Ухвала суду № 56095087, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/3678/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 рокуу справі№826/9731/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укргазбуд») звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (код ЄДРПОУ 14277604) по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тректорія-ПР» (код ЄДРПОУ 38078246);

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по складанню акту перевірки від 26 травня 2014 року №2414/26-58-22-08-11/14277604;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 червня 2014 року №0004972208;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 червня 2014 року №0004982208;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 червня 2014 року №0004972208 та №0004972208. У решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Укргазбуд» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 01 червня 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ «Тректорія-ПР».

Результати перевірки оформлені актом № 2414/26-58-22-08-11/14277604 від 26 травня 2014 року, в якому зазначено про порушення позивачем, зокрема, вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 629 543,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 599565,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

У зв'язку із виявленням зазначених порушень, відповідачем 16 червня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004972208, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 899347,50 грн., з яких за основним платежем 599565,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 299782,50 грн.;

№0004982208, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 944314,50 грн., з яких за основним платежем 629543,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 314771,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентом господарських операцій та відповідності первинних документів, оформлених в результаті виконання договору, нормам законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки судів узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тректорія-ПР» 27 червня 2012 року укладено договір №27/06.

Відповідно до умов названого договору ТОВ «Тректорія-ПР» (виконавець) зобов'язався надати ПАТ «Укргазбуд» (замовник) послуги з організації проживання робітників.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, ТОВ «Тректорія-ПР» було надано позивачу послуги з організації проживання робітників на загальну суму 3624462 грн. В свою чергу, позивачем було оплачено дані послуги, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок долучені до матеріалів справи).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору та економічної необхідності в його укладенні позивачем надано копії договорів підряду, укладені між ПАТ «Укргазбуд» як виконавця та іншими суб'єктами господарювання (замовниками).

Виконання робіт по вказаних договорах підтверджується належними первинними документами: довідками вартості виконаних робіт (КБ-3) та актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В). Вартість послуг з організації проживання робітників включена до складу вказаних первинних документів (стаття витрат акту КБ-2В - витрати пов'язані з відрядженням робітників підрядних організацій на об'єкт ремонту). Вартість будівельних робіт по вказаним договорам була оплачена замовником, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Відрядження робітників, що були залучені до виконання вказаних робіт, підтверджується відповідними наказами про відрядження.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі №826/9731/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер