Ухвала суду № 56094871, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/12847/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Карася О.В.

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Ткаченко С.В.

відповідача Дмитренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 рокуу справі№804/5216/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровському Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровському Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів), в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у період з 08 по 28 листопада 2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2013 року.

За результатами перевірки 28 листопада 2013 року складно акт № 341/222-05393043, в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 1047824 грн., в тому числі: в липні 2013 року на суму 420092 грн.; в серпні 2013 року - 627732 грн.;

- пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в розмірі 1047824 грн.;

- абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за серпень 2013 року на 517494 грн.;

- пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 627732 грн. (вересень 2013 року).

На підставі акта перевірки відповідачем 16 грудня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000332220, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 517494 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 258747 грн.;

№0000342220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 627732 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку, рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №4146/10/28-10-10-2-33 від 26 лютого 2014 року податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 р. №0000342220 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0000332220 скасовано в частині визначення 97402 грн. за основним платежем та 48701 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Прийняття відповідного рішення стало підставою для винесення відповідачем 04 березня 2014 року податкового повідомлення - рішення №0000152220 про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 р. у розмірі 420092 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 210046 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про ненадання позивачем доказів на підтвердження реального виконання договору, укладеного з ТОВ «ВЕКТРА 3000».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з акта перевірки, в ході її проведення серед постачальників позивача виявлено суб'єкта господарювання, який здійснював операції, що не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), а саме ТОВ «ВЕКТРА 3000».

На обґрунтування викладеного, відповідач посилається на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВЕКТРА 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року, проведеної ГУ Міндоходів у Луганській області, який не підтверджує можливість виробництва, транспортування товару по ланцюгу постачання.

Псадовими особами ГУ Міндоходів у Луганській області в названому акті зроблено висновок про неможливість реалізації вапна ТОВ «ВЕКТРА 3000», оскільки відсутні відомості, щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, не надані документи стосовно товару ТОВ «ВЕКТРА 3000», а також відсутні документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, наявність техніки та інших засобів, що вказують на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг.

Погоджуючись з правомірністю висновків податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що основним аргументом позивача в ході розгляду справи є постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року по справі №812/9874/13-а, яка набрала законної сили 11 лютого 2014 року, про зобов'язання ГУ Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «ВЕКТРА 3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 81252372,00 грн., які було вилучено на підставі акта перевірки від 13 листопада 2013 року № 1/22/37377252.

Тим часом, судами зауважено, що з тексту постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року вбачається, що в ході розгляду справи №812/9874/13-а первинні документи та правочини ТОВ «ВЕКТРА 3000» судом не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.

Основним аргументом рішення суду про зобов'язання ГУ Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вектра 3000» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 81252372,00 грн., які було вилучено на підставі акта перевірки від 13 листопада 2013 р. № 1/22/37377252 є лише недотримання ГУ Міндоходів у Луганській області відповідної процедури. А саме: ненаведення жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки без винесення та подальшого узгодження податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суди зазначили, що висновки податкового органу про непідтвердження господарських операцій між ТОВ «ВЕКТРА 3000» та ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності - не спростовані як в ході розгляду справи №812/9874/13-а Луганським окружним адміністративним судом, так і в ході розгляду даної адміністративної справи.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірки, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Відповідно до договору №13-0781-02, укладеного між позивачем (покупцем) та ТОВ «ВЕКТРА 3000» (постачальником) 01 квітня 2013 року, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця вапно (продукцію) власного виробництва, а покупець прийняти та сплатити за продукцію визначену договором грошову суму.

Ціни на продукцію наведені у Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, встановлюються у гривнях на умовах FCA - станція відправника, в редакції Інкотермс - 2010.

Загальна ціна договору є змінною величиною та складається з сум усіх Специфікацій, оформлених до договору.

Вартість кожної партії вказується в рахунку-фактурі на цю партію.

Також у названому договорі закріплено, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом за узгодженими сторонами реквізитами вантажоотримувача в замовленнях покупця.

Датою поставки продукції залізничним транспортом та моментом переходу права власності вважається дата штемпеля на залізничній накладній на станції Правда Придніпровської з/д.

Продукцію, що поставляється повинен супроводжувати наступний пакет документів: рахунок - фактура, податкова накладна, залізнична накладна, сертифікат якості.

У випадку прибуття залізничних вагонів без сертифіката якості, вагони не приймаються покупцем до моменту надання сертифікату та відставляються на колію покупця. Відповідальність за невиробничий простій вагонів з товаром та 100% плата за їх використання покладається на постачальника.

На підтвердження реального виконання умов названого договору позивачем надано копії специфікацій, заявок, рахунків - фактур, видаткових накладних, залізничних накладних, виписок по особовому рахунку на підтвердження здійснення оплати отриманої продукції.

Однак, в матеріалах справи відсутні податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Також в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких вантажовідправник - ТОВ «Укрконтракт» здійснював відправлення товару - вапна.

Поза увагою судів залишилось питання правових підстав проведення такої відправки названим товариством позивачу товару, придбаного останнім у ТОВ «ВЕКТРА 3000».

Не перевірено судами твердження позивача про укладення позивачем договору з ТОВ «ВЕКТРА 3000» з метою отримання податкової вигоди, оскільки з наявних у справі документів, зокрема акта перевірки, вбачається укладення договорів з такою метою саме ТОВ «ВЕКТРА 3000», а не позивачем, що виключає його відповідальність за такі дії контрагента.

Крім того, на підтвердження наявності у контрагента можливості проводити реалізацію вапна, позивачем надано листи Корпорації «ІСД», відповідно до яких, остання підтверджує поставку вапна у тому числі ТОВ «ВЕКТРА 3000».

Наведені обставини та документи судами першої та апеляційної інстанцій оцінені не були.

Судам при розв'язанні спору не було враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов'язань, з'ясувати їх економічний зміст та господарську мету, встановити рух активів при здійсненні господарських зобов'язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі №804/5216/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та перегляду не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Карась