Ухвала суду № 56094775, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/2736/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Ворзельської селищної ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ворзельської селищної ради Київської області (далі - Ворзельська селищна рада) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначав, що звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Однак виконавчий комітет Ворзельської селищної ради листом від 3 квітня 2015 року № 02-15/353 відмовив у наданні такого дозволу.

Посилаючись на протиправну бездіяльність Ворзельської селищної ради, яка, на думку позивача, не розглянула заяву у спосіб, передбачений статтю 118 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення порядку розгляду клопотання про виділення та передачу земельної ділянки у власність та зобов'язати розглянути зазначене клопотання відповідно до вимог чинного законодавства і дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 2 квітня 2015 року позивач звернувся з клопотанням до Ворзельської селищної ради в порядку статті 118 ЗК України.

13 травня 2015 року вказане клопотання розглянуто на засіданні Комісії у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища та рекомендовано до розгляду на сесії селищної ради.

Рішенням Ворзельської селищної ради від 4 червня 2015 року № 796-44-VI «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4» відмовлено позивачу у наданні дозволу на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в селищі Ворзель у зв'язку з відсутністю плану зонування та детального плану території.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не порушив прав ОСОБА_4 і прийняв рішення, в спосіб, передбачений статтею 118 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами, клопотання позивача отримано Ворзельською селищною радою 2 квітня 2015 року, а рішення щодо даного клопотання прийнято лише 4 червня 2015 року, тобто з порушенням встановленого законом місячного строку.

При цьому, апеляційний суд обґрунтовано вказав на абзац 3 частини 7 статті 118 ЗК України, яким передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статті 118 ЗК України. Їхня бездіяльність не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

За вказаних обставин, позивач мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, а тому, недотримання селищною радою строку розгляду його клопотання не порушило його прав.

Щодо вимог ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки, то колегія зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Зазначена стаття ЗК України надає відповідачу дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

За вказаних обставин, суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача дати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин, суди попередніх інстанції обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов