Постанова № 5609672, 04.08.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2009 р. № 15/128-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі) суддів :Заріцької А. О., Хандурін М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на ухвалугосподарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі№ 15/128-б за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Аероскан-Логістик" проБанкрутство За участю представників учасників судового провадження: від ліквідатораНе з'явився від скаржникаМахнівський М. О. дов. від 05.05.2009 року №2549/9/10-214 В С Т А Н О В И В : 02.03.2009 року господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №15/128-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероскан-Логістик" (Далі ТОВ "Аероскан-Логістик"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство з усіма наслідками передбаченим законом. Постановою господарського суду міста Києва від 11.03.2009 року в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано ТОВ "Аероскан-Логістик" код 32856939 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Ільчинка А. М. В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором ТОВ "Аероскан-Логістик" було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута та ліквідаційний баланс банкрута станом на 20.04.2008 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Аероскан-Логістик" та припинено провадження у справі №15/128-б. Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі №15/128-б. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду. Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного. Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог , доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до поданого ліквідатором боржника звіту у боржника - ТОВ "Аероскан-Логістик" відсутні будь-які активи, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредитора та наявні всі підстави ліквідувати банкрута.

Однак вищезазначений висновок суду являється передчасним.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ "Аероскан-Логістик" було порушене господарським судом міста Києва на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Згідно з ч.4 ст.105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Після розміщення комісією з припинення юридичної особи в друкованих засобах інформації повідомлення про припинення юридичної особи, в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України, цей факт стає загальновідомим.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Аероскан-Логістик" не виконало вимоги суду викладених в ухвалі господарського суду міста Києва від 02.03.2009 року про порушення провадження у справі №15/128-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аероскан-Логістик", якою зобов'язано заявника надати суду відповідно ч. 1 ст. 105 ЦК України докази від органу, що здійснює державну реєстрацію про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відомості про те, що юридична особа боржник перебуває в процесі припинення, надати суду оригінал примірника друкованого засобу масової інформації, в якому опубліковано оголошення про припинення юридичної особи - боржника та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України, виконати вимоги ст. 36 ГПК України, надати суду докази про внесення державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а судом не здійснено свої повноважень передбачених ст. 38 ГПК України.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 31 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обовязковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обовязків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, даних інвентаризації майна боржника, банківських установ не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не зясував дійсних обставин справи, прав і обовязків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі №15/128-б скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Шевченківському районі міста Києва на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі №15/128-б задовольнити частково.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі №15/128-б скасувати.

3.Справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва.

ГоловуючийО. Є. Короткевич

СуддіА. О. Заріцька

М. І. Хандурін