Ухвала суду № 56095080, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/66516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіна постановуКиївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 рокуу справі№810/6974/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІЗ Озерне» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ТІЗ Озерне») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Обухівському районі у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 грудня 2013 року № 0000332201/1284.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки 22 листопада 2013 року складено акт №1158/10-16-22-01/32931921, в якому зазначено про неправомірність відображення позивачем у рядку 24 декларації з ПДВ за листопад 2013 року суми, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 4019287,00 грн., сформованого за період грудень 2004 року - липень 2010 року, та зазначено, що 13695,00 грн. залишку від'ємного значення сформованого за жовтень 2010 року, підприємству необхідно відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року з позначкою «мінус».

На підставі зазначеного акта відповідачем 10 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000332201/1284, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 4032982 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для висновку податкового органу про допущення позивачем вимог податкового законодавства та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, стало виявлення факту неврахування платником податків під час заповнення податкової декларації з податку на додану вартість висновків податкового органу про завищення рядка 24 у деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2013 року.

Тим часом, судами встановлено, що податкові повідомлення - рішення, винесені за результатами відповідних перевірок, оскаржені платником в судовому порядку.

Отже, станом на дату винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2013 року, є неузгодженими.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що обов'язок щодо зменшення залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у позивача відсутній.

Посилання відповідача на обґрунтування правомірності зменшення залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на порушення позивачем трирічного строку, в межах якого такий залишок має бути використаний, колегія суддів до уваги не приймає.

Згідно підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до вказаних правовідносин норм пункту 102.5 статті 102 ПК України є безпідставним, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4032982,00 грн. через пропущення строків давності - помилковим.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених обставин справи дійшли правильного висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі №810/6974/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер