Ухвала суду № 56094746, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/60812/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року

у справі № 826/12538/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, відділу юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Ілпан» (далі - ТОВ «БІК «Ілпан») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), відділу юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року в задоволенні позову ТОВ «БІК «Ілпан» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «БІК «Ілпан» задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «БІК «Ілпан» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, відділу юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного реєстратора відділу юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08 лютого 2014 року відомостей про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ від 10 лютого 2014 року № 6797 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БІК «Ілпан» (код ЄДРПОУ - 38507279).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2014 року № 6797 ДПІ анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «БІК «Ілпан».

Фактичною підставою анулювання була наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей юридичною особою.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки, ДПІ повністю дотримано процедуру встановлення місцезнаходження позивача та прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з їх обґрунтованості в цій частині, зазначивши, що Державним реєстратором не було дотримано порядку та строків направлення повідомлення та вчення відповідних дій, передбачених статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому оскаржуваний запис про відсутність позивача за місцезнаходженням є протиправним і у податкового органу були відсутні правові підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БІК «Ілпан» на підставі абзацу «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація платника на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Порядок внесення запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений положеннями статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон).

Відповідно до частини 12 статті 19 Закону у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частиною 14 статті 19 Закону визначено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що анулювання реєстрації платником на додану вартість відбувається в разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей, який здійснюється державним реєстратором з урахуванням отриманого від податкового органу повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходження.

Так, порядок взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби під час встановлення місцезнаходження платників податків визначається Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків (далі - Положення № 336), затвердженим наказом ДПА України від 17 травня 2010 року № 336.

Згідно з пунктом 4.2 Положення № 336 підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою.

У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення-орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт).

Отже, з наведених норм вбачається, що Положенням № 336 встановлено чіткий перелік дій, які обов'язково повинні бути вчинені у разі незнаходження платника податків.

Всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано будь-яких доказів щодо підтвердження вчинення дій, передбачених пунктом 4.2 Положення № 336, при здійсненні заходів із встановлення місцезнаходження ТОВ «БІК «Ілпан», а тому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що довідка про встановлення місцезнаходження платника податків складена з порушенням вимог чинного законодавства і не може бути підставою для прийняття рішення від 28 січня 2014 року № 517/8/26-57-18-03-17 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність підприємства за юридичною адресою та направлення повідомлення за формою № 18-ОПП від 28 січня 2014 року № 784-9-26-57-18-03-32.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, інформація, що містилася в отриманому від податкового органу повідомленні, про відсутність позивача за місцезнаходженням, не відповідала фактичним обставина справи, оскільки підприємство зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4 корпус 1 літера «Ф», а вихід податкового органу з метою встановлення місцезнаходження відбувався за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна Дорога, 4 корпус 1 «Ф».

Таким чином, оскільки внесення запису про відсутність підтвердження відомостей реєстратором зроблено на підставі повідомлення, яке прийнято безпідставно, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій державного реєстратора.

Оскільки у державного реєстратора були відсутні правові підстави для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, органом державної податкової служби безпідставно прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «БІК «Ілпан».

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є. Маринчак