Ухвала суду № 56094798, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

24 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/123/16

провадження № П/800/123/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, адміністрації Президента України, Вищого адміністративного суду України, суддів Вищого адміністративного суду України: Загороднього Анатолія Федоровича, Пасічник Світлани Сергіївни, Штульман Ігоря Володимировича, Стародуба Олександра Павловича, Розваляєвої Тетяни Самуілівни, Голови Вищого адміністративного суду України, керівника апарату Вищого адміністративного суду України, Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного антикорупційного бюро України про бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з вказаним адміністративним позовом.

Дана позовна заява в частині підлягає поверненню позивачеві з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Згідно приписів частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Також, згідно частини 2 статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Розподіл таких справ між суддями Вищого адміністративного суду України здійснюється без урахування спеціалізації суддів.

Отже, чинним процесуальним законодавством встановлено вичерпний перелік справ, які підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 заявляє вимоги, зокрема, до Кабінету Міністрів України, адміністрації Президента України, Вищого адміністративного суду України, суддів Вищого адміністративного суду України: Загороднього Анатолія Федоровича, Пасічник Світлани Сергіївни, Штульман Ігоря Володимировича, Стародуба Олександра Павловича, Розваляєвої Тетяни Самуілівни, Голови Вищого адміністративного суду України, керівника апарату Вищого адміністративного суду України, Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Національного антикорупційного бюро України, які за змістом вищевказаних норм процесуального права не можуть бути відповідачами у Вищому адміністративному суді України, як у суді першої інстанції під час розгляду справ в порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, така справа не підсудна Вищому адміністративним суду України як суду першої інстанції.

За правилами пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Окрім цього, позовна заява ОСОБА_1, в частині вимог до Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Так, у відповідності до пунктів 3, 4 частини 1, частин 2, 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

В порушення вищезазначених вимог, позивач не зазначив поштових адрес відповідачів, а також їх номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти, якщо такі відомі, а викладаючи вимоги адміністративного позову позивач не врахував наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В той же час, за змістом частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями частин 4 і 5 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Водночас, статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Зокрема, у частині 5 наведеної процесуальної норми права зазначено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Таким чином, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів повинні стосуватись конкретних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з зазначенням того, яким чином і які саме права, свободи та інтереси порушені.

В свою чергу, вимоги позовної заяви повинні викладатись чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, особливостями розгляду деяких категорій справ, мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.

ОСОБА_1 у своїй заяві просить, зокрема: про бездіяльність; зобов'язати Вищу раду юстиції та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України створити комісію та вирішити права суддів Вищого адміністративного суду України, а також здійснити контроль за діями Вищого адміністративного суду України і Верховного Суду України.

Аналіз змісту зазначених у позовній заяві вимог дає підстави для висновку про їх невідповідність наведеним критеріям, які встановлені вищевказаними нормами процесуального права, а тому позивачу необхідно викласти їх згідно вимог процесуального законодавства.

Також, ОСОБА_1 у викладі обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з відповідачів лише констатує про наявність з боку останніх бездіяльності, однак не вказує, в чому полягає її протиправність, в якій формі вона проявляється та які саме встановлені законом обов'язки мали б вчинити відповідачі, але не виконали таких дій. Крім того, позивач не зазначив, на захист яких саме прав, свобод та інтересів подано даний адміністративний позов.

Крім того, в порушення вимог частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги і не зазначив доказів які він не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

У своєму позові ОСОБА_1, крім іншого, просить про стягнення з кожного з відповідачів по 150000 євро, відшкодування 320 гривень поштових витрат, матеріальної та моральної шкоди у розмірі 200000 доларів США і 900000 євро, однак, всупереч положенням частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав документ про сплату судового збору, і не звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За правилами частини 1 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI, в редакції, станом на час звернення до суду із даним позовом) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень, а тому, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону № 3674-VI, розмір ставки судового збору в даному випадку становить 551,20 гривень.

Позивачу необхідно врахувати і те, що заява містить вимоги як майнового так і не майнового характеру.

Абзацами 1, 2 частини 3 статті 6 встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Абзацом 4 підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI встановлено за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставку судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, а також за подання позову майнового характеру (щодо стягнення коштів), з урахуванням розміру майнових вимог і вищевказаних вимог Закону № 3674-VI, з одночасним наданням квитанції про сплату судового збору або вказати підстави для зменшення розміру судових витрат, або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, підтверджених відповідними доказами.

Надаємо реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКCУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)", призначення платежу - 101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), - Вищий адміністративний суд України.

Не виконано позивачем і вимог частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно надання копії позовної заяви та копій всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Не враховано ОСОБА_1 і приписів статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими мова адміністративного судочинства України визначається статтею 14 Закону України від 3 липня 2012 року № 5029-VI "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до частини 3 статті 14 вказаного Закону сторони, які беруть участь у справі, подають письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою, а згідно з частиною 1 статті 6 цього Закону державною мовою України є українська мова.

Отже позивачу необхідно привести текст своєї позовної заяви у відповідності до вимог наведених правових норм.

За наведених обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України слід залишити без руху та надати строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Роз'яснити позивачеві, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, адміністрації Президента України, Вищого адміністративного суду України, суддів Вищого адміністративного суду України: Загороднього Анатолія Федоровича, Пасічник Світлани Сергіївни, Штульман Ігоря Володимировича, Стародуба Олександра Павловича, Розваляєвої Тетяни Самуілівни, Голови Вищого адміністративного суду України, керівника апарату Вищого адміністративного суду України, Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Національного антикорупційного бюро України про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами, повернути позивачеві.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, матеріальної і моральної шкоди залишити без руху.

Встановити позивачу строк до 18 березня 2016 року для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк