Ухвала суду № 56094833, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/62668/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 рокуу справі820/15710/14за позовомТовариства з обмеженої відповідальністю «Еп Стар»доІндустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Еп Стар» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Еп Стар») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Індустріальної ОДПІ м. Харкова), в якому просило визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом №2168/20-36-22-03-07/37459434 від 18 серпня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції положенням чинного законодавства, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕП СТАР", зареєстровано як юридична особа - код 37459434, місцезнаходження: 61115, м. Харків, вул. Соколова, буд. 3, к. 25 (а.с. 10), перебуває на податковому обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу №1375 від 07 серпня 2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еп Стар» (код ЄДРПОУ - 37459434)» та направлень на перевірку №1561 та №1562 від 11 серпня 2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

За результатами перевірки 18 серпня 2014 року Індустріальною ОДПІ м. Харкова було складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еп Стар» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» за березень 2014 року» №2168/20-36-22-03-07/37459434.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань та/або визначення штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки, фактичне проведення перевірки та складання акту перевірки не породжують для позивача настання, зміну або припинення прав та обов'язків у сфері публічно-правових відносин, а тому дії контролюючого органу по проведенню позапланової виїзної перевірки та складання акту перевірки не порушують права та інтереси позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зауважив, що приймаючи рішення про проведення перевірки, яке оформлено наказом про проведення документальної виїзної перевірки, відповідач не зазначив, ненадання яких саме документів або письмових пояснень на письмовий запит податкового органу стало підставою для призначення перевірки, вийшов за межі повноважень, встановлених Податковим кодексом України та здійснив перевірку, на проведення якої не мав правових підстав.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Податкового кодексу України. Право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій. Окрім того, позивачем не оспорювалось право державної податкової інспекції на проведення перевірки взагалі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для перевірки правомірності дій відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо здійснення позапланової перевірки позивача в розрізі дотримання порядку, визначеного приписами Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений положеннями статті 78 ПК України.

Так, у пункті 78.4 статті 78 ПК України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Закріплення у Податковому кодексі України обов'язку вручити під розписку копію наказу направлене на забезпечення реалізації платником податків його права на оскарження зазначеного рішення.

Наказ №1375 від 07 серпня 2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еп Стар» (код ЄДРПОУ - 37459434)» позивачем в судовому порядку оскаржений не був.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача правових підстав для проведення перевірки.

Відповідно до приписів пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України закріплено, що Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідачем зазначені вимоги повністю були дотримані, що і стало підставою для висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Посилання суду апеляційної інстанції на недоліки запиту, направленого податковим органом позивачу з метою отримання інформації, колегія суддів вважає недоречним, оскільки, як зазначено вище, правовою підставою для проведення перевірки є саме наказ, правомірність якого суб'єктом господарської діяльності не оскаржувалась.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №820/15710/14 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі №820/15710/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер