляційним судом оцінюються як власне самостійна зміна (погодження зміни) попередніх істотних намірів щодо умов договорів купівлі-продажі.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне майно; визнання недійсними іпотечних договорів, зняття заборони відчуження спірного нерухомого майна; вилучення записів про накладення заборони та іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом проведення державної реєстрації припинення, то такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. А тому, відповідно не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення штрафу на підставі п.8.2 договору про надання консалтингових послуг, позивач посилається на те, що всупереч умов договору відповідач-1 підготував для позивача проекти договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що не відповідають істотним умовам, що визначені замовником у рішенні загальних зборів, яке оформлене протоколом від 28.11.2013 р. та додатку 1 до цього протоколу.

Враховуючи недоведеність факту існування додатку 1 на момент складання протоколу від 28.11.2013 р., а також неможливість фіксування у ньому рішення загальних зборів щодо згідно п. п. 17.8, 17.9 статуту, у суду немає правових підстав вважати договір про надання консалтингових послуг виконаним неналежним чином та стягнення штрафу у зв'язку з цим.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Балтік Інтернешнл Банк" Латвійська Республіка, м. Рига задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2015 р. у справі №907/991/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Арго регіон» (04176 м.Київ, вул. Електриків, буд.26, код ЄДРПОУ 38792001) на користь акціонерного товариства «Балтік Інтернешнл Банк» (Латвійська республіка, LV-1050, м.Рига, вул. Калею, 43)

33 880,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2016 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Бойко С.М.

Дубник О.П.