Ухвала суду № 56097002, 26.02.2016, Господарський суд Чернігівської області

26.02.16

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 676-311, факс 7-44-62

УХВАЛА

26 лютого 2016 року Справа № 927/1209/13

Суддя Кушнір І.В., розглянувши матеріали скарги

Скаржника (Боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна"

вул. П. Куліша, 44, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

вул. Броварська, 2, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, 08322

Орган, дії якого оскаржуються: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

на дії державної виконавчої служби

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" подано скаргу на дії державної виконавчої служби про:

1) визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в частині виведення в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн. та в частині відкриття виконавчого провадження № за ЄДРВП 44157889 з виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн.;

2) визнання недійсною постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 23.07.2014 № за ЄДРВП 42780787 про виведення в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн.;

3) визнання недійсною постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 24.07.2014 про відкриття виконавчого провадження № за ЄДРВП 44157889 з виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн.

Одночасно Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" подано заяву про відновлення пропущеного строку для подачі скарги.

Дану заяву Скаржник обгрунтовує тим, що не погоджуючись з вищевказаними постановами ВПВР про виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження та його відкриття, скаржник прийняв рішення про оскарження таких дій та рішень ВПВР до суду і в десятиденний строк, а саме: 31.07.2014 звернувся з відповідним адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду та просив суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 23.07.2014 № за ЄДРВП 42780787 про виведення в окреме виконавче провадження для подальшого виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1, про стягнення з ТОВ Агроінвест-Борзна на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 від 24.07.2014 про відкриття виконавчого провадження № за ЄДРВП 44157889 з виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1, про стягнення з ТОВ Агроінвест-Борзна на користь держави виконавчого збору в сумі 349632,72 грн.

Оскаржуючи вищевказані постанови саме шляхом подачі адміністративного позову, скаржник виходив із наступного:

Оскаржувані постанови фактично стосуються виконання постанови від 09.04.2014 № за ЄДРВП 42780787 про стягнення з скаржника виконавчого збору на користь держави, як самостійного виконавчого документа, який видано головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1, у самостійному виконавчому провадженні.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом і підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У п. 9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України вказано, що якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої ст. 62 і ст. 121-2 ГПК України.

При цьому, у п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби зазначено, що за змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З урахуванням наведеного скаржник не мав сумніву, що скарга на вищевказані постанови відноситься до юрисдикції адміністративних судів і має подаватися у формі адміністративного позову.

Не мали такого сумніву й адміністративні суди.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 01.08.2014 відкрив провадження у справі № 825/2565/14, а постановою від 07.08.2014 у задоволенні позову скаржника відмовив повністю.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 18.11.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015.

Скаржником була подана до Верховного суду України заява про перегляд вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України у зв'язку з неоднаковим застосуванням цим судом касаційної інстанції норм матеріального права (п. 1 ч. 1ст. 237 КАС України).

За результатами розгляду цієї заяви колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалена постанова від 01.12.2015, якою заяву скаржника задоволено: судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито.

Верховний Суд України дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Зазначена постанова Верховного Суду України скаржником отримана лише 12.02.2016.

За приписами ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, скаржник при оскарженні постанов ВПВР в порядку адміністративного судочинства та керуючись при цьому роз'ясненнями пленумів судів касаційних інстанцій, фактично був дезорієнтований і введений в оману органами судової влади. Адміністративні суди тривалий час розглядали справу по суті і не ставили під сумнів її адміністративну юрисдикцію.

Слід також зазначити, що ухвала від 01.08.2014 Чернігівського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі № 825/2565/14 оскарженню не підлягає, тобто, з 01.08.2014, у межах десятиденного строку для оскарження, передбаченого ст. 121-2 ГПК України, у суді вже перебувала справа про оскарження постанов ВПВР, а з 18.11.2014 по 01.12.2016 року мала законну силу постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.08.2014, якою було вирішено по суті питання законності оскаржуваних постанов.

Лише після ознайомлення з постановою Верховного Суду України від 01.12.2015 у скаржника виникли підстави для звернення з даною скаргою до Господарського суду Чернігівської області.

При цьому, як зазначає Скаржник, постанова Верховного Суду України була отримана ним лише 12.02.2016.

На підтвердження дати отримання вищевказаної постанови, Скаржником додані копії конверту Верховного Суду України та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта за штрихкодовим ідентифікатором 0104325955872.

Разом з тим, як вбачається з відбитку календарного штемпеля відділення поштового звязку на конверті, скаргу на дії державної виконавчої служби Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" фактично відправлено до Господарського суду Чернігівської області 19.02.2016, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання постанови Верховного Суду України.

Згідно з п. 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змінами) встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави пропущення встановленого у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденного строку для подання скарги є поважними, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" про відновлення даного строку підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 121-2, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-Борзна" про відновлення пропущеного строку для подачі скарги задовольнити.

2. Прийняти скаргу до розгляду.

3. Розгляд скарги призначити на 15 березня 2016 року об 11 год. 00 хв.

4. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою:

14000, м. Чернігів, проспект Миру 20, кімната № 21.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надати письмові пояснення по суті скарги та документи на підтвердження фактів (обставин), що будуть викладені у поясненнях.

6. Учасникам судового процесу письмові докази по справі подавати в оригіналах (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчених копіях (для долучення до матеріалів справи).

Копії письмових доказів оформити відповідно до вимог ст. 36 ГПК України та п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003.

Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, фізичної особи-підприємця (в разі її наявності).

7. При направленні у судове засідання уповноважених представників, останнім мати оригінал та належним чином завірену копію довіреності, а також документ, що посвідчує особу (паспорт); у разі явки керівника організації - належним чином завірену копію наказу про призначення на посаду, документ, що посвідчує особу (паспорт), та установчі документи.

Звернути увагу учасників судового процесу на те, що відповідно до ч.2 ст.122-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Суддя І.В. Кушнір