Ухвала суду № 56094950, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/58396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі №2а-185/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» (надалі - ТОВ «Таксі-Каштан»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

третя особа Прокуратура Святошинського району м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

встановив:

ТОВ «Таксі-Каштан» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 року.

Справа переглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3864780,00. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 06.07.2010 року відповідачем було проведено планову перевірку ТОВ «Таксі-Каштан» з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, і наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої складено акт №0535/26/57/23/31720606 від 06.07.2010 року, в якому зроблено висновки про порушення позивачем положення п.1 та п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, в акті №0535/26/57/23/31720606 від 06.07.2010 року зазначається, що на момент перевірки на підприємстві здійснюється діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення за готівковий розрахунок, а розрахункові операції проводились із виписуванням прибуткових касових ордерів, та без застосування РРО.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002592330 від 20.07.2010 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13169844,20 грн.

Задовольняючи позов частково, попередні судові інстанції дійшли висновку про протиправне не друкування позивачем Z-звітів на РРО. Разом з тим, застосування адміністративно-господарської санкції рішенням за період з 18.12.2008 року по 05.07.2009 року є неправомірним тому, що строк для застосування таких санкцій сплив, оскільки штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є за своєю сутністю адміністративно-господарською санкцією та застосування таких санкцій обмежується строком, встановленим ст. 250 ГК України.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (до проведення перевірки) мав у власності 58 легкових автомобілів, на яких розміщувались 58 РРО (Т) (паспорта №2657004170 - №2657004199, №2657004201 - №2657004204, №2657004206 - №2657004214, №2657004216 - №2657004223, №2657004739 - №2657004745), що також не заперечувалось позивачем.

В період з 01.03.2009 року по 11.05.2010 року ТОВ «Таксі-Каштан» не проводило друк щоденних Z-звітів.

Пунктом 2.11 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року визначено, що скасування реєстрації РРО здійснюється на підставі подання суб'єктом господарювання заяви довільної форми до органу ДПС, де зареєстровано РРО.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що позивачем не надано доказів того, що у відповідності до п. 2.11 вищезазначеного Порядку ним було знято РРО (Т).

На спростування зазначених обставин скаржник посилається на те, що доказом звернення до податкового органу з вимогою про скасування реєстрації 58 РРО є заява №64 від 10.06.2008 року, яку було відхилено відповідачем відповідно до листа від 18.08.2008 року №7936/10/23-331.

Подальші звернення позивача було викладено в листах від 16.03.2011 року №28, від 21.03.2011 року №30, від 12.04.2011 року. №35 та від 12.01.2012 року №2 про скасування реєстрації РРО.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №2а-7044/12/2670, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2012 року скасовано та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС щодо відмови ТОВ «Таксі-Каштан» у скасуванні реєстрації реєстраторів розрахункових операцій. Зобов'язано ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС скасувати реєстрацію 58 реєстраторів розрахункових операції з відповідними заводськими номерами, які належать ТОВ «Таксі-Каштан», та видати довідки про їх скасування.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому під час нового розгляду справи судам необхідно витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається позивач, як на підставу неправомірності визначення йому спірної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в КОРО за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в КОРО.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у КОРО - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в КОРО.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20.10.2015 року у справі №21-607а15.

Отже, судам також необхідно перевірити правильність нарахування спірної суми штрафних санкцій.

Крім того, необхідно врахувати, що згідно з ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Фінансові санкції, передбачені ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг)) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто за своєю природою є адміністративно - господарськими.

Статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності його вини у вчинених правопорушеннях, суди тим самим порушили норми процесуального права, а саме приписи наведеної вище статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч. 4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Каштан» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року та увалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун