Ухвала суду № 56094891, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/62991/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Піонер Насіння Україна" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Київської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ТОВ "Піонер Насіння Україна" у Київському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України від 14 грудня 2012 року про корегування митної вартості товарів за № 125170000/2012/710350/2;

- рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України від 14 грудня 2012 року про корегування митної вартості товарів за № 125170000/2012/710352/2;

- рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України від 14 грудня 2012 року про корегування митної вартості товарів за № 125170000/2012/710353/2;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Піонер Насіння Україна" суми сплачених судових зборів, зарахувавши їх на зазначений вище поточний рахунок.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Піонер Насіння Україна" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Піонер Насіння Україна" задоволено.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний ТОВ "Піонер Насіння Україна" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України від 14 грудня 2012 року про корегування митної вартості товарів за № 125170000/2012/710350/2, 125170000/2012/710352/2, 125170000/2012/710353/2.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Київська митниця Міністерства доходів і зборів України подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду у справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Піонер Насіння Україна" 13 грудня 2012 року подано до митного органу декларації митної вартості № 125170000/2012/240164, № 25170000/2012/240177, а також 14 грудня 2012 року - митну декларацію № 125170000/2012/240190, якими позивач задекларував придбані та отримані партії насіння кукурудзи та соняшника із застосуванням основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Київською митницею Міністерства доходів і зборів України 14 грудня 2012 року відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, задекларованих митними деклараціями № 125170000/2012/240164, № 25170000/2012/240177, № 125170000/2012/240190 (картки відмови № 125170000/2012/00382, № 125170000/2012/00386 та № 125170000/2012/00385 відповідно).

На підставі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості з декларантом проведено консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

За результатами проведених консультацій митним органом запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи щодо оплати рахунку (у випадку оплати); копії митних декларацій країни відправлення; каталоги, прайс-листи виробника товару; виписку з бухгалтерської документації (щодо попередніх митних оформлень); розрахунок ціни (калькуляцію); довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; попередні митні оформлення.

У зв'язку з відсутністю на момент митного оформлення усіх додаткових документів, позивачем заявлено відповідачу відмову в їх поданні на момент митного оформлення товарів.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару митним органом прийняті оскаржувані рішення від 14 грудня 2012 року про коригування митної вартості № 125170000/2012/710350/2, № 125170000/2012/710352/2, № 125170000/2012/710353/2.

Так, рішенням від 14 грудня 2012 року № 125170000/2012/710350/2 скориговано вартість товару за митною декларацією № 125170000/2012/240164. При цьому вартість товару 1 з 52 359,50 доларів США скориговано на 59 032,30 доларів США шляхом застосування методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; вартість товару 2 з 22 765,00 доларів США - на 28 440,30 доларів США шляхом застосування методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; вартість товару 3 з 6 200,32 доларів США - на 6 412,49 доларів США шляхом застосування резервного методу.

Рішенням Київської митниці Міністерства доходів і зборів України від 14 грудня 2012 року № 125170000/2012/710352/2 скориговано вартість товару за митною декларацією № 125170000/2012/240190, а саме: вартість товару 1 з 54 544,94 доларів США скориговано на 61 936,93 доларів США шляхом застосування методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Рішенням від 14 грудня 2012 року № 125170000/2012/710353/2 скориговано вартість товару за митною декларацією № 125170000/2012/240177, а саме: вартість товару 1 з 58 278,40 доларів США скориговано на 83 981,77 доларів США шляхом застосування методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Не погоджуючись з визначеною Київською митницею Міністерства доходів і зборів України митною вартістю товара, ТОВ "Піонер Насіння Україна" використав можливість випустити товар у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою декларантом митною вартістю, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно із заявленою митною вартістю товару, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Листом ТОВ "Піонер Насіння Україна" від 28 березня 2013 року № 211/13 надало Київській митниці Міністерства доходів і зборів України на вимогу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: копію прайс-листа від 12 грудня 2012 року Компанії "Pioneer Hi-Bred Switzerland S.A"; копію листа від 17 січня 2013 року Компанії "Pioneer Ні Bred Switzerland S.A." з калькуляцією затрат на виробництво гібридів кукурудзи та соняшника; копію листа Київської обласної митниці від 20 квітня 2012 року № 12-45/09-3207; копію листа TOB "Піонер Насіння Україна" від 30 березня 2012 року № 320/12 до Київської обласної митниці; копія листа Держмитслужби України від 18 червня 2012 року № 11.1/2-15.2/6904; копію листа Київської регіональної митниці від 01 серпня 2012 року № 14/2-11/20485; виписку з бухгалтерських та банківських документів ТОВ "Піонер Насіння Україна", що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію довідкової інформації від 27 березня 2013 року відносно вартості ідентичних (подібних) товарів в країні-експортері; копії митних декларацій країн відправлення; копію Експертного висновку Торгово-промислової палати від 06 лютого 2013 року № Ц-40; копію довідки банка від 26 жовтня 2012 року про відсутність оплати коштів за контрактом купівлі-продажу № PRUA13/2; каталоги Pioneer.

Листом Митного органу від 04 квітня 2013 року № 12-45/2/09-2417 відмовлено у перегляді оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки в наданих декларантом документах відсутні у повному обсязі копії всіх експортних декларацій країн відправлень на партії товарів, випущених у вільний обіг; в листі щодо вартості товарів у країні-експортері зазначено, що вартість посівної одиниці насіння кукурудзи становить 100,72 доларів США (для країн-членів ЄС) в той час, коли ціна посівної одиниці насіння кукурудзи в наданому прайс-листі становить - 91,06 доларів США, що неможливо у зв'язку з транспортними витратами пов'язаними з транспортуванням товару на територію України; у зв'язку з тим, що декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи, розбіжностями у документах та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, неможливе застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості товарів та вважаючи їх такими, що ухвалені з порушенням чинного законодаства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений в митних деклараціях товар придбаний позивачем відповідно до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2012 року № PRUA 13/2 з юридичною особою "Піонер Хай-Бред Світцерленд С.А.", Швейцарія.

Згідно з умовами укладеного договору, продавець (юридична особа "Піонер Хай-Бред Світцерленд С.А.") згодна продати та поставити покупцю (ТОВ "Піонер Насіння Україна"), а покупець згодний придбати та прийняти у продавця гібридні насіння сільськогосподарських культур, зазначених у додатках 1-1/3 до договору, на вегетаційний період 2013 року.

Укладена угода виконується шляхом подачі заявок на закупівлю покупцем. Ціна та кількість товарів вказані в додатках 1-1/3 до договору в доларах США за мішок насіння (посівну одиницю), кожен з яких містить 80000 кг насіння кукурудзи, або 150000 кг насіння соняшника та включає вартість піддонів, упаковки та маркування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування, є протиправним.

Колегія суддів вважає, що така правова позиція суду апеляційної інстанції є правильною й такою що ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного Кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною другою статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного Кодексу України вбачається, що Митним Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного Кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного Кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного Кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного Кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 56 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного Кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу України містить вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З матеріалів справи не вбачається послідовного застосування Київською митницею Міністерства доходів і зборів України методів визначення митної вартості товару.

Отже, Київська митниця Міністерства доходів і зборів України, як відповідач - суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довела обґрунтованість свого рішення щодо застосування під час визначення митної вартості товару, ввезеного ТОВ "Піонер Насіння Україна" на митну територію України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно визнав неправомірним оскаржувані рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України щодо визначення митної вартості ввезеного

ТОВ "Піонер Насіння Україна" на митну територію України товару, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги правильність його висновку не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Піонер Насіння Україна" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.