Постанова № 56097096, 25.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа№ 910/16830/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від прокуратури Гришина Т.А. - посвідч. №029170 від 25.09.2014 р.

від позивача Прокофєва Л.В. - дов. №14-4 від 13.01.2015 р.

від відповідача Скорик Л.В. - дов. №01/09-26 від 05.01.2016 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.09.2015 р. (суддя Ковтун С.А.)

у справі №910/16830/15

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах

органу, уповноваженого здійснювати функції держави у

спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та

вугільної промисловості України в особі Публічного

акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

(далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)

до Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

про стягнення 436 699,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/16830/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 353 469,59 грн. боргу, 33 095,01 грн. пені, 6 286,55 грн. три проценти річних та 43 848,79 грн. інфляційних втрат. Крім цього, стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Державного бюджету України 8 734,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті оскарженого рішення не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

За твердженнями апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги, що укладений між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Науково-дослідним інститутом «Кримська астрофізична обсерваторія» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - НДІ «КрАО») договір №1453/14-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 р. (далі - Договір), на підставі якого судом стягнуто грошові кошти з відповідача, підписано з його сторони не уповноваженою особою в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки згідно довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., належним чином засвідчену копію якої додано до скарги, ОСОБА_6 відповідачем уповноважено на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50 000,00 грн. кожний, тоді як загальна вартість Договору з ПДВ на дату його укладення становила 837 888,00 грн., відтак згаданий правочин не встановлює будь-яких правових наслідків для відповідача.

На думку скаржника, місцевим судом не з'ясовано за яких обставин позивач всупереч п. 6.2 Договору продовжував постачати природний газ для НДІ «КрАО» та навіть уклав в лютому 2014 року додаткову угоду, якщо за його твердженнями у відповідача вже існувала заборгованість за січень 2014 року. Наведене свідчить про відсутність заборгованості за січень 2014 року.

Крім цього, відповідач стверджував, що місцевим судом проігноровано докази надіслання засобами поштового зв'язку та факсом на адресу НДІ «КрАО» розпорядження ректора університету від 27.02.2014 р. про скасування згідно ст. 249 ЦК України довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., виданої на уповноваження ОСОБА_7, не взято до уваги, що фінансування (перерахування коштів) для забезпечення діяльності НДІ «КрАО» (в т.ч. для оплати енергоносіїв) здійснювалося Міністерством освіти і науки України, що у відповідача в зв'язку з анексією АР Крим Російською Федерацією не має доступу до бухгалтерського обліку НДІ «КрАО» та до іншої інформації щодо діяльності НДІ «КрАО» у спірний період тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 р. апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/16830/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А., розгляд справи призначено на 22.12.2015 року.

Враховуючи вихід судді Коршун Н.М., яка входить до постійного складу судової колегії, з відпустки, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. змінено склад суду та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у визначеному складі суду, в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.01.2016 р., проте в зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. на лікарняному 19.01.2016 р. розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. розгляд справи №910/16830/15 призначено на 16.02.2016 року.

16.02.2016 р. від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, до яких додано належним чином засвідчену копію довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., видану на уповноваження ОСОБА_7 на вчинення від імені відокремленого підрозділу Київського національного університету імені Тараса Шевченка (НДІ «КрАО») певних юридичних дій, згідно якої у повіреного відсутнє обмеження на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50 000,00 грн. кожний. За твердженнями позивача, фактично наявні дві різні завірені копії згаданої довіреності.

В судовому засіданні 16.02.2016 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 23.02.2016 р., й з огляду на наведене зобов'язано відповідача надати суду для огляду оригінал довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., а також оригінал супровідного листа з документом про відкликання цієї довіреності.

22.02.2016 р. надійшли письмові пояснення Київського національного університету імені Тараса Шевченка, згідно яких на доданій позивачем до заперечень на апеляційну скаргу копії довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. наявний відбиток печатки позивача із зазначенням дати засвідчення копії «13 листопада 2013 року», натомість датою видачі цієї довіреності є 23 грудня 2013 року. Крім цього, за твердженнями відповідача, оригінал довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. було видано ОСОБА_8 наручно, після анексії АР Крим Російською Федерацією оригінал цієї довіреності не повернуто, відтак у відповідача не має можливості надати його суду.

В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, 23.02.2016 р. системою автоматичного розподілу проведено заміну судді Коршун Н.М. й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

На підставі ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у визначеному складі суду, й враховуючи зміни у складі суду апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.02.2016 року.

В судове засідання з'явилися представники всіх учасників судового процесу, представник відповідача доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень підтримав в повному обсязі, просив скаргу задовольнити, оскаржене рішення за наведених в ній підстав скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представники прокуратури та позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване - залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення за Договором 436 699,94 грн., з яких: 353 469,59 грн. - основний борг; 33 095,01 грн. - пеня; 6 286,55 грн. - три проценти річних; 43 848,79 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем поставленого позивачем в січні, лютому 2014 року природного газу тощо.

Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача відхилив в повному обсязі вважаючи, що Договір є недійсним, оскільки його укладено особою (НДІ «КрАО»), яка не мала права укладати від свого імені цей правочин. Договір діяв з 22 січня 2014 року, тому доводи позивача про постачання газу протягом січня 2014 року не відповідають дійсності, фінансування НДІ «КрАО» здійснювалося Міністерством освіти і науки України, 27.02.2014 р. була відкликана довіреність виконуючого обов'язки директора НДІ «КрАО», тому ця особа не мала права 28.02.2014 р. підписувати акт приймання-передачі природного газу тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що Договір укладено відповідно до чинного законодавства, Положення про НДІ «КрАО», його підписано зі сторони відповідача уповноваженою особою на підставі довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., відтак цей правочин є таким, що створює права та обов'язки для сторін, його дію поширено на правовідносини, які виникли з 01.01.2014 року. Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано в січні-лютому 2014 року газ на суму 353 469,59 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, ці акти зі сторони відповідача підписано виконуючим обов'язки директора НДІ «КрАО», яка діяла на підставі довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 року. Таким чином, судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на згадану суму, доказів сплати цієї заборгованості відповідачем не надано, тому позовні вимоги в цій частині вважав обґрунтованими. В частині стягнення з відповідача пені на підставі Договору, три проценти річних та інфляційні втрати від суми заборгованості згідно ст. 625 ЦК України, розрахунки позивача щодо їх стягнення суд визнав підставними та арифметично вірними, відтак позов задовольнив повністю тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими обставинами та матеріалами справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2014 р. між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка в особі НДІ «КрАО» (покупцем) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передавати у власність покупцю в 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати цей газ на умовах Договору.

За твердженнями відповідача цей Договір є недійсним, адже його укладено відокремленим підрозділом відповідача - філією НДІ «КрАО», яка не мала права укладати від свого імені цей договір, а також цей правочин містить помилку у назві університету: «Т.Шевченка» замість «Тараса Шевченка», проте такі доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Так, приписами ст. 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

З наявного в матеріалах справи Положення про НДІ «КрАО» (в редакції від 20.02.2013) (далі - Положення) видно, що воно визначає НДІ «КрАО» відокремленим структурним підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка без права юридичної особи. НДІ «КрАО» має право на штамп, печатку, бланки, логотип, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби, ведення окремого балансу. Матеріальна база НДІ «КрАО» є складовою матеріальної бази Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Будівлі та споруди, наукове та навчальне обладнання, інвентар та інше майно НДІ «КрАО», розташовані за місцезнаходженням НДІ «КрАО» належать університетові та використовуються для забезпечення його діяльності (п.п. 1.1, 1.3, 1.5 Положення). Виходячи з мети і завдань НДІ «КрАО», передбачених Положенням та які визначають обсяг та характер функцій цього відокремленого підрозділу, він здійснює частину функцій університету.

Відповідно до Положення (п. 4.7) директор НДІ «КрАО», крім повноважень щодо забезпечення діяльності філії, наділений правом підписувати від імені університету документи, визначені довіреністю ректора.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений 22.01.2014 р. між сторонами Договір підписано зі сторони покупця (відповідача) виконуючим обов'язки директора НДІ «КрАО» ОСОБА_9, яка діяла на підставі Положення та довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 року.

Відповідно до доданої позивачем належним чином засвідченої копії довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., виданої ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка на уповноваження ОСОБА_7, виконуючого обов'язки директора НДІ «КрАО», що знаходиться за адресою: смт. Научне, Бахчисарайського району, АР Крим, на вчинення від імені Київського національного університету імені Тараса Шевченка певних юридичних дій, їй надане право, зокрема, на підписання від імені університету господарських договорів (угод), необхідних для забезпечення функціонування підрозділу, що їй підпорядковується. Таким чином, філією відповідача - НДІ «КрАО» правомірно укладено Договір купівлі-продажу природного газу від 22.01.2014 року.

Разом з тим, за доводами апелянта Договір зі сторони НДІ «КрАО» підписано не уповноваженою особою в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, проте згідно довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р., належним чином засвідчену копію якої додано до скарги, ОСОБА_6 відповідачем уповноважено на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50 000,00 грн. кожний, тоді як загальна вартість Договору з ПДВ на дату його укладення становить 837 888,00 грн., відтак судом апеляційної інстанції було зобов'язано відповідача надати суду для огляду оригінал довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 року. Натомість відповідачем такого оригіналу не надано з посиланням на те, що оригінал цієї довіреності видано ОСОБА_8 наручно, а після анексії АР Крим Російською Федерацією його не повернуто відповідачу тощо.

Оскільки приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами встановлення виконуючому обов'язки директора НДІ «КрАО» ОСОБА_8 обмежень на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50 000,00 грн. кожний, відтак не доведено відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору купівлі-продажу природного газу загальною вартістю 837 888,00 грн.

Посилання відповідача на те, що Договір містить помилку у назві університету: «Т.Шевченка» замість «Тараса Шевченка», на переконання суду апеляційної інстанції не може вважатися тією підставою, з якою закон пов'язує недійсність правочину.

Доводи відповідача щодо дії Договору з 22.01.2014 р., а тому про безпідставність вимог позивача про стягнення коштів за поставлений газ протягом січня 2014 року, апеляційний господарський суд до уваги не бере, адже згідно п. 2.1 Договору сторони поширили його дію на правовідносини, які виникли з 01.01.2014 р. зазначивши, що продавець передає покупцеві газ з 01 січня 2014 року. Таке право сторін узгоджується з приписами ч. 3 ст. 631 ЦК України, згідно яких сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладення.

Твердження апелянта, що на доданій позивачем до заперечень на апеляційну скаргу копії довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. наявний відбиток печатки позивача із зазначенням дати засвідчення цієї копії «13 листопада 2013 року», натомість датою видачі цієї довіреності є 23 грудня 2013 року, не підтверджено матеріалами справи. Як видно з вищезгаданої копії, датою засвідчення цієї копії є 13 листопада 2015 року, а не 13 листопада 2013 року, як стверджував відповідач.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що Договір укладено відповідно до законодавства, Положення про НДІ «КрАО», його підписано зі сторони відповідача уповноваженою на підставі довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. особою, його дію поширено на правовідносини, які виникли з 01.01.2014 р., відтак цей правочин є таким, що створює правові наслідки для сторін за його умовами.

На підставі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільним законодавством (ст.ст. 525, 526 ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вище згадувалось, за умовами п. 1.1 Договору позивач зобов'язався передавати у власність відповідачу в 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати його на умовах Договору. Дію Договору сторони поширили на правовідносини, які виникли з 01.01.2014 р., зазначивши (п. 2.1), що продавець передає покупцеві газ з 01 січня 2014 р., тому розрахунки за отриманий газ з 01 січня 2014 року газ підпадають під правове регулювання Договору.

Договором передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач отримав газ на суму 353 469,59 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за січень 2014 року на суму 206 870,62 грн., за лютий 2014 на суму 146 598,97 грн. Акти зі сторони відповідача 31.01.2014 р. та 28.02.2014 р. підписано виконуючим обов'язки директора НДІ «КрАО» ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 року.

Як вище наведено, відповідач наполягав на тому, що ОСОБА_10 не мала права 28.02.2014 р. підписувати акт приймання-передачі природного газу за лютий 2014 на суму 146 598,97 грн., оскільки 27.02.2014 р. довіреність №01/806-26 від 23.12.2013 р. на її ім'я було відкликано й це підтверджується розпорядженням ректора університету від 27.02.2014 р. про скасування згаданої довіреності згідно ст. 249 ЦК України.

Приписами ст. 249 ЦК України встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, які виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Як видно з доданої відповідачем до відзиву копії списку згрупованих рекомендованих відправлень, відповідачем 27.02.2014 р. дійсно надсилався лист на адресу НДІ «КрАО», проте з цього списку встановити, що відповідачем надсилався лист саме з розпорядженням ректора університету від 27.02.2014 р. про скасування довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. не видається можливим. Відповідачем до апеляційної скарги додано також витяг з журналу обліку вихідної кореспонденції факсів відділу діловодства та архіву відповідача, згідно якого 27.02.2014 р. відповідачем надіслано факс на адресу НДІ «КрАО» з розпорядженням ректора університету від 27.02.2014 р. про скасування вищезгаданої довіреності.

Проте, апеляційний господарський суд вважав надісланий відповідачем факс НДІ «КрАО» недостатнім доказом належного повідомлення ОСОБА_7 про скасування довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 року. Як вище згадувалось, судом апеляційної інстанції також витребувався від відповідача оригінал супровідного листа з документом про відкликання цієї довіреності, проте відповідачем такого суду не надано.

Крім цього, приписи ст. 249 ЦК України передбачають у випадку скасування довіреності, крім негайного повідомлення про це представника й негайне повідомлення відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Доказів повідомлення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про скасування довіреності №01/806-26 від 23.12.2013 р. матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 249 ЦК України права та обов'язки щодо третіх осіб, які виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Тому обов'язки відповідача щодо позивача за Договором в будь-якому разі зберігають чинність, адже Договір укладено 22.01.2014 р., а довіреність №01/806-26 від 23.12.2013 р. за твердженнями скаржника скасовано 27.02.2014 року.

З огляду на наведене, акт приймання-передачі від 28.02.2014 р. природного газу за лютий 2014 на суму 146 598,97 грн. зберігає чинність для відповідача й фіксує тільки обсяги спожитого природного газу в лютому 2014 року, адже є первинним бухгалтерським документом, а не правочином в розумінні ст. 202 ЦК України тощо.

Таким чином, факт наявного боргу відповідача перед позивачем на суму 353 469,59 грн., суд апеляційної інстанції вважав належним чином доведеним, документально підтвердженим та відповідачем не спростованим. Доводи скаржника про те, що фінансування НДІ «КрАО» здійснювалося Міністерством освіти і науки України безпосередньо на рахунок цього підрозділу у ГУ ДКСУ в м. Сімферополь не спростовують обов'язку відповідача відповідати за Договором, адже філія не є самостійним учасником цивільного обороту, діє в інтересах та від імені юридичної особи, в зв'язку з чим права та обов'язки за правочинами, укладеними філією, виникають для юридичної особи, й остання повинна нести відповідальність за порушення зобов'язання за Договором.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого йому в січні-лютому 2014 року природного газу на загальну суму 353 469,59 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій на підставі ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій згідно ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та штраф, їх розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Сторони погодили (п. 7.2 Договору), що у разі несвоєчасної оплати газу покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, який місцевим судом прийнято як вірний, й з цим погоджується суд апеляційної інстанції, з відповідача підлягає стягненню 33 095,01 грн. пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, стягнення трьох відсотків річних в сумі 6 286,55 грн. та 43 848,79 грн. інфляційних втрат в розмірі 43 848,79 грн. є законними вимогами, їх розрахунок арифметично вірним, а відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/16830/15 - без змін.

Матеріали справи №910/16830/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець